Рішення № 28410952, 29.12.2012, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 1606/758/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2012 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є

при секретарі Цихоцька Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" про стягнення заборгованої індексації по заробітній платі., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на її користь згідно проведеного нею розрахунку - індексацію заробітної плати за період з 2003 року по день звільнення 27 квітня 2012 року в розмірі 60 778 грн. 61 коп., обґрунтовуючи вимоги тим, що вона працювала в ПАТ Полтавська птахофабрика з 24 липня 1972 року по 27 квітня 2012 року і була звільнена з роботи по ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, а саме підприємство в свою чергу не нарахувало їй індексацію на заробітну плату. У звязку з цим, вона звернулася до відповідача із заявою щодо проведення їй індексації у встановленому законом порядку на яку відповіді так і не отримала, але потім дізналася від територіальної державної інспекції з питань праці, що він допустив порушення законодавства про працю стосовно невиплат сум індексації та не виконав вимоги припису за що також було піддано адміністративному стягненню директора ПАТ Полтавська птахофабрика. Крім того позивачка вказала, що у зв'язку з тим, що остання подавала довідку про доходи в Пенсійний фонд для призначення та перерахунку пенсії і вважає, що втратила частину пенсії на яку мала законне право, тому просить стягти з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду за розмір втраченої частини пенсії у зв'язку з не нарахованою та невиплаченою сумою індексації. Яка була не врахована при призначенні та перерахунку пенсії в сумі 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, а саме просила стягти з відповідача індексацію заробітної плати в розмірі 60 778 грн. 61 коп. Крім того позивач зазначила, що, оскільки, відповідачем не провадилась індексація заробітної плати відповідно до законодавства, то розмір відрахувань до Пенсійного фонду України є меншим, ніж повинен бути з урахуванням індексації, тому це відобразилось на розмірі призначеної їй пенсій.

Тому вона вказала, що у зв'язку із порушенням права позивача на індексацію її заробітної плати та у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, вона зазнала моральної шкоди. Через бездіяльність відповідача позивач відчувала хвилювання та переживання з приводу порушення права на індексацію заробітної плати, недоотримання коштів, належних їй. У зв'язку з даними обставинами вона не могла належним чином забезпечувати достатній рівень життя своєї родини, втратила нормальний ритм життя, погіршилися стосунки з оточуючими. Враховуючи те, що порушення її права тривало довгий час, позивач оцінює моральну шкоду, завдану їй відповідачем, у сумі 20 000 гривень.

Представник відповідача ПАТ Полтавська птахофабрика в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, а пояснив суду, що під час роботи позивача ОСОБА_1 на підприємстві індексація її заробітної плати не завжди проводилася своєчасно тому мається заборгованість, яка згідно розрахунків спеціалістів бухгалтерії підприємства на час звільнення позивача з роботи становить лише 7 830 грн. 40 коп. Разом з тим представник відповідача просила відмовити в задоволені позову мотивуючи свою відмову тим, що позивачка безпідставно пропустила строк позовної давності за зверненням до суду, відповідно до ст. 238 ЦПК України, хоча не заперечував того факту, що індексація входить в структуру заробітної плати.

Позивачка не погоджуючись з думкою позивача просила суд призначити по справі судово- економічну експертизу. Вказана експертиза згідно ухвали суду 28 вересня 2012 року була проведена, а тому позивачка свої позовні вимоги змінила та просила стягнути з відповідача на її користь стягти : індексацію заробітної плати за період з 2003 року по квітень 2012 року включно в сумі 44720 грн. 41 коп.; компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 6114 грн. 94 коп. та просила відшкодувати завдані їй збитки від знецінення грошових коштів в сумі 635 грн. (після утримання внесків та податків) згідно ст. 625 ЦК України. Від двох останніх вимог в ході судового розгляду відмовилася в присутності представників відповідача та забрала свої розрахунки.

Представники відповідача, після надходження та відповідного ознайомлення з висновком судово-економічної експертизи в суді пояснили, що вони заперечують проти висновку вказаної судової економічної експертизи так як вважають, що судовим експертом при обчислені заборгованості по індексації заробітної плати не були враховані базові місяці підвищення заробітної плати, а тому просили суд призначити по справі додаткову судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2012 року по справі була призначена додатково судово-економічна експертиза, а провадження по справі було зупинено.

