Вирок № 28400863, 03.12.2012, Новоселицький районний суд Чернівецької області

03.12.2012

Справа № 1-155

за 2012 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року місцевий Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Кожокар Д.В.

з участю прокурора Сімків Є.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 Іонела Дмитровича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, молдованина, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого священнослужителем, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2012 року близько 07 години 20 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині дороги по вул. Центральній в м. Новоселиця Чернівецької області, зі сторони м. Чернівці в напрямку центру м. Новоселиця, на перевищеній швидкості більше 60 км/год. При наближені до будинку № 186 по вул. Центральній в м. Новоселиця Чернівецької області, рухаючись в умовах достатньої видимості та виявивши на проїзній частині дороги пішоходів дітей, як учасників дорожнього руху, до яких необхідно бути особливо уважним, ОСОБА_3 в порушення п.п. 1.7, 2.3 (б), 12.4 Правил дорожнього руху в Україні, проявляючи самовпевненість у своїх діях, перевищуючи дозволену в населеному пункті швидкість руху, допустив наїзд на малолітню ОСОБА_4, яка переходила дорогу зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля, що стало результатом грубого порушення швидкісного режиму, дотримання якого давало ОСОБА_3 технічну можливість зупинитись до лінії перетинання дороги малолітньою ОСОБА_4. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого зламу 1-го шийного хребця з ушкодженням довгастого мозку, відкритого зламу кісток склепіння та основи черепа з розвитком субарахноїдальних крововиливів, від яких померла.

Підсудний винним себе визнав повністю і показав, що дійсно 22 травня 2012 року близько 07 години 20 хвилин рухався на власному автомобілі НОМЕР_2 по вулиці Центральній в м. Новоселиця Чернівецької області на перевищеній швидкості, яка складала близько 90 км/год. На дорозі неподалік Новоселицького сирзаводу, на відстані біля 40 метрів до автомобіля, він помітив двох дівчат, які переходили дорогу, після чого з метою уникнення наїзду на них, застосував екстрене гальмування. Однак, уникнути зіткнення не вдалось та автомобіль під його керуванням, здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_4, яка від отриманих ушкоджень померла. Причиною пригоди стало керування ними автотранспортом на перевищеній швидкості, що не дало йому можливість своєчасно зупинити автомобіль та уникнути зіткнення. У вчиненому розкаявся, відшкодував потерпілій матеріальну шкоду на 10800 гривень.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що вона є матірю померлої ОСОБА_4. Вранці 22 травня 2012 року вона відправила до школи двох своїх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мали перейти дорогу напроти власного будинку № 186 по вул. Центральній в м. Новоселиця Чернівецької області. В цей час, вона разом із своїм співмешканцем ОСОБА_6 та молодшою донькою знаходились на подвіря господарства. Коли доньки вийшли на дорогу, вона почула звук від гальмування коліс автомобіля та сильний удар. Вийшовши на дорогу, побачила доньку ОСОБА_4, яка лежала на землі на відстані біля 20 метрів від автомобіля підсудного. На місці пригоди відразу зупинився лікар ОСОБА_7 та забрав дитину до лікарні. Однак, по дорозі її донька померла. Приймаючи до уваги, що підсудним вчинено тяжкий злочин, внаслідок чого позбавлено життя її дитини, жодних моральних збитків останнім їй та родині не було відшкодовано, просила призначити підсудному міру покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керування автотранспортом.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що вранці 22 травня 2012 року його співмешканка ОСОБА_1 відправила до школи своїх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Через декілька секунд після того як діти вийшли на дорогу, він почув звук від гальмування коліс автомобіля та сильний удар. Коли вийшов на дорогу побачив, що автомобіль під керуванням підсудного здійснив наїзд на ОСОБА_4, яка по дорозі в лікарню померла.

Свідок ОСОБА_7 показав, що працює лікарем Новоселицької центральної районної лікарні. 22 травня 2012 року близько 07 години 20 хвилин він їхав на роботу та побачив, що біля Новоселицького сирзаводу сталась дорожньо-транспортна пригода. Зупинившись, він помітив на землі малолітню ОСОБА_4, на яку був здійснений наїзд автомобілем. Він відразу відвіз її в лікарню, однак по дорозі остання померла.

Враховуючи, що підсудний свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина підсудного у порушенні п.п. 1.7, 2.3 (б) та 12.4 Правил дорожнього руху в Україні, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4 повністю доведена і його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує ступень тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який хоча і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких та за його вчинення, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Суд враховує суспільну небезпеку вчинених підсудним протиправних дій, які виразились у прояві самовпевненості у своїх діях та перевищенні швидкості руху в населеному пункті, наслідком яких стало заподіяння багаточисельних тілесних ушкоджень потерпілій, від яких вона померла.

Суд також враховує, що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, які помякшують покарання підсудного судом не встановлено.

Щире каяття підсудного у вчиненні злочину суд не визнає обставиною, яка помякшує його покарання, оскільки вважає її формальною з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, так як підсудний не проявив співчуття до потерпілої, не приніс їй вибачення за вчинений злочин та не здійснив інших дій, що могло б свідчити про його покаяння. Також, з боку підсудного не було будь-яких активних дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину.

Добровільне відшкодування підсудним завданих злочином збитків суд також не визнає обставиною, яка помякшує його покарання, оскільки сума добровільно відшкодованих грошових коштів становить незначну частину від завданої потерпілій шкоди злочином.

Вчинення злочину щодо малолітньої, суд вважає обставиною, що обтяжує покарання підсудного.

Тяжкі наслідки завдані злочином у виді настання смерті потерпілої, суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, оскільки вказані наслідки є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи міру покарання підсудному, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Враховуючи у сукупності дані про особу підсудного та ступень тяжкості вчиненого ним злочину, із урахуванням думки потерпілої щодо міри покарання, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливо без позбавлення волі із позбавленням його права керування транспортними засобами. Підстав для застосування відносно підсудного вимог ст.ст. 69,75 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов про стягнення з підсудного на користь потерпілої завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується фізичній особі одноразово, грішми, майном або в інший спосіб особою, яка завдала шкоду за наявності її вини.

При цьому суд враховує, що підсудний є працездатним, вчинив злочин з необережності, що спричинило смерть особи, матеріальний стан сторін, глибину завданих потерпілій душевних страждань у звязку із смертю доньки.

Суд, виходячи з принципу розумності та справедливості і враховуючи, що відшкодування моральної шкоди не є засобом збагачення, вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з підсудного на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 250000 гривень.

З метою реального відшкодування підсудним завданої злочином моральної шкоди, накладений арешт на автомобіль НОМЕР_1, який є його власністю, не підлягає зняттю.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 Іонела Дмитровича у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 Іонелу Дмитровичу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту негайно з залу суду.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 Іонелу Дмитровичу рахувати з 13 серпня 2012 року.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_3 Іонела Дмитровича на користь потерпілої ОСОБА_1 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень.

Арешт на речовий доказ по справі автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у засудженого ОСОБА_3 Іонела Дмитровича, залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 Іонела Дмитровича на користь НДЄКЦ УМВС України в Чернівецькій області, р/р № 31256272210002 в УДК в Чернівецькій області МФО 856135 код 25575279, судові витрати за проведення судових авто-технічних експертиз в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривень 40 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом пятнадцяти діб через райсуд з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя: