Постанова № 28408933, 17.12.2012, Голубівський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Луганської області)

Справа № 1209/2519/2012

17.12.2012

Справа №2-а/1209/275/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року.

Кіровський міський суд Луганської області у складі:

Головуючого судді - Нестеренко Н.В.,

при секретарі Бик С.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, стягнення несплаченої суми одноразової компенсації за втрату годувальника, померлого внаслідок ЧАЕС, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом і в обґрунтовування своїх вимог зазначила, що вона є дружиною померлого 08.03.2012 року ОСОБА_2 із числа ліквідаторів, 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується експертним висновком МСЕК від 09.07.2012 року, та має право на отримання компенсації по втраті годувальника. На її звернення від 06.08.2012 року до відповідача, було отримано відповідь від 27.08.2012 року, про те, що вона не була непрацездатною та не досягла 55-річного віку, тобто не перебувала на утриманні чоловіка. Проте дана відмова УПСЗН суперечить ЗУ «Про пенсійне забезпечення»№1788-11 від 05.11.1991 року, бо для дружин військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов»язаного з ліквідацією ЧАЕС, загальний 55-річний вік знижено до 50-ти років, а їй на момент смерті чоловіка вже було 50-ть років. Тому позивачка просить визнати неправомірними дії УПСЗН виконкому Кіровської міської ради Луганської області по не виплаті їй одноразової компенсації, стягнути із відповідача на її користь одноразову компенсацію, передбачену ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» у сумі 7 586 грн.

У судове засідання позивачка не з»явилась, звернулась до суду із заявою, в якій просила розглянути справу у її відсутності, а позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивачка не була на утриманні чоловіка, так як не є непрацездатною особою, бо не досягла встановленого законом пенсійного віку (55-ть років).

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачка є дружиною ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про люб серії 1 ЕД №416698 від 25 липня 1978 року (а.с.11).

ОСОБА_2 являвся ліквідатором 1-ої категорії наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення № 125986 від 21.04.2011 року (а.с.9,10). Йому встановлена 1 група інвалідності з 18.04.2011 року безстроково (а.с.13).

ОСОБА_2 помер 08.03.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ЕД №318349 від 13.03.2012 року (а.с.12).

Згідно висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 09.07.2012 року №29088/38-7, причиною смерті ОСОБА_2 є захворювання, яке призвело до смерті, пов»язане з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).

У відповідності до копій посвідчень, ОСОБА_1, як дружина померлого громадянина з числа осіб - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, має передбачені законом права та пільги (а.с.7,8).

Згідно копії заяви позивачки до УПСЗН виконкому Кіровської міської ради Луганської області від 06.08.2012 року, вона просить призначити їй одноразову компенсацію як члену сім,ї, яка втратила годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.15-17).

Проте своїм листом №4378 від 27.08.2012 року, УПСЗН їй відмовило у призначенні одноразової компенсації, посилаючись на те, що вона не була на утриманні чоловіка, так як не є непрацездатною особою, бо не досягла встановленого законом пенсійного віку (а.с.18).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, одноразова компенсація виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.» Також судом враховується той факт, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року, зміни, внесені до ст.48 даного Закону, визнані неконституційними та дана стаття існує у тій редакції, яка існувала до прийняття Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік.»

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV: «…дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби,

але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням

інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.»

Відповідно до копії паспорту та копії свідоцтва про шлюб, шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірвано не було, на момент його смерті вони перебували у шлюбі.

Згідно довідки МПП фірма «Схід» від 16.07.2012 року, ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2, померлим 08.03.2012 року, за адресою: вул.Макаренко, 40/41, м.Кіровськ, Луганської області, вони вели спільне господарство, ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка (а.с.19).

Згідно копії паспорту позивачки, вона народилась 22 травня 1961 року, тобто на момент смерті чоловіка вона досягла 50-ти річного віку (а.с.6), тому вважається непрацездатною.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№ 2262-11 від 09.04.1992 року: «Залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної

воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Ст.30 даного Закону наголошує:«Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5-ть років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , або якщо вони є інвалідами. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених в пункті "а" ст.20 цього Закону, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

Крім того, вказане право гарантовано ст.17 Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До того ж, в ч.1 ст.17 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Ст.71 Закону №796-Х11 вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону. Відповідні зміни до норм спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» не вносились.

Право на отримання позивачкою одноразової компенсації за втрату годувальника підтверджує факт перебування позивачки та ОСОБА_2 у шлюбі, на момент смерті чоловіка позивачка не працювала, бо він був інвалідом 1 групи та потребував постійного догляду, вона була на його повному забезпеченні, та єдиним доходом сім»ї була пенсія ОСОБА_2

Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо не сплати позивачці одноразової компенсації за втрату годувальника є очевидною, а тому дії відповідача мають бути визнані як протиправні.

Проте суд не має підстав стягнути на користь позивачки з відповідача конкретну суму неповної сплати одноразової компенсації за втрату годувальника, оскільки призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, є основними завданнями відповідача та відноситься до виключної компетенції управління праці та соціального захисту населення, відповідно до Типового положення про управління праці та соціального захисту населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007р. № 790.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, визнавши дії відповідача протиправними та стягнути із відповідача на користь позивачки одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до п.4 ч.1 Постанови КМУ від 20 квітня 2007 р. N 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного, Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№ 2262-11 від 09.04.1992 року, Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постанови КМУ від 20 квітня 2007 р. N 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, стягнення несплаченої суми одноразової компенсації за втрату годувальника, померлого внаслідок ЧАЕС задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області щодо не сплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за втрату годувальника сім»ї з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію сімї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із ст.48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та у відповідності до п.4 ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 р. N 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду, через Кіровський міський суд Луганської області, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: