Постанова № 28394336, 06.12.2012, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2302/1988/2012

Провадження № 1/2302/206/2012

ПОСТАНОВА

06 грудня 2012 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

головуючого-судді Синиці Л.П.

за участю

секретаря судових засідань Шевченко Т.М.

прокурора Милаш Г.А.

захисника-адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище матеріали кримінальної справи з постановою про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Черкаси,

проживаючого в АДРЕСА_1 /зареєстрованого по АДРЕСА_2

з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІ групи з дитинства, раніше не судимого,

за скоєння суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, -

в с т а н о в и в :

ІНФОРМАЦІЯ_11 року близько 17 години 40 хвилин, ОСОБА_3, під час спилювання сухого дерева сосни, безпосередньо поблизу лісової дороги, що пролягала по окраїні лісу, неподалік вулиці Соснова у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, не застосував необхідних заходів перестороги, та не зважаючи на прохання ОСОБА_4, яка рухалася лісовою дорогою разом із малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, припинити вирізування дерева, не передбачаючи настання наслідків у вигляді заподіяння смерті, хоча повинен був та мав можливість передбачити такі наслідки, і повинен був застосувати заходи до убезпечення перехожих від наслідків падіння спиляного дерева, але продовжував свої дії зі спилювання дерева, що призвело до його падіння на малолітню ОСОБА_5, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та померла на місці.

Таким чином своїми, умисними діями, ОСОБА_3, вчинив вбивство /заподіяв смерть іншій людині/, через необережність, тобто, скоїв злочин, передбачений ст. 119 ч.1 КК України.

Вчинення суспільно-небезпечного діяння за ч.1 ст.119 КК України та вина у скоєнні вбивства, вчиненого через необережність ОСОБА_3, підтверджується зібраними по справі доказами:

- поясненнями ОСОБА_3, особи відносно, якої ставиться питання про застосування заходів медичного характеру, даними на досудовому розслідування /а.с. 129-133/ та перевіреними в суді, про те, що він на обліку в лікаря нарколога чи лікаря психіатра з приводу захворювання не перебуває, щоб не йти до армії з травня місяця 1994 року, має ІІ групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_11 року близько 17.00 години, пішов пиляти деревину - сосну, яка знаходилася неподалік від дому. Сосну пиляв на розтопку груби. Коли пиляв деревину, нікого поблизу не бачив, пізніше, коли дерево почало падати, побачив дитину та ОСОБА_6, яка казала, щоб не пиляв деревину, поки вони не пройдуть, але він не послухав її та продовжував пиляти до тих пір, поки деревина не впала. Коли сосна почала падати, крикнув, що деревина падає, але ОСОБА_6 не встигла вхопити дитину за руку і дерево привалило дитину. Не знав, що дерево впаде та причинить комусь шкоду. Після того, як деревина привалила дитину, побіг до своєї матері та розповів їй усе що сталося. Потім з матір'ю прийшов до того місце де це сталося. Через деякий час приїхали працівники міліції та почали проводити огляд, допит;

- показами потерпілої ОСОБА_7, даними в судовому засіданні про те, що після розлучення батько їх спільної доньки ОСОБА_5 - ОСОБА_8 не цікавиться її життям, і вона працюючи у м. Києві, змушена була залишити дитину проживати біля своїх батьків, дочку майже 3,5 років тому віддали до Мліївського дитячого садка, останній раз провідувала ОСОБА_5 в кінці вересня 2012 року. 02 жовтня 2012 року близько 19.30 годин, на мобільний телефон зателефонувала її старша рідна сестра ОСОБА_9, яка мала стривожений голос, кричала та плакала. Із її слів стало відомо, що ОСОБА_5 більше не має в живих, вона разом з бабою йшла з дитсадка додому і в лісосмузі на дитину впала деревина та вбила її. Прийшовши до тями після почутого, швидко зібралася та поїхала до с. Мліїв, Городищенського району Черкаської області. 3 жовтня 2012 року, коли вранці приїхала додому, то їй, зі слів матері, стало відомо, що 2 жовтня 2012 року бабуся забрала ОСОБА_5 з дитсадка, разом йшли додому, по дорозі додому ОСОБА_5 неодноразово запитувала про те, чи бабуся буде сумувати без неї, як мама забере. Вони зайшли в лісосмугу, де побачили як ОСОБА_3 пиляв деревину сосни, зробила йому зауваження, але той на них не реагував та продовжував пиляти, коли вона нахилилася зірвати гриба, ОСОБА_5 відійшла від неї далі, і в цей момент на дитину впала деревина сосни та вбила її;

- показами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, даними в судовому засіданні, про те, що вона є опікуном сина ОСОБА_3, котрий являється інвалідом дитинства ІІ групи, непрацюючим, вона з чоловіком доглядає за сином, контролює його поведінку. ІНФОРМАЦІЯ_11 року до дому прибіг син та повідомив про те, що коли він пиляв деревину, вона впала на дитину, яка разом із бабою ішла додому. Після чого вони разом пішли на місце даної події, там на землі лежало дерево та була мертва маленька дитина. Неподалік голосила ОСОБА_6. Через деякий час приїхали працівники міліції та почали проводити допит й огляд місця події. Ніяких витрат чи інших збитків потерпілій не відшкодовували, так сталося і вини сина в цьому немає. Син є чесна, добросовісна, спокійна дитина, який виконував її розпорядження по господарству, ходив за хлібом до магазину, пилку до рук не брав, тому в домоволодінні все було під рукою, чому пішов пиляти сосну сказати не може, в той час вона була на городі, потреби в дровах не було. Те що трапилося із онукою ОСОБА_4 - ОСОБА_5, прикра випадковість;

- показами свідка ОСОБА_4, даними в суді, про те, що після розлучення доньки ОСОБА_7 з ОСОБА_8 їх дитина ОСОБА_5 проживає у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, а мати ОСОБА_11 працюючи у м. Києві, періодично до них навідується. Онука ОСОБА_5 ходить до дитячого садка, до якого відводять та забирають, по черзі, вона та її чоловік - дідусь ОСОБА_5. 02 жовтня 2012 року, близько восьмої години, на велосипеді вона відвезла ОСОБА_5 до дитсадка. Доїхавши до дитсадка, зсадила онуку з велосипеда, і дитина поцілувавши її побігла в дитсадок. Потім вона сіла на велосипед та поїхала на роботу. Цього дня їй зовсім не хотілося йти додому, близько 16.50 години поїхала до дитсадка та забрала ОСОБА_5 додому. Посадивши ОСОБА_5 на багажник, вони поїхали в сторону розташування свого помешкання. Доїхавши до лісосмуги, що розташована неподалік вулиці Соснова, встали з велосипеда та пішли пішки через ліс, щоб збирати гриби. По дорозі додому ОСОБА_5, як і зранку, знову розпочала запитувати про те, чи буде вона сумувати коли її не буде, коли мама забере. Відповіла, що вона разом з дідом будуть постійно сумувати. Проходячи по лісосмузі помітила, що біля одного із дерев сосни присів ОСОБА_3, який там щось робив. Йдучи по лісосмузі, помітила два гриба, які зірвала та передала ОСОБА_5, що несла їх у руках. Коли вона проходила по лісу, до неї звернувся ОСОБА_3 та запитав про те, чи потрібно бабі писати заяву на участь у виборах. На його запитання відповіла, що потрібно написати заяву, тоді до неї приїдуть додому. Підійшовши ближче, розпочала сварити ОСОБА_3, щоб він не пиляв деревину сосни посередині дня, так як ще ходять люди. Але він продовжував сидіти біля сосни, чи саме тоді пиляв дерево, сказати не може, не бачила. Закінчивши дану розмову, вона помітила два невеликих гриба та покликала ОСОБА_5 до себе. Онука не почула і пішла далі, в цей час ОСОБА_3 викрикнув, що деревина тріщить. Почувши викрик, швидко кинулася до ОСОБА_5, але до дитини не добігла майже 3 метри. Деревина впала, поряд з деревиною лежала ОСОБА_5. Підбігши до дитини, підняла її на руки та помітила, що у неї розбита голова, відсутня частина черепа, і ОСОБА_5 вже була мертвою. Крикнула на ОСОБА_3, що він вбив дитину. Від даного крику ОСОБА_3 кудись втік. Вона сіла на узбіччі та розпочала кричати, плакати. Через деякий час приїхали працівники міліції, здійснили огляд даного місця. ОСОБА_5 поклали біля деревини, таким чином, як вона виявила її після падіння, на те місце, де вдарила деревина. Після того, як працівники міліції провели фотозйомку, знову схопила свою онуку та сівши на узбіччі продовжувала плакати. В подальшому, коли привезли покривало, то ОСОБА_5 у неї забрали та поклавши на дане покривало, оглянули та направили до моргу для проведення розтину;

- показами свідка ОСОБА_14, даними на досудовому слідстві /а.с. 57/ та перевіреними в суді, про те, що 2 жовтня 2012 року близько 17.25 годин, після роботи, вона йшла по вулиці Соснова, біля лісового масиву. Перебуваючи напроти лісового масиву, біля вулиці, почула шум дерева, що подає, і згодом, в напрямку свого будинку побіг ОСОБА_3. В лісі почула жіночий крик, і відразу побігла до знайомої ОСОБА_15, так як подумала, що може з нею, щось трапилося. Коли зустрілась з ОСОБА_15 та дізналась, що в неї все гаразд, повідомила, що в лісі щось трапилося. Потім вона разом з ОСОБА_15 та іншою сусідкою побігли до лісу. Ще на дорозі вона побачила ОСОБА_4, яка сиділа біля деревини та тримала свою онучку ОСОБА_5 на руках, що вже була без видимих ознак життя. Викликала швидку допомогу та працівників міліції. ОСОБА_4 була в схвильованому стані та голосила, що вона не зберегла свою онуку. Зі слів ОСОБА_4, їй стало відомо, що коли вони йшли, то бачили, як ОСОБА_3 пиляє деревину, при цьому, вона говорила дитині, щоб та від неї не відходила, а ОСОБА_5 побігла в перед і на неї впала деревина;

- даними протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_11 року з таблицею зображення, де об'єктом огляду є лісове насадження, що розташоване на відстані близько 60 метрів від жилого будинку АДРЕСА_3, та де був виявлений труп дитини (а.с. 5-26);

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2012 року з таблицею зображень, де об'єктом огляду являється прощальна кімната моргу Городищенського РТМО та розташований дерев'яний стелаж на поверхні якого знаходився труп ОСОБА_5 (а.с. 43-44, 46-55);

- даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5, про те, що смерть ОСОБА_5 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_11 року, та настала від відкритої черепно-мозкової травми, про що свідчать забійно-рвана рана голови, садно голови, багатофрагментарний перелом кісток склепіння та основи черепу, розриви твердої мозкової оболонки, відсутність близько 2/3 речовини головного мозку в порожнині черепу. Між тілесними ушкодженнями у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійно-рваної рани голови, садна голови, багатофрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепу, розривів твердої мозкової оболонки, відсутності близько 2/3 речовини головного мозку в порожнині черепу та настання смерті мається прямий причинний зв'язок. Оглядом трупа ОСОБА_5, встановлено, що остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забійно-рваної рани голови, садна голови, багатофрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепу, розривів твердої мозкової оболонки, відсутності близько 2/3 речовини головного мозку в порожнині черепу, відриву міжхребцевого диска від верхньої поверхні 7 шийного хребця, розриву передньої та задньої продольних зв'язок в проекції 6 - 7 шийних хребців, крововиливів в м'які тканини шиї, перелому лівої стегнової кістки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, в безпосередній близькості до настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійно-рваної рани голови, садна голови, багатофрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепу, розривів твердої мозкової оболонки, відсутності близько 2/3 речовини головного мозку в порожнині черепу відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді розриву передньої та задньої продольних зв'язок в проекції 6 - 7 шийних хребців, крововиливів в м'які тканини шиї, перелому лівої стегнової кістки у живих осіб як правило спричиняють тривалий розлад здоров'я і по цій ознаці відносяться до ушкоджень середньої тяжкості (а.с.100).

Отже, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, своїми умисними діями вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, тобто, скоїв вбивство /протиправне заподіяння смерті іншій особі/, вчинене через необережність.

Відповідно до характеризуючи даних ОСОБА_3, останній на «Д» обліку в лікаря-психіатра Золотонішського району Черкаської області не перебував та не перебуває; під диспансерним (консультативним) наглядом в наркологічному кабінеті, у психіатра Городищенського РТМО не перебуває; перебував на стаціонарному обстежені та лікуванні у КЗ «ЧОПНД» в 2005 році з діагнозом олігофренія в ст. глибокої дебільності; являється інвалідом ІІ групи з дитинства, безстроково; характеризується задовільною поведінкою, громадський порядок не порушує, є розумово відсталим, але спокійним, не конфліктним, завжди виконує вказівки матері, допомагає по господарству, ніде не працював та не працює; проживає в АДРЕСА_1, однією сім'єю з бабусею ОСОБА_16, батьком ОСОБА_17 та матір'ю ОСОБА_10, яка за рішенням виконкому Мліївської сільської ради Городищенького району Черкаської області призначена опікуном.

Згідно даних висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №670 від 24.10.2012 року, проведеної на підставі постанови ст. слідчого Городищенського РВ Спірова К.П. від 23.10.2012 року, на період часу, до якого відносяться скоєння інкримінованих ОСОБА_3 дій та на теперішній час останній виявляв і виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені глибокої дебільності з апатогальмівним типом дефекту, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_3 не може брати участь у слідчих діях та судовому процесі і потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом (а.с. 149-153).

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 скоїв суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння з кваліфікацію по ч.1 ст.119 КК України /вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене через необережність/, що відноситься до злочину середньої тяжкості /ст.12 КК України/, будучи особою, яка не могла усвідомлювати свої дії і керувати ними на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, не міг правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, в наслідок хронічного психічного захворювання /ст. 19 КК України/, тобто, є неосудним.

З огляду на вищенаведене, суд, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку прокурора, захисника-адвоката ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, яка заперечує щодо застосування до її сина заходів медичного характеру, які визначені у висновку експерта, дослідивши матеріали кримінальної справи, а також, враховуючи характер та тяжкість вчиненого, захворювання ОСОБА_3, ступінь небезпечності психічного хворого для себе та інших осіб, і те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується задовільною поведінкою, є розумово відсталим, але спокійним, ніяких конфліктів ні з ким не мав, є інвалідом ІІ групи з дитинства, вважає за необхідне, у відповідності до п.2 ч.1, ч.3 ст.94 КК України, застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Речові докази по кримінальній справі: поліетиленовий пакет з одягом ОСОБА_5; пакет з дворучною пилкою, що здані на зберігання до кімнати речових доказів Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області - знищити.

По справі маються судові витрати в розмірі 294,24грн. за проведення судово-дактилоскопічної експертизи, які підлягають стягненню з представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст. 93, ст. 94 Кримінального Кодексу України, ст. ст. 419, 420, 421 Кримінально-процесуального Кодексу України, постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуванню судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» за №7 від 03.06.2005 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроджень м. Черкаси, житель АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда 2-ої групи інвалідності з дитинства - примусові заходи медичного характеру, у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Запобіжний захід, підписка про невиїзд, з часу доставки (прийому) неосудного ОСОБА_3 до психіатричного закладу - скасувати.

Речовий доказ - поліетиленовий пакет з одягом ОСОБА_5; пакет з дворучною пилкою, що здані на зберігання до кімнати речових доказів Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області - знищити.

Стягнути з представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10, проживаючої в АДРЕСА_1, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області на р/р 31254272210063, код ЄДРПОУ 25574009, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, витрати в розмірі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 24 коп. у зв'язку з проведенням експертного дослідження.

На постанову суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту її оголошення.

Суддя: Л. П. Синиця