Після надходження висновку додаткової комісійної судової економічної експертизи та відновлення провадження, позивач ОСОБА_1 заперечувала проти визначеної суми заборгованості індексації заробітної плати в сумі 14326 грн. 02 коп. та просила суд задоволити попередні її уточнені позовні вимоги, вказуючи, що висновок додаткової комплексної судової економічної експертизи на її думку неправильним та незаконним складеним на підставі неіснуючих бухгалтерських документів.

Представники відповідача продовжуючи заперечувати проти уточнених позовних вимог позивача ОСОБА_1 стверджували, що висновок додаткової комплексної судової економічної експертизи відповідає фактичним бухгалтерським даним відповідача, які будуються на бухгалтерських документах досліджених двома судовими експертами, які були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і є фахівцями цій галузі експертних досліджень, один з них проводив попереднє експертне дослідження за клопотанням позивача. Саме вказаними експертами були визначені базові місяці необхідні для правильного нарахування індексації, яка повинна бути нарахована позивачу по справі за час її роботи у відповідача, що не було зроблено у попередній судовій економічній експертизі, яка проводилась за відповідно до ухвали суду за клопотанням позивача ОСОБА_1 Представники позивача стверджувала, що всі необхідні бухгалтерські документи були надані на вимогу експерта та були завірені належним чином, а тому відсутні будь - які сумніви у їх неправильності. Більшість бухгалтерських документів відповідачем по справі ведеться в електронному вигляді, тому експертам були надані належно завірені копії бухгалтерських документів, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому представники відповідача вважають, що твердження позивачки про фальсифікацію бухгалтерських документів при проведенні додаткової комплексної експертизи є безпідставне і до уваги суд його брати не повинен, при вирішенні питання стосовно визначення суми заборгованої індексації по заробітній платі з наведених вище підстав. Також представники відповідача вважають , що будь - яка моральна шкода завдана відповідачем позивачу по справі ОСОБА_1П відсутня, бо на протязі всього часу розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_2 суду не надала жодних доказів, які стверджували б про отримання нею моральної шкоди внаслідок неотримання нею заборгованої індексації заробітної плати.

Представник третьої особи по справі - Територіальної державна інспекція з питань праці у Полтавській області в судове засідання не з'явилися, а на адресу суду надіслала листа, в якому просив справу розглянути у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові пояснення третьої особи, дослідивши наявні по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно копії трудової книжки позивача, вона дійсно працювала на ПАТ Полтавська птахофабрика, з 24. 07. 1972 року по 27. 04. 2012 року, за цей період їй нараховувалася і виплачувалася відповідно заробітна плата.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата, це є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 2 вказаного вище Закону структуру заробітної плати входить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе дотації, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством.

Також в структуру заробітної плати входить індексація заробітної плати, що вбачається приписів п. 1.3 Розділу 1, п. 2.2.7 Розділу 2 інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітетом статистики № 5 від 13 січня 2004 року.

Тому, індикаційні нарахування на грошові доходи позивача є складовою частиною її заробітної плати .

Індексація заробітної плати проводиться відповідно до ст. 33 Закону України Про оплату праці, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством і здійснюється відповідно до ч. 4 Закону "Про індексацію грошових доходів населення", щодо того, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

З досліджених в судовому засіданні документів встановлено, що 22. 11. 2011 року Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області складено акт перевірки № 16-10-60/425 за колективними заявами працівників ПАТ Полтавська птахофабрика, до якого входила і сама позивач, відповідно до якого, державним інспектором праці ОСОБА_3 в присутності провідного економіста ОСОБА_4 була проведена перевірка додержання законодавства України про працю на ПАТ Полтавській птахофабриці посадовою особою директором ОСОБА_5, у зв'язку з чим було виявлено ряд порушень з яких порушення вимог ст. 33 Закону України Про оплату праці, ст. 95 КЗпП України, ЗУ Про індексацію грошових доходів населення та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17. 07. 2003 року № 1078.

Наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати відповідачем працівникам, в тому числі і позивачці індексації заробітної плати, визнали в судовому засіданні і представники відповідача. Ця обставина також вбачається з наданого представником розрахунку індексації заробітної плати позивачки ОСОБА_1 з 2003 року по день її звільнення з підприємства.

Згідно вказаних розрахунків відповідача розмір не нарахованих та не виплачених сум індексації грошових доходів населення позивачці ОСОБА_1 за вказаний період часу становить 8 947 грн. 12 коп., що не відповідає висновку експерта по проведеній за клопотанням позивача судово - економічної експертизи, що становить 54949,77 грн. так і висновку додаткової комісійної судово - економічної експертизи, згідно якої заборгованість по виплачених сумах індексації грошових доходів на день звільнення позивачки по справі ( без врахування утримань внесків і податків, з врахуванням проведених виплат) документально підтверджено і становить 14326 грн. 02 коп.

Вивчивши та перевіривши наявні в справі розрахунки заборгованості по виплаті індексації заробітної плати, яку повинна отримати позивачка по справі ОСОБА_1 за період її роботи у відповідача починаючи з 01.01.2003 року по 27.03.2012 року, суд приходить до твердого і остаточного переконання, що заборгованість по індексації заробітної плати у позивачки ОСОБА_1 становить 14326 грн. 02 (без рахування утримань внесків і податкові, з врахуванням проведених виплат), що було встановлено додатковою комісійною судовою економічною експертизою, проведеною експертами на підставі ухвали суду від 25 жовтня 2012 року. Бо саме при проведенні вказаної експертизи судовими експертами, які були судом попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, було документально підтверджено базові місяці необхідні при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача ОСОБА_1 та повністю досліджена бухгалтерська документація з приводу нарахування позивачу заробітної плати під час роботи її у відповідача.

Так, згідно вказаного висновку додаткової комісійної експертизи документально не підтверджується постійний характер підвищення премії ОСОБА_1 в січні 2005 року, в квітні 2008 року в серпні 2008 року в січні 2012 року та встановлені ПАТ "Полтавська птахофабрика" базові місяці при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивачки, якими є лютий 2006 року та січень 2008 року.

При цьому встановлений загальний розмір утримань, які підлягають відрахуванню з заборгованої індексації по заробітній плати, яка повинна бути нарахована ОСОБА_1 за час роботи на ПАТ "Полтавська птахофабрика" з 01.01.2003 року по день звільнення 27.04.2012 року станом на дату проведення додаткової комісійної судово економічної експертизи становить 2587 грн. 28 коп.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що заборгованість по індексації заробітної плати у позивачки ОСОБА_1 становить 14326 грн. 02 коп. (без урахування утримань внесків і податків, з урахуванням проведених виплат), яка виникла з вини відповідача через порушення ним законодавства про оплату праці, вимога про звернення до суду за стягненням якої у позивача відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України будь-яким строком не обмежена.

Вирішуючи питання, зазначене в запереченні відповідача щодо застосування судом до вказаних правовідносин визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП трьохмісячного строку позовної давності, суд виходить із наступного.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи фактичні обставини справи та положення вказаних нормативних актів, суд не вбачає підстав застосовувати до вказаних правовідносин положення ч.1 ст. 233 КЗпП та відмови у задоволенні позову з цієї підстави і вважає безпідставним твердження представника відповідача, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.

Відповідно п. п. 7, 8, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24. 12. 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» чітко визначений порядок застосування встановлених норм та порядку оплати праці, здійснення виплат доплат, тобто в п. п. 7, 8 Постанови зазначено: відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з - урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Разом з тим, виходячи з того, що згідно вищевказаних положень нормативних актів індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу ОСОБА_1, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, що пояснив суді представник відповідача, то суд вважає, що при виплаті відповідачем присуджених для позивача сум належить утримати з них передбачені законом податки та обовязкові платежі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, позивачка зазначає про те, що їй була заподіяна моральна шкода за розмір втраченої частини пенсії у зв'язку з не нарахованою та невиплаченою сумою індексації, яка не була врахована при призначенні та перерахунку пенсії та яка на її думку повинна складати 20 000 грн.,

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем законних прав позивача ОСОБА_1 призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Розмір такої моральної шкоди суд вважає за необхідне визначити в сумі 1500 грн., що в повній мірі буде відповідає обставинам справи, засадам розумності та справедливості.

