Ухвала суду № 28423296, 27.12.2012, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

пр. № 2/2608/6589/12

ун. № 2608/14814/12

27 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді Ключника А.С. при секретарі Холявчук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів на забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Київміськтара-2»про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Київміськтара-2»про зобов'язання вчинити дії щодо виконання відповідачами рішення загальних зборів учасників ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Київміськтара-2» від 21 серпня 2012 року.

Одночасно з позовною заявою, позивач подав до суду заяву про вжиття заходів на забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Київміськтара-2»про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09 жовтня 2012 року (том 1, а.с. 20).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (витяг з тому 1, а.с. 25-26).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.10.2012 року провадження у справі зупинено (том 1, а.с. 24-25).

Не погоджуючись з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Апеляційного суду м. Києва з апеляційними скаргами в яких просили суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.12.2012 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (витяг з тому 1, а.с. 83-84).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2012 року провадження у справі відновлено, викликано в судове засідання осіб, які беруть участь у справі на 27.12.2012 року о 14 год. 00 хв. (том 1, а.с. 27).

В судове засідання 27.12.2012 року з'явився відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4

Суд заслухавши думку відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як визначено у ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як передбачає ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

В частині 1 ст.153 ЦПК України вказано про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до цього ж п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги ту обставину, що позивачем не надано будь-яких доказів, з приводу того, що між сторонами виник цивільно-правовий спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та чи відповідає обраний вид забезпечення позову про який просить позивач самим позовним вимогам.

Таким чином, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову у справі, обставини справи, доводи викладені у заяві позивача суд не вбачає підстав для їх задоволення оскільки позивачем не зазначено будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії пов'язані в використанням печатки, штампу, свідоцтва та реєстраційних документів, фінансово-господарських документів, а також не обґрунтовано необхідність застосування вибраного позивачем виду забезпечення позову.

Керуючись п.п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 151-153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів на забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Київміськтара-2»про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.Ключник