Рішення № 28394098, 06.04.2012, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №0555/136/2012

Номер провадження2/0555/136/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2012року

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарі Костенко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

треті особи ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та у порядку спадкування, мотивуючи свої позовні вимоги ти, що що 12 лютого 2010 року помер її син ОСОБА_6 та після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 32/100 частини квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Друга 32/100 частини вказаної квартири належить позивачці. При зверненні до КП «БТІ» ЯМР для отримання витягу, щоб потім отримати спадщину після смерті її сина, їй було відмовлено, оскільки в спірній квартирі не визначені частки кожного співвласника. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, на обґрунтування яких послалася на обставини викладені в позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, на обґрунтування чого послалася на обставини які викладені в позовній заяві, та просила задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали до суду заяви в яких позовні вимоги визнали у повному обсязі, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.

Ст. 8 ЦПК України надає право суду при розгляді спірних відносин, що не врегульовані законом, застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Судом встановлено, що 17 жовтня 2000 року позивачка та ОСОБА_6 отримали безкоштовно від держави шляхом приватизації у спільну сумісну власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 369 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є Свідоцтво про право власності на житло, виданого Комісією по приватизації житлового фонду ДППЗ ім. Чкалова, від 17 жовтня 2000 року. Вказане право власності було зареєстровано в КП БТІ м. Донецька, що підтверджується реєстраційним надписом в реєстраційній книзі за № 6, за реєстровим номером № 444 від 12 грудня 2000 року. На теперішній час майнові права позивача очевидно не визнані відповідачем і підлягають судовому захисту.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільній сумісній власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

При праві спільної сумісної власності кожному співвласникові належить стиснуте право власності на спільне майно. Тому майно, що є обєктом права їх спільної сумісної власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. При поділі майна між учасниками права спільної сумісної власності, а також при виділі частки одного зі співвласників необхідно попередньо визначити розмір частки кожного зі співвласників у праві власності на спільне майно. При поділі майна, що належить учасникам права спільної сумісної власності, вважається рівність часток у праві власності, що належить учасникам права спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом згідно з вимогами ст. 372 ЦК України.

12 лютого 2010 року ОСОБА_6 помер у віці 42 роки про що виконкомом Первомайської сільської ради Ясинуватського району Донецької області зроблений актовий запис № 12 від 16 лютого 2012 року та видано Свідоцтво про смерть.

Відповідно до статті 1261 п.1 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права не встановлена судом.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що згідно наданих документів ОСОБА_6 був зареєстрований і мешкав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, і ця частка нерухомого майна належало померлому ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1, не може вступити в спадщину, так як не виділені частки співвласників квартири і у звязку з цим не може своє право власності на вищевказане нерухоме майно зареєструвати, таким чином враховуючи вищевикладене, суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 1216 і 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід права та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За таких обставин суд визнає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному майні та у порядку спадкування, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, повязані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 319, 355, 357, 364, 368, 369, 370, 372, 1261, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 57, 58, 59, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-228 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні та у порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на частку житловий квартири, яка складається з 32/100 часток житлової квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3, що залишилося після смерті, ОСОБА_6 померлого 12 лютого 2010 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 32/100 частко житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суд Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти дні в дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_7