Рішення № 28389673, 17.12.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №2/0544/2792/2012

УХВАЛА

імям України

«17»грудня 2012 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Смаль О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ПАТ «Словважмаш»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 09 липня 2008 року по 12 січня 2009 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді інженера-конструктора. Наказом від 27 лютого 2009 року №314 він був звільнений за вчинені прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗПП. Не погодившись з законністю свого звільнення він звернувся з позовом до суду про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2009 року його позовні вимоги були задоволенні. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2009 року апеляційна скарга ПАТ «Словважмаш»була задоволена, рішення першої інстанції було скасовано. 04 квітня 2012 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду його касаційна скарга була задоволена, рішення Апеляційного суду було скасовано, рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2009 року було залишено без змін. Позивач посилався на те, що був поновлений на посаді інженера конструктора ПАТ «Словважмаш»та 04 вересня 2012 року звільнився за власним бажанням та таким чином, з 17 червня 2009 року по 04 квітня 2012 року відповідач повинен йому виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що складає 18459 грн. 75 коп. з урахуванням зароботку в Словянському професійному машинобудівельному ліцеї та ЗАТ «Комплекс Центр». Оскільки в результаті незаконного звільнення був порушений нормальний ритм його життя, він відчував сильні душевні хвилювання, то також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на доводи, які викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру та Витягу з договору на представництво інтересів від 10.09.2012 року позовні вимоги свого довірителя підтримав повністю, просив їх задовольнити. Крім того, що було викладено в позовній заяві просив суд звернути увагу на рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 відповідно до якого звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільнені та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважениц ним орган, з вини якого сталося затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Представник відповідача ПАТ «Словважмаш» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, посилалась на те, що по перше позивачем було порушено строки позовниої давності, оскільки остаточне рішення у справі було прийнято Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 квітня 2012 року на копії його напралені сторонам 04.05.2012 року, а позовна заява подана 10.09.2012 року, тобто з порушенням строків позовної давності. По друге, зазначали, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушенгого прогулу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, ст. 235 КЗпП України повноваження щодо винесення рішення про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу покладено на той же суд, того ж суддю в рамках того ж самого судового процесу, в якому винесено рішення про поновлення на роботі, а не в рамках нової судової справи. Втреті, зазначали, що самим позивачем була допущена судова тяганина при розгляді справи про поновлення на роботі шляхом неоднократної неявки на виклик суду, подачі необгрунтованих заяв і клопотань про відкладення розгляду справи, тому оплата вимушеного прогулу за період понад один рік має бути відповідно зменшена. В четверте, заявлена позивачем вимога про стягнення з ПАТ «Словважмаш»моральної шкоди в сумі 8000 грн. є необгрунтованою, оскільки позивачем не зазначено доказів, з яких він виходив при визначенні розміру шкоди та те, що судовий процес про поновлення на роботі ОСОБА_1 тривав більше троьох років вини роботодавця не має. Представник також зазначала, що після отримання постанов державного виконавця рішення в частині негайного виконання рішення суду було виконано без зволікань. Суд касаційної інстанції в порушення вимог ст.330-1, ч.1 ст.324 ЦК України переглядав справу більше ніж протягом одного місяця, що не залежало від відповідача. Також просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача.

Суд, вислухавши доводи позивача, представника позивача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Так, у ході судового розгляду було встановлено, що позивач дійсно з 09 липня 2009 року перебував у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді інженера-конструктора. На підставі наказу №314-к від 27.02.2009 року його було звільнено з підприємства за скоєння прогулів без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України з 12.01.2009 року (а.с.12).

Заочним Рішенням Словянського міськрайонного суду від 17 червня 2009 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді інженера-конструктора ВГЕ ВАТ «Словважмаш», визнано наказ №314-к від 27 лютого 2009 року незаконним, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4293,22 грн., відшкодовано моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та понесені ним судові витрати (а.с.14-15).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2009 року рішення Словянського міськрайонного суду від 17 червня 2009 року було скасовано.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 04 квітня 2012 року рішення Словянського міськрайонного суду від 17 червня 2009 року було залишено без змін (а.с.16-18).

Звернувшись з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.06.2009 року по 04.04.2012 року, позивач посилався на відсутність своєчасного виконання рішення суду від 17.09.2012 року в частині поновлення його на посаді.

Згідно ст. 235 ч. 5 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В добровільному порядку відповідач рішення суду про поновлення на роботі не виконав. Як вбачається з матеріалів справи, після остаточного розгляду справи, позивач отримав виконавчі листи по справі - 17.05.2012 року (а.с.96). 18.05.2012 року позивач звернувся з заявою до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду та 21.05.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.94). 25.05.2012 року позивач звернувся до суду з заявою про заміну сторону у виконавчому провадженні у звязку зі зміною назви відповідача та 02.08.2012 року старший державний виконавець Петренко Т.В. виніс постанову про заміну сторони виконавчого провадження (а.с.93).

Ухиляючись від виконання рішення суду відповідач тільки 16 серпня 2012 року наказом № 153 виніс наказ про поновлення позивача на посаді інженера - конструктора, але належним чином не повідомив про це відділ державної виконавчої служби та ОСОБА_1, що призвело до затягування виконання рішення, про що свідчить відсутність будь-яких доказів про належне повідомлення сторін.

04.09.2012 року державний виконавець державної виконавчої служби та позивач ОСОБА_1 прибули до ПАТ «Словважмаш»та дізнавшись про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду в частині поновлення на роботі винесення Наказу від 16.08.2012 року №153, державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.92).

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог позивача щодо стягнення з ПАТ «Словважмаш»середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.06.2012 року по 04.04.2012 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки позивача поновлено на роботі лише з 16 серпня 2012 року і йому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу лише за період з 01 лютого 2009 року по 17 червня 2009 року, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 червня 2009 року по 04 квітня 2012 року відповідають вимогам трудового законодавства.

Посилання представника відповідача на те, що відповідно до акту державного виконавця від 09.07.2012 року ОСОБА_1 на час примусового виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, останній був офіційно працевлаштований і станом на 09.07.2012 року рішення суду було неможливо виконати саме з вини позивача, суд не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач мав бути поновлений на роботі одразу після винесення рішення Словянським міськрайонним судом від 17.06.2009 року, але не був все ж таки поновлений на роботі, що змушувало позивача постійно шукати можливості вирішення цього питання.

Крім того, позивач в своїй позовній заяви просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення ухвали Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2012 року, а не по день поновлення на роботі.

Також з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 після винесення рішення суду від 17.09.2009 року був направлений до виконавчої служби.

29.07.2009 року Словянським міськрайонним судом було винесена ухвала про заміну сторони виконавчого провадження з ВАТ «Словважмаш»на ПАТ «Словважмаш»(а.с.99)

10.08.2009 року вищезазначена ухвала суду була долучена по виконавчого провадження (а.с.100).

На вимогу Державної виконавчої служби, ОСОБА_1 отримав змінений виконавчий лист та направив його на виконання 12.11.2009 року.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2009 року рішення Словянського міськрайонного суду від 17 червня 2009 року було скасовано.

Отже, аналізуючи вищезазначене, відповідач мав можливість і повинен був поновити ОСОБА_1 на посаді інженера конструктора ще до скасування судового рішення від 17.09.2009 року.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

В мотивувальній частині заочного рішення від 17 червня 2009 року було встановлено, що середньодобова заробітна плата позивача згідно довідки підприємства відповідача, що не оспорюється і позивачем, складає 44,26 грн.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Час вимушеного прогулу за період з 17.06.2009 року по 04.04.2012 року складається з наступного.

При розрахунку кількості робочих днів за 2009 рік суд використовує лист Міністерства труда та соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13; за 2010 рік - лист Міністерства труда та соціальної політики України від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13, за 2011 рік лист Міністерства праці та соціальної політики України № 9111/0/14-10/13, за 2012 рік лист Міністерства праці та соціальної політики України № 8515/о/14-11/13 від 23.08.2011 року.

Таким чином, кількість робочих днів у 2009 році (з 17.06.2009- 31.12.2009), у 2010 році, у 2011 році, у 2012 році (з 01.01.2012 по 04.04.2012 року) складає 705 днів.

Заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті ОСОБА_1 складає 44 грн. 26 коп. (середньодобова заробітна плата) х 705 робочих днів = 31203,30 грн.

У відповідності з ч. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні заробітної плати за час вимушенного прогулу, зараховується заробіток за місцем нової роботи, яку працівник мав за цей час.

Як вбачається з Довідки №28 від 13.07.2012 року ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві ЗАТ «Комплекс Центр»з 01.08.2011 року по 16.09.2011 року та його заробітна плата за цей час склала 2994 грн. 74 коп. (а.с.78).

Як вбачається з Довідки про доходи, наданої Словянським професійним машинбудівним ліцеєм, ОСОБА_1 дійсно працював у даному ліцеї з 19.09.2011 року по травень 2012 року та за цей період отримав заробітну плату в розмірі 13727,80 грн. (а.с.79).

Періоди, в які ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах підтверджуються копією трудової книжки, виданої на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 серії АЕ №557773, оригінал якої був оглянуто судом в судовому засіданні (а.с.80).

Відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (ІПН 302990273) за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року, останні складались з наступного:

ЗАТ «Комплекс Центр»- нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 2994,74 грн. у третьому кварталі 2011 року.

Словянський професійний машинобудівний ліцей - нараховано 1136,52 грн. за третій квартал 2011 року; 4289,64 грн. за четвертий квартал 2011 року; 4111,44 грн. за перший квартал 2012 року; 13563,48 грн. за другий квартал 2012 року.

Всього: 23101,08 грн. (а.с.67).

Різниця між розміром заробітної плати відповідно до довідок підприємств та відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України складає 9373,28 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до 04.04.2012 року, то суд при винесенні рішення бере до уваги тільки розмір заробітної плати за другий квартал тільки за квітень 2012 року ( з 01 по 04 число включно).

Таким чином, для отримання розміру заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 необхідно розмір заробітку за час вимушеного прогулу на підприємстві відповідача зменшити на розмір заробітку за новим місцем роботи, що складає 31203 грн. 30 коп. 2994 грн.74 коп. 9748 грн. 81 коп. = 18459 грн. 75 коп.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ПАТ «Словважмаш» виникли правовідносини з приводу невиконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника; чинне трудове законодавство передбачає покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності за затримку виконання такого рішення суду у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та така відповідальність покладається на власника або уповноважений ним орган за наявності їхньої вини без обмеження передбаченим ст. 233 КЗпП України строком.

Суд також критично ставиться до посилань представника відповідача щодо того, що з вини ОСОБА_1 йому не було своєчасно сплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць згідно рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17.06.2009 року, оскільки він зволікав зі зверненням до виконавчої служби, бо як вбачається з копії постанови відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції наданий до суду виконавчий лист про стягнення з Відкритого акцонерного товариства «Словважмаш»на користь ОСОБА_1 був повернутий до суду у звязку з прийняттям до розгляду апеляційної скарги (а.с.90).

Із матеріалів справи №2-1768/09, яка була оглянута в судовому