Суд вважає безпідставними вимоги відповідача, щодо відшкодування їй компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 6114 грн. 94 коп. та збитки від знецінення грошових коштів в сумі 635 грн. згідно ст. 625 ЦК України, бо відповідно вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Вказана норма закону повинна бути застосована до наявної суми заборгованості заробітної плати, яка була відома позивачці і не виплачена відповідачем по справі, але до визначення заборгованої суми індексації по заробітній платі при допомозі проведених судових економічних експертиз ця сума заборгованої заробітної плати ні позивачу ні відповідачу відома не була, а тому на думку суду позивачка не вправі вимагати від відповідача відшкодування компенсації за несвоєчасну у виплату їй заробітної плати та збитки від знецінення грошових коштів. Крім цього, позивачка в суді від цих своїх уточнених вимог добровільно відмовилась, про що повідомила представників відповідача та суд забравши при цьому свої особисті розрахунки щодо відшкодування їй компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та збитки від знецінення грошових коштів.

Суд також не бере до уваги твердження позивачки про упереджене ставлення до неї відповідача та фальсифікації ним бухгалтерських документів при обчислення їй заборгованості по індексації заробітної плати та направлення відповідачем неналежно оформлених доказів під час проведення судових економічних експертиз та невизнання як доказ висновку додаткової комісійної судово - економічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи кожна сторін по справі суду надала свої розрахунки щодо визначення суми заборгованості по індексації заробітної плати позивача ОСОБА_1, які значно відрізнялися один від одного. Тому, за клопотанням позивача по справі була призначена судова економічна експертиза. Згідно висновку вказаної експертизи ним була визначена сума заборгованості по індосації заробітної плати позивача, без врахування базових місяців при обчисленні індексу споживчих цін.

Не погоджуючись з сумою заборгованості по індексації заробітної плати, яка була нарахована позивачу, за клопотанням представників відповідача судом була призначена додаткова комісійна судово економічна експертиза та надані додаткові докази. Дану експертизу виконувало два експерта, один з яких виконував і попередню судово економічну експертизу, вони були судом попереджені про кримінальну відповідальність, з їх боку ніяких сумнівів щодо до наявних в справі письмових доказів, їх допустимості до суду не надходило. Даного факту також не підтвердила і саме позивач ОСОБА_1, лише в суді висловлювала свої припущення з приводу не дійсності письмових доказів при цьому сама жодного доказу підтвердження цього суду не надала, хоча відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що вказане твердження позивачки є безпідставним заявленим з метою залишення за собою право вимагати від суду задоволити її уточнені позовні вимоги, заявлені нею після проведеної судової економічної експертизи від 28 вересня 2012 року.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 429 грн. 20 коп. від сплати якого відповідно до чинного законодавства звільнена позивач.

Крім того, відповідно до вищезазначеної статті з відповідача підлягають стягнення витрати, які понесла позивач за виготовлення висновку судово-економічної експертизи, але враховуючи ту обставину, що позов було задоволено частково то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до задоволених позовних вимог, що передбачено вимогами ст. 88 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про індексацію грошових доходів населення, Законом України Про оплату праці, ст. 95, 232, 238 КЗпП України, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13 січня 2004 року та ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Полтавська птахофабрика", розташованого в с. Стасі Диканського району Полтавської області, вул. Фабрична, 4, на користь ОСОБА_1 заборговану індексацію на заробітну плату та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01. січня 2003 року по 27 квітня 2012 року в загальній сумі 14326 грн. 02 коп. та з вказаної суми провести утримання внесків і податків, що становить 2587 грн. 28 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Полтавська птахофабрика", розташованого в с. Стасі Диканського району Полтавської області, вул. Фабрична, 4, на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 1500 ( тисячу п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Полтавська птахофабрика", розташованого в с. Стасі Диканського району Полтавської області, вул. Фабрична, 4, на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 475 грн. ( чотириста сімдесят п'ять) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Полтавська птахофабрика Диканського району, р/р № 26007170009069 в ГРУ КБ Приватбанк м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00845743, в дохід держави судовий збір в сумі 429 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи. які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий