Рішення № 28390586, 21.12.2012, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 0549/6738/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року Торезький міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Фролової Л.Д.,

при секретарі Покусаєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, посилаючись на те, що у звязку з ушкодженням здоровя йому спричинено й моральні страждання. Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. В результаті роботи отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 27.11.2012 р. йому було вперше встановлено 30 % втрати професійної працездатності у звязку з профзахворюванням. Вважає, що отриманим професійним захворюванням йому спричинена моральна шкода, оскільки відповідачем не забезпечені безпечні умови праці. Факт заподіяння моральної шкоди наявний, тому що позивач втратив професійну працездатність, не витримує навіть легких фізичних навантажень. Фізичний біль, душевні страждання, викликані наслідками професійного захворювання, стали невід'ємною частиною його існування. Він змушений постійно приймати ліки, часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, не в змозі займатись звичними справами по господарству. Захворювання порушило і змінило його звичний спосіб життя. Просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про час та місце розгулу справи. На адресу суду надав письмову заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.20).

Представник відповідача до суду не прибув. В письмовій заяві, переданій суду вказав, що проти позову заперечує оскільки факт спричинення моральних страждань недоведений позивачем (а.с.21).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, згідно даних трудової книжки, з 24.01.1983 року по 27.02.2012 на підприємствах відповідача на різних посадах з повним робочим днем під землею, звільнений з підприємства згідно наказу № 39/к від 28.02.2012 року за власним бажанням (а.с.3-8).

22 листопада 2012 року комісією у складі лікарів СЕС, представників відділення ФССНВ України та державного підприємства «Торезантрацит»був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання № 52. В акті зазначено, що у ОСОБА_1 встановлене профзахворювання, позивач неспроможний працювати за своєю професією. Обставинами виникнення профзахворювання визнана робота у шкідливих умовах праці: запиленість та загазованість повітря робочої зони, в тому числі вміст вільного двоокису кремнію, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами. Приписами комісії встановлені заходи для адміністрації підприємства відповідача по покращенню умов праці (а.с.14).

Згідно довідки МСЕК серія 10 ААА № 130163 від 27.11.2012 року, позивачу ОСОБА_1 вперше встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30 (тридцяти) % та ІІІ група інвалідності, рекомендоване медикаментозне та санаторне лікування. Призначена дата наступного огляду МСЕК на 27.11.2014 року (а.с.14).

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоровя від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно з законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІУ із наступними змінами), КЗпП та інших законодавчих і нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ.

Переліченими законодавчими актами, і зокрема Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику профзахворюванням або нещасним випадком на виробництві.

За змістом статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», право на отримання потерпілим у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Однак, п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзацу четвертого ст. 1, підпункту «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст. 28 та частини третьої ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності»в частині вішко-дування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

Відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності»виключена частина 3 статті 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у звязку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розяснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої діяльності.

Судом встановлено, що позивачу вперше встановлена стійка часткова втрата працездатності по профзахворюванню у розмірі 30 %, що підтверджується відповідним висновком МСЕК. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання зазначене підприємство, де отримане було позивачем захворювання державне підприємство «Торезантрацит», тобто під час роботи у відповідача через небезпечні умови праці.

В результаті професійного захворювання позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через нього він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини свідчать про те, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна. Він визнаний інвалідом. Вказані факти свідчать про наявність у позивача моральних страждань. Тому висновки відповідача про недоведеність цього факту, відсутність причинно-наслідкового звязку є безпідставними.

У відповідності до ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд вважає неможливим задовольнити вимоги позивача про стягнення 9000 гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки на думку суду, така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності у звязку із профзахворюванням.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на наслідки профзахворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 8000 грн., що буде еквівалентом завданим моральним стражданням, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору для даної категорії справ (позов немайнового характеру) з 01 січня 2012 року встановлена у розмірі 107 грн. 30 коп. Тому, в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь УДКС України в м. Торезі.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст. 153 КЗпП України, Законом України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 13 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3,10,15, 60, 79, 197,209,212,214,215,223,233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит»(код ЄДРПОУ 32366906) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди суму 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит»(код ЄДРПОУ 32366906) на користь УДКС України в м. Торезі судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

ОСОБА_2