Рішення № 28410229, 07.12.2012, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/12529/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2012 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

при секретарі Сичовій Я..О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року до суду звернувся ПАТ «КБ «ПриватБанк»із вказаним позовом до ОСОБА_1

У судове засідання представники позивача не зявився, на адресу суду надіслав клопотання про слухання справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявилася, про дату розгляду повідомлялася належним чином, письмово про причини неявки суд не повідомляла, заперечень проти позову суду не направила.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату розгляду повідомлявся належним чином, письмово про причини неявки суд не повідомляв.

У відповідності до положень ст. 224 Цивільно-процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10.12.2007 року між ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений договорі про іпотечний кредит за № PLRPGІ0000002215, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 170 000 грн. 00 коп. зі строком користування до 10.12.2022 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15,00 % річних.

Відповідно до п. 5.3.1, 5.3.2 Кредитного договору ОСОБА_1 зобовязалася належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти та комісії) у терміни, встановлені Кредитним договором.

Відповідач зобовязалася повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору за порушення будь-якого зобовязання, передбаченого п.п. 2.4, 6.2 кредитного договору, банк має право нарахувати пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Розрахунками, наданими позивачем, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед банком станом на 07.09.12 року на суму 167 563 грн. 32 коп., яка складається з:

-153 916 грн. 88 коп. заборгованості за кредитом;

-13 092 грн. 02 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом;

-554 грн. 42 коп. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Окрім того, згідно іпотечного договору за № PLRPGІ0000002215 від 10.12.07 року, було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вдповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішення суду зазначається і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-які особі-покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»та ст. 109 Житлового Кодексу України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення ті громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Позовна вимога банку про визнання іпотечного договору за № PLRPGІ0000002215 від 10.12.07 року, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, дійсним не підлягає задоволенню, оскільки діє презумпція правомірності договору і законності договору ніхто не оспорює.

Зміст кредитного договору та договору іпотеку, укладених між ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та договорі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 203, 525, 526, 530, 550, 572, 574, 575, 589, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 14, 57 59, 60, 88, 208, 209, 212 215, 218, 224 - 228, 233 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 167 563 (сто шістдесят сім тисяч пятсот шістдесят три) грн. 32 коп., за кредитним договром про іпотечний кредит за № PLRPGІ0000002215 від 10.12.07 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності; з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки (квартиру) у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування; з можливістю здійснення Публічним Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570) усіх, передбачених нормативно-правовими актами держави, дій, необхідних для продажу предмету іпотеки (квартири).

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 675 (одну тисячу шістсот сімдесят пять) грн. 63 коп. та 107 (сто сім) грн. 30 коп., а всього 1 782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 93 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: