Справа № 2/0544/3046/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2012 року
Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Ільяшевич О.В.,
при секретарі Грибан А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди,
В С Т А Н ОВ И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод»в період з 27 липня 1984 року по 15 травня 2000 року. З жовтня 1996 року відповідач припинив сплачувати заробітну плату. Рішенням Словянського міського суду від 20 жовтня 1997 року стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 509 грн. 12 коп. Після цього знову виникла заборгованість по заробітній платі і станом на день звільнення, а саме: - 15 травня 2000 року - заборгованість по заробітній платі становить 377 грн.56 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивачка просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 377 грн.56 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15595 грн. 52 коп., 377 грн.56 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в звязку із порушенням термінів її виплати, моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, щодо вирішення спору в частині вимог, передбачених КЗпП України, покладається на розсуд суду, а також повідомляє, що відносно ВАТ «Содовий завод», порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 27 січня 2013 року. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.
Судом також досліджені наступні докази:
Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 25 липня 1984 року;
Копія довідки «Содовий завод»№ 21-7561 від 04 вересня 2012 року;
Копія довідки «Содовий завод»№ 254 від 04 вересня 2012 року;
Копія ухвали господарського суду Донецької області по справі № 5/174Б від 21 лютого 2012 року;
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.4) та копії довідки № 254 від 04 вересня 2012 року (а.с.5), вона працювала у ВАТ «Содовий завод»в період з 27 липня 1984 року по 15 травня 2000 року. Звільнена з підприємства згідно наказу № 255 від 15 травня 2000 року. У відповідності до рішення Словянського міського суду від 20 жовтня 2000 року на користь позивачки стягнута заробітна плата за період з жовтня 1996 року по вересень 1997 року (а.с.6). За період з грудня 1997 року по день звільнення 15 травня 2000 року заборгованість підприємства по заробітній платі становить 377 грн. 56 коп., що стверджується довідкою ВАТ «Содовий завод»№ 21-7561 від 04 вересня 2012 року (а.с.5).
Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.
В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивачки стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:
За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Згідно із ч.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Статтею 7 вказаного закону передбачено, що відмова власника може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості по місяцях за які вона утворилась, а також відсутні дані про те, що така компенсація не була нарахована під час перебування позивача в трудових відносинах із підприємством.
Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 377 грн. 56 коп.
Частиною шостою статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII Оплата праці вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. Наведена позиція висвітлена також в Постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року , номер справи 6-121цс12.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що вони є необгрутованими. У відповідності із зазначеним рішенням Конституційного Суду України, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що відповідачем визнається. Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В звязку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день її звернення до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.
В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 15565 грн.06 коп., входячи з наступних розрахунків:
вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні місяці роботи березень-квітень 2000 року - 104 грн.88 копХ2/41 дн.=5 грн.11 коп. Середньомісячне число робочих днів становить 41/2=20,5 дн. 20,5 дн.Х12міс.Х12р +20,5Х5міс...=3046 дн..Х5грн.11коп=15565 грн.06 коп.
В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Факт невиплати заробітної плати відповідачем позивачці в період з 2000 року по день звернення до суду відповідачем не заперечується та визнається.
У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, повязані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обовязково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач ка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.
В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 200 грн, оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.
Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп., та 107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-
ВИР І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: Калініна,2АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 377(триста сімдесят сім) грн. 56 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15565(пятнадцять тисяч пятсот шістдесят пять) грн.06 коп., 200 (двісті)грн.моральної шкоди.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 321 (триста двадцять одна) грн.. 90 коп. судового збору в прибуток держави.
Допустити негайне виконання рішення в сумі середньомісячної заробітної плати 104(сто чотири) грн. 88 коп.
Повний текст рішення суду виготовлений 31 жовтня 2012 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич
Судове рішення № 28389739, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області було прийнято 26.10.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 0544/13340/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: