Ухвала суду № 28425481, 04.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 січня 2013 р. Справа № 804/73/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., дослідивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції з вимогами:

- визнати дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського

міського управління юстиції по арешту коштів, призначених для виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, на окремому поточному рахунку № 2604627404 в ПАТ «УПБ», МФО 300205, відкритому страхувальником ТОВ «Дніпровський автобусний завод» ЄДРПОУ 33981727 для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - неправомірними;

- скасувати постанову про арешт коштів боржнику від 27.11.12 ВП № 35081888,

винесену державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Л.І. Домаскіною та затверджену начальником Заводського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Р.Ю. Дзіжко, в частині накладення арешту на кошти на окремому поточному рахунку № 2604627404 в ПАТ «УПБ», МФО 300205.

Відповідно до вимог п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 35081888 по зведеному виконавчому провадженню №495 від 14.05.2009р. з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-2145 виданого 22.10.2012 року та інших виконавчих документів Заводським районним судом м.Дніпродзержинська про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» на користь ОСОБА_3 та інших стягувачів заборгованості на загальну суму 1445736,75 грн.

Процесуальні відносини, пов'язані з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, одночасно регулюються процесуальним законодавством різних судових юрисдикцій, зокрема, нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно приписів ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» - рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У пункті 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012р. «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» вказано, що - «Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження».

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.».

Крім того, абзацем 4 пункту 3 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012р. «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначено, що - «Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається з поданих позовних матеріалів, виконавчий документ виданий 22.10.2012 року по справі № 2-2145 на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» на користь ОСОБА_3 та інших стягувачів заборгованості на загальну суму 1445736,75 грн. Крім того, виконання зведеного виконавчого провадження №495 від 14.05.2009р. під час виконання судового рішення проводиться в межах конкретного виконавчого провадження № 35081888.

Таким чином, у даному випадку законом встановлено інший порядок судового оскарження дій та рішень органів державної виконавчої служби відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, оскільки процес виконання судового рішення нерозривно пов'язаний зі справою, у якій суд надав захист, тому дана позовна заява підсудна суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до вимог частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в Дніпропетровському окружному адміністративному суді та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами позивачеві.

На виконання частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що для захисту порушених прав Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» необхідно звернутись до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Частиною 2 ст. 87 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову на загальну суму 32 грн. 19 коп., що підтверджується квитанцією № 60-128 від 18.12.2012р. про сплату судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

З урахуванням вищезазначеного, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 87, п. 1 ч.1 ст. 109, ст. 160, ст. 165, ч. 1 ст. 181 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт коштів боржника - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» суму судового збору за подання адміністративного позову по квитанції № 60-128 від 18.12.2012р. про сплату судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков