Рішення № 28400664, 18.12.2012, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №901/1205/12року

18 грудня 2012 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Круль І.В.

секретаря Рогів Т.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Богородчани cправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, мотивуючи позовні вимоги тим, що 15 вересня 2010 року ухвалою Богородчанського районного суду накладено арешт на нежитлове приміщення по вул.Миру в селі Старуня Богородчанського району, Івано-Франківської обл. Рішенням Богородчанського районного суду 22 грудня 2010 року зобов»язано стягнути з ОСОБА_5 28582 грн. боргу та судові витрати в розмірі 171 грн. Скориставшись часовим проміжком між постановленням ухвали про накладення арешту на спірне майно та поступлення даної ухвали на виконання в ДВС, 16 вересня 2010 року відповідачка ОСОБА_3, приховавши, що майно знаходиться під арештом, вчинила правочин, договір дарування спірного майна на дочку ОСОБА_4 Отримавши неправдиві дані від відповідачки, про відчуження спірного майна 15 вересня 2010 року, 17 травня 2012 року державний виконавець повернув виконавчий лист без виконання, в зв»язку з відсутнісю майна.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просять, визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Форанківської області ОСОБА_6

Відповідачка ОСОБА_3, її представники ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судових засіданнях, а ОСОБА_4 в поданій заяві позов не визнали, вважають його безпідставним, оскільки на час укладення договору, арешт на спірне майно не було накладено.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

У ст.203 ЦК України наводяться загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Відповідно до ч.1,5 ст.203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що убомовлені ним.

Як вбачається із зібраних в судовому засіданні доказів паравочин цим вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що 15 вересня 2010 року ухвалою Богородчанського районного суду накладено арешт на нежитлове приміщення по вул.Миру в селі Старуня Богородчанського району, Івано-Франківської області. Рішенням Богородчанського районного суду 22 грудня 2010 року зобов»язано стягнути з ОСОБА_3 28582 грн. боргу та судові витрати в розмірі 405 грн.72 коп Скориставшись часовим проміжком між постановленням ухвали про накладення арешту на спірне майно та поступлення даної ухвали на виконання в ДВС, 16 вересня 2010 року відповідачка ОСОБА_3, приховавши, що майно знаходиться під арештом, вчинила правочин, договір дарування спірного майна на дочку ОСОБА_4 17 травня 2012 року державний виконавець повернув виконавчий лист без виконання, в зв»язку з відсутнісю майна.

Як зазначено в п.6 договору дарування нежилого приміщення посвідченого приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу, що судового спору щодо цього майна немає (а.с.44).

Відповідачка ОСОБА_3 скрила перед нотаріусом той факт, що в провадженні суду є позов ОСОБА_1 до неї про зобов»язання укласти основний договір купівлі продажу спірного майна, (а.с.81).

Ухвала Богородчанського районного суду від 15 вересня 2010 року про накладено арешту на нежитлове приміщення по вул.Миру в селі Старуня Богородчанського району, Івано-Франківської обл. на момент укладення договору дарування спірного майна була чинною і підлягала до виконання.

А тому, посилання позивачки її представників, що оскільки, офіційно не було повідомлено про накладення арешту на майно, а договір укладено з дотриманням встановлених форм і істотних умов, не може бути підставою для відмови позовних вимог.

Із представлених доказів вбачається, що укладений договір є фіктивний, відповідачка переслідувала мету уникнути претензій на майно позивача.

При таких обставинах, суд вважає, що укладений договір дарування є недійсним, а тому позовні вимоги є підставні та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, ст.228, 236 ЦК України, керуючись ст.ст.79, 209, 213-215 України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування - задоволити.

Визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Миру №58-а в с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 вересня 2010 року - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2107 грн 30 коп. судових витрат.

Термін оскарження рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд 10-днів з дня проголошення, а відповідачам з часу отримання його копії.

Головуюча Круль І.В.