Рішення № 28409249, 27.12.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-2947/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого-судді: Вінтоняк Н.Д.

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року ЛМКП «Теплокомуненерго»звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначило, що згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міністерства енергетики та електрифікации СРСР N 310 від б грудня 1981 г.; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року N 307/262 , Правилами надання послуг населенню з водо - теплопостачання та водовідведення (каналізації), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997р; Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р., ЛМКП «Теплокомуненерго»постачало теплову енергію в квартиру відповідачів. Таким чином, між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № 1381508. Згідно оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідачі своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, тому за ними виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 липня 1996 року по 01 квітня 2012 року у сумі 4300,04грн.

Відповідачі зобов'язані сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачі за прострочення виконання повинні сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем складає : суму основної заборгованості, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що дорівнює 4 748,16 грн. (4300,04 грн. + 1448,07 грн. + 448,12 грн. ). Ухвалою Ленінського районного суду від 31 травня 2012 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у звязку з наявністю між сторонами спору про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4200,04 грн. основного боргу, 1448,07 грн. - втрати від інфляційних процесів; 448,12 грн. - 3% річних, а всього стягнути 4 748,16 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

У заяві від 02 листопада 2012 року позивач уточнив вимоги, просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2003 року по 01 жовтня 2012 року у сумі 2539,87 грн. основного боргу, 1421,37 грн. - втрати від інфляційних процесів; 467,65 грн. - 3% річних, а всього стягнути 4428 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не зявився, до початку судового засідання надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.44).

Відповідачі в судове засідання не зявились, суду причини неявки не повідомили, про явку в судові засідання повідомлялися належним чином(а.с.15,20,23,41,42).

За таких обставин, суд, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду, відповідачі, які мешкають за адресою: м. Луганськ, вулиця Московська, б. 3, кв. 83, є абонентами позивача та користуються наданими послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с. 6).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 31 травня 2012 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 липня 1997 року по 01 квітня 2012 року, оскільки судом було встановлено наявність між сторонами спору про право (а.с. 5).

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги, Законом України „Про теплопостачання, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обовязки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що відповідачі, будучи мешканцями квартири АДРЕСА_1, користувалися послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, проте оплату проводили нерегулярно, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість .

Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до оборотної відомості по особовому рахунку № 1381508, відкритого на імя ОСОБА_1, сума заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання перед позивачем за період з 01 березня 2003 року по 01 жовтня 2012 року становить 2539,87 грн. (а.с.27-30).

Таким чином, відповідачі, як споживачі послуг з теплопостачання, належним чином не виконували своє зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання підлягають задоволенню.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів за період з 01 березня 2003 року по 01 жовтня 2012 року у сумі 2539,87 грн. основного боргу, 1421,37 грн. - втрати від інфляційних процесів; 467,65 грн. - 3% річних, а всього стягнути 4428 грн..

Зважаючи на те, що відповідачі свої зобовязання перед позивачем не виконали, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача існуючу суму заборгованості 2539,87 грн.

Що стосується стягнення з відповідачів на користь позивача 3 відсотків річних і інфляційних нарахувань, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржники, які прострочили виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачає виключне право надавача послуги пред'явлення вимоги про оплату наданої послуги від виконавця, право заявника на стягнення заборгованості із урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції не передбачено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» про стягнення з відповідачів інфляційних витрат в сумі 1421,37 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в сумі 467,65 грн., які розраховані позивачем у відповідності до положень ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами у справі не виникли цивільно-правові відносини з приводу виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідачів на користь позивача існуючу суму заборгованості у розмірі 2539,87 грн.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд присуджує стягнення судових витрат, повязаних з розглядом справи, у сумі 214 грн. 60 коп. (а.с. 2,3) з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 232, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» ( Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») солідарно суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2003 року по 01 жовтня 2012 року у сумі 2539 (дві тисячі пятсот тридцять девять ) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» ( Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий-суддя: Н.Д. Вінтоняк