Рішення № 28419409, 25.12.2012, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2027/10478/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2012 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

при секретарі Макушенко Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», третя особа Тимчасово виконуючий обовязки директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В липні 2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», третя особа Тимчасово виконуючий обовязки директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним наказ № 313-к від 29 травня 2012 року та поновити її на посаді власного кореспондента служби регіональних новин інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», стягнути на її користь 10904 грн. недоплаченої заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня фактичного звільнення до фактичного вирішення спору по суті; стягнути недоплачену річну премію у розмірі 5176 грн. та на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що наказом № 313-к від 29 травня 2012 р. її було звільнено з посади власного кореспондента регіональних новин ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна». Підставами для звільнення були зазначені закінчення строку трудового договору № 107 від 04.05.2011 р., лист-пропозиція роботи в товаристві на посаді помічника кореспондента з 01.06.2012 р. № К-0675 від 22.05.2012 р., лист-відповідь від 25.05.2012 р., наказ оформлено відповідно до ч.2 ст. 36 КЗпП. Вважала, що її звільнення не відповідає чинному законодавству, оскільки 19.06.2006 р. відповідно до запису у трудовій книжці вона була прийнята в службу інформації ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна»на посаду власного кореспондента Харківського кореспондентського пункту за строковим трудовим договором. Однак, ніякий строковий договір вона не підписувала та згоди на його укладання не давала. Одночасно з цим трудові відносини продовжувалися з відповідачем протягом 5 років. Таким чином, вважала, що відповідно до приписів ч.1 ст. 39-1 КЗпП трудовий договір було укладено на невизначений строк. 04.05.2012 р. з нею було переукладено строковий трудовий договір, таким чином, даний договір вважається укладеним на невизначений строк. У позивачки є дитина віком до 3 років, а отже відповідач повинен був обовязково її працевлаштувати. Разом з тим, відповідач запропонував їй роботу на посаді помічника кореспондента у ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»у м. Києві, проте ця пропозиція була нею відхилена у звязку з істотними змінами умов праці, а саме: переїздом в іншу місцевість; призначення на посаду, яка не відповідає кваліфікаційно-освітньому рівню та меншою заробітною платою. Як було зазначено в листі-пропозиції на працевлаштування на посаду помічника кореспондента, посадовий оклад становив 1600 грн., натомість на попередній посаді позивачка отримувала заробітну плату у розмірі 5172 грн. Таким чином, її відмова від запропонованої роботи була правомірною і не може бути підставою для її звільнення. Крім того, позивачку постійно викликали на роботу у святкові та вихідні дні. Постійно з нею працював оператор ОСОБА_3 у такі дні, а саме: 12.03.2011, 09.04.2011, 10.04.2011, 01.05.2011, 07.05.2011, 08.05.2011, 10.05.2011, 02.07.2011, 09.07.2011, 06.08.2011, 13.08.2011, 20.08.2011, 17.09.2011, 15.10.2011, 29.10.2011. Таким чином, позивачка пропрацювала в 2011 році 48 годин у вихідні та святкові дні в порушення вимог ст. 176 КЗпП, оскільки має дитину віком до трьох років. При середньому місячному заробітку позивачки, передбаченому трудовим договором 5173 грн. середня оплата робочої години становить 28 грн. 40 коп., що у вихідні та святкові дні повинна дорівнювати 56 грн. 80 коп. Таким чином, з розрахунку 48 годин, відпрацьованих позивачкою у 2011 р., їй недоплатили 2726 грн. 40 коп. з розрахунку 48 год. х 56,80 грн. розміру подвійної ставки, яка сплачується за роботу у вихідні та святкові дні. Крім того, відповідно до трудового договору № 107 від 04 травня 2011 р., укладеному між сторонами, відповідач повинен був сплачувати позивачці щомісячну заробітну плату у розмірі 5176 грн., проте остаточно розрахунку не провів, тому за вимушений прогул відповідач має сплатити 20700 грн. середній заробіток за червень, липень, серпень, вересень з дня фактичного звільнення до часу винесення остаточного рішення суду, та 2726 грн. х 4 місяці = 10904 грн. середній заробіток за роботу у вихідні та неробочі дні. Відповідачем також застосовано до позивачки незаконне стягнення у вигляді позбавлення річної премії у розмірі посадового окладу 5176 грн. Відповідач за два місяці відповідно до ст. 103 КЗпП не повідомив, що у 2012 році премія виплачуватися не буде. Крім того, позивачці завдано моральної шкоди, оскільки вона є сумлінним працівником, не порушувала внутрішнього розпорядку, добросовісно виконувала всі покладені на неї обовязки, виховує дитину трьох років. Внаслідок звільнення з роботи отримала стійкий психічний стрес. Вважає, що компенсація моральної шкоди у розмірі 20000 грн. може певним чином полегшити її моральні страждання і відновити впевненість у собі (а.с. 45-49).

14.12.2012 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь 19082 грн. недоплаченої заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні, несплачених на день звільнення до теперішнього часу (2726 грн. за 7 місяців червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень); стягнути з відповідача середній заробіток за вимушений прогул з дня фактичного звільнення до фактичного вирішення спору по суті у сумі 36232 грн. (5176 грн. за 7 місяців) та 5176 грн. несплаченої річної премії за 2011 рік та 36232 грн. компенсації за невиплату премії під час звільнення за весь час затримки (а.с. 169).

25.12.2012 р. позивачка знов уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь 37505 грн. 23 коп. (середній заробіток 5357,89 грн. х 7 місяців) за вимушений прогул по день фактичного розрахунку (а.с. 177).

В судовому засіданні позивачка та її представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють на підставі виданої довіреності, підтримали її позовні вимоги, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити.

Представники відповідача, які діють на підставі виданих довіреностей, в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі. Надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що позовна заява подана з порушенням процесуальних строків. Крім того, дійсно 19.06.2006 р. позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна»(надалі організаційно-правову форму ЗАТ було змінено на ТОВ) на посаду власного кореспондента Харківського корпункту служби інформації департаменту виробництва на умовах строкового трудового договору відповідно до наказу № 159-к від 19.06.2006 р., складеного на підставі заяви про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору від 16.06.2006 р., написаної власноруч позивачкою. На підставі заяви позивачки від 29.04.2011 р. строковий трудовий договір було переукладено строком з 04.05.2011 р. по 03.05.2012 р., а позивачку наказом ТОВ «ТРК «Україна»№ 245-к від 04.05.2011 р. було переведено на посаду власного кореспондента служби регіональної інформації відділу новин департаменту інформаційного мовлення. Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП 26.04.2012 р. позивачці було направлено попередження (вимогу) про затвердження дії строку трудового договору № 107 від 04 травня 2011 р., з яким вона була ознайомлена 27.04.2012 р. На виконання вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України 22.05.2012 р. ОСОБА_1 було направлено листа та запропоновано роботу на посаді помічника кореспондента інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення. 25.05.2012 р. ТОВ «ТРК «Україна»отримало лист від позивачки з посиланням на те, що вона не згодна працевлаштуватися на зазначену посаду, оскільки їй має бути надана посада, яка відповідає її освіті, спеціальності, кваліфікації, у тій же місцевості, де вона проживає, і заробітна плата повинна відповідати тій, яку вона мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. Посилання позивачки в позовній заяві на ч.3 ст. 184 КЗпП України, в частині порушення відповідачем вищезазначеної норми закону, можна вважати як визнання позивачкою статусу трудового договору як строкового. Разом з цим, відповідно до отриманої позивачкою освітою, вона має кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства. Оскільки позивачка відмовилася від працевлаштування, запропонованого відповідачем, вона була звільнена 07 травня 2012 р. (з урахуванням вимог законодавства про працю при звільненні за умови, що останній день припадає на вихідний або святковий день), у звязку з закінченням строку трудового договору № 107 від 04 травня 2011 р. згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України. А посаду, яку обіймала позивачка, скорочено, про що свідчить наказ ТОВ «ТРК «Україна» № 162 від 07.05.2012 р. Про внесення змін до штатного розпису. В звязку з чим, позовну вимогу позивачки в частині поновлення її на посаді власного кореспондента служби регіональних новин інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення ТОВ «ТРК «Україна»на цей час виконати неможливо. При звільненні позивачки, відповідач виконав всі свої зобовязання щодо виплати грошової компенсації, а саме за невикористану щорічну відпустку, невикористану відпустку як одинокій матері та виплату середньомісячної заробітної плати. При цьому статус ОСОБА_1, як одинокої матері, не був підтверджений. У свідоцтві про народження дитини позивачки вказано, що її батько ОСОБА_6, ніяких інших доказів, що вона є одинокою матірю надано не було. Стосовно виходу на роботу у вихідні та святкові дні, посилання на журнал видачі ключів не є належним доказом, оскільки не підтверджують факт виходу на роботу за викликами роботодавця, зокрема для виконання трудових обовязків, а лише вказує на те, що позивачка отримувала доступ до приміщення, яке орендує відповідач. При цьому, чим саме займалася позивачка у зазначених приміщеннях нею доведено не було, відповідних доказів не надано. Відповідний наказ (розпорядження) згідно з ст. 71 КЗпП України, щодо залучення ОСОБА_1 до роботи в понадурочний час та вихідні дні ТОВ «ТРК «Україна»не видавався. Тому і відсутні підстави для задоволення вимог позивачки щодо оплати роботи в понадурочний час. Крім того, відсутнє письмове підтвердження згоди сторін щодо роботи у вихідні та святкові дні. Порядок виплати щорічної премії не передбачено жодним внутрішнім документом ТОВ «ТРК «Україна»або трудовим договором, укладеним між сторонами. Також не зазначено доказів, які підтверджують позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачкою пропущено місячний строк, у який вона могла звернутися з заявою до суду про вирішення спору щодо звільнення, оскільки їй було відомо про звільнення 29 травня 2012 р.

В позовних вимогах ОСОБА_1 просили відмовити в повному обсязі (а.с.55-59).

Третя особа - Тимчасово виконуючий обовязки директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»ОСОБА_2, направила суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутність (а.с. 85).

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

З вимог п.1 ст. 232 КЗпП України вбачається, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судовим розглядом встановлено, що наказом № 159-к від 19.06.2006 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в службу інформації ЗАТ «ТРК «Україна»на посаду власного кореспондента Харківського корпункту (місце постійної роботи м. Харків) по строковому трудовому договору, встановлений іспитовий строк три місяці, умови виконання роботи приведені в строковому трудовому договорі. Однак, сам строковий договір відсутній, що підтверджується довідкою ТОВ «ТРК «Україна» від 03.10.2012 р. № К-1356. Підставою для прийняття на роботу була заява ОСОБА_1 від 16.06.2006 р. (а.с. 60, 61, 95).

Згідно з дипломом, виданим 30.04.2004 р., ОСОБА_1 закінчила у 2004 році Харківський державний економічний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства»та здобула кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства (а.с.76-78).

Відсутність спеціальної освіти для зайняття посади є підставою для розірвання з працівником трудового договору, укладеного з порушенням трудового законодавства, а не для відмови в поновленні на роботі в разі фактичного допуску до виконання трудових обовязків з відома власника або уповноваженого ним органу.

На підставі заяви позивачки від 29.04.2011 р. строковий трудовий договір було переукладено строком з 04.05.2011 р. по 03.05.2012 р., а позивачку наказом ТОВ «ТРК «Україна»№ 245-к від 04.05.2011 р. було переведено на посаду власного кореспондента служби регіональної інформації відділу новин департаменту інформаційного мовлення (а.с.62, 63, 64-71).

Наказом № 84-к від 01.02.2012 р. ОСОБА_1 на підставі її заяви переведено з 01 лютого 2012 р. за її згодою на посаду власного кореспондента служби регіональних новин інформаційного мовлення ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»із заробітною платою в розмірі 5405 грн. на місяць, за строковим трудовим договором (а.с. 133, 134, 135).

26.04.2012 р. позивачці було направлено попередження (вимогу) про закінчення терміну дії строкового трудового договору № 107 від 04 травня 2011 р., з яким вона була ознайомлена 27.04.2012 р. (а.с. 72).

Закінчення строку трудового договору є самостійною підставою для припинення останнього. Інших обмежень для припинення трудового договору із цієї підстави законодавством не передбачено, і ніяких обовязків з працевлаштування звільнених працівників на адміністрацію підприємства закон не покладає.

Наказом № 162 від 07.05.2012 р. Про внесення змін до штатного розпису ТОВ «ТРК «Україна», скорочено з 08 травня 2012 р. в штатному розписі ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»в структурному підрозділі «Служба регіональних новин»інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення одну штатну одиницю «Власний кореспондент» із заробітною платою у розмірі 5405 гривень (а.с. 75).

22.05.2012 р. ОСОБА_1 відповідачем було направлено листа та запропоновано роботу на посаді помічника кореспондента інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення (а.с. 73).

25.05.2012 р. ТОВ «ТРК «Україна»отримало лист від позивачки з посиланням на те, що вона не згодна працевлаштуватися на зазначену посаду, оскільки їй має бути надана посада, яка відповідає її освіті, спеціальності, кваліфікації, у тій же місцевості, де вона проживає, і заробітна плата повинна відповідати тій, яку вона мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць (а.с. 16).

Лише наказом від 29 травня 2012 р. № 313-к, ОСОБА_1 була звільнена з посади власного кореспондента служби регіональних новин інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення з 07 травня 2012 року, у звязку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17, 18).

При цьому згідно з п. 9.2. трудовий договір № 107 від 04 травня 2011 р. був укладений терміном до «03»травня 2012 р. (а.с. 64-71).

Трудову книжку позивачка отримала поштою на початку червня 2012 р., як встановлено судом та не заперечувалося сторонами.

Відповідно до наказу № 313-к від 29 травня 2012 р. Про звільнення з роботи ОСОБА_1, їй були здійснені такі нарахування: грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку загальною тривалістю 76 календарних днів 13725,60 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку, як одинокій матері, тривалістю 30 календарних днів 5418 грн.; виплата у розмірі середньомісячної заробітної плати з 03 травня 2012 р. по 29 травня 2012 р. 4822,10 грн. (за період надання пропозиції про працевлаштування). При звільненні ОСОБА_1 було перераховано на зарплатну картку 19550,42 грн. (а.с. 74).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, зі змінами та доповненнями, при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або

запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

ОСОБА_1 має дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 13).

Як зазначила в судовому засіданні позивачка, батько дитини ОСОБА_6 записаний в відділі РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції за їх обопільною заявою.

Таким чином, ОСОБА_1 не є згідно з діючим законодавством одинокою матірю, однак, як зазначила позивачка, з батьком дитини шлюб розірваний до народження дитини, виховує її вона сама.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік.

Згідно з довідкою, наданою відповідачем, середня заробітна плата позивачки складала 5357 грн. 89 коп. (а.с. 98).

Вимушений прогул позивачки складає з 07 травня 2012 р. по 25 грудня 2012 р., тобто 7 місяців 18 днів, враховуючи, що відповідач при звільненні згідно з наказом № 313-к від 29 травня 2012 р. (а.с. 74) виплатив середньомісячний заробіток за період з 03 по 29 травня 2012 р., 7 місяців х 5357,89 грн.

Таким чином, за час вимушеного прогулу позивачці належить виплатити заробітну плату в розмірі 37505 грн. 23 коп.

З п.3.5. діючого колективного трудового договору ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна», для працівників, задіяних безпосередньо на відео зйомках та монтажі сюжетів і передач, а також, які забезпечують ефірне мовлення та прийом супутникових програм, встановлюється окремий графік робіт, з урахуванням специфіки роботи. Цей графік складається щотижня та затверджується керівником підприємства. Для цієї категорії працівників субота, неділя, а також святкові дні можуть бути робочими днями. При цьому щотижня таким працівникам надається два інших вихідних дня. Інші працівники ТРК «Україна»залучаються на роботу в вихідні (неробочі) дні лише у випадках крайньої необхідності та на умовах узгодження з представником трудового колективу (а.с. 157-166).

Закрите акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Україна» 29 квітня 2011 р. реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», яке є його правонаступником (а.с. 155-156).

Позивачка не надала доказів, що вона працювала у вихідні та святкові дні 12.03.2011, 09.04.2011, 10.04.2011, 01.05.2011, 07.05.2011, 08.05.2011, 10.05.2011, 02.07.2011, 09.07.2011, 06.08.2011, 13.08.2011, 20.08.2011, 17.09.2011, 15.10.2011, 29.10.2011. і це було погоджено графіком керівника телерадіокомпанії.

Крім того, як зазначила в листі від 21.11.2012 р. представник відповідача ОСОБА_8, яка діє на підставі виданої довіреності, стосовно відеозаписів архіву інформаційної програми «События», «События недели»за зазначеними датами, що у відеозаписі від 12.03.2012 р. фігурує дата зняття сюжету (тайм код 11.50 хв.) і це є доказом того, що сюжети, які увійшли до випуску зазначених інформаційних програм за вказані дати знімалися раніше, а не в день випуску. Крім того, інформаційна програма «События недели», яка виходить щонеділі, є програмою, що висвітлює сюжети новин, які мали місце протягом тижня, а не в день випуску самої програми (а.с. 122-123).

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь 10904 грн. недоплаченої заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні та стягнення з відповідача на її користь 19082 грн. недоплаченої заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні, несплачених на день звільнення до теперішнього часу (2726 грн. за 7 місяців червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень).

Відповідно до п. 3.11.2. Трудового договору № 107 від 04.05.2011 р., укладеного між ТОВ «ТРК «Україна»та ОСОБА_1, роботодавець зобовязується виплачувати працівнику заробітну плату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України (а.с.64-71).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями, структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Згідно з п.2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713), інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Порядок виплати заробітної плати регулюється ч.2 ст. 6.1. трудового договору, зокрема: заробітна плата виплачується працівнику у порядки та строки, у відповідності з діючим законодавством України та внутрішніми документами роботодавця.

Згідно з ч.3 ст. 6.1. трудового договору, роботодавець має право приймати рішення (шляхом видання відповідного наказу) про здійснення на користь працівника виплат, що відносяться до додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (а.с.64-71).

З положень п.5.9. колективного договору вбачається, що адміністрація може виплачувати додаткові виплати, але при наявності фонду заробітної плати (а.с. 157-166).

Таким чином, колективний договір встановлює право адміністрації роботодавця, а не обовязок здійснювати такі додаткові виплати на власний розсуд, обмежуючись лише фондом заробітної плати. Крім того, розмір премії, передбаченої трудовим договором, становить від одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян і до 1000 грн., а не 5176 грн., як зазначає позивачка в позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь 5176 грн. несплаченої річної премії за 2011 рік та 36232 грн. компенсації за невиплату премії під час звільнення за весь час затримки.

Однак, як встановлено вище судом, позивачка була звільнена з порушенням трудового законодавства, позбавлена можливості працювати, вимушена відвідувати державні установи з метою захисту своїх прав, тому вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди суд відмовляє за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача в доход держави судовий збір в розмірі 375 грн. 05 коп. та 107 грн. 30 коп., а всього 482 грн. 35 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 232, 233, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ № 313-к від 29 травня 2012 року та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді власного кореспондента служби регіональних новин інформаційного відділу департаменту інформаційного мовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», код ЄДРПОУ 05744121, на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 37505 (тридцять сім тисяч пятсот пять) грн. 23 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», код ЄДРПОУ 05744121, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», код ЄДРПОУ 05744121, в доход держави судовий збір в розмірі 375 (триста сімдесят пять) грн. 05 коп. та 107 (сто сім) грн. 30 коп., а всього 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 35 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 5357 (пять тисяч триста пятдесят сім) грн. 89 коп. підлягає негайному виконанню.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», третя особа Тимчасово виконуючий обовязки директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна»ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Харченко А.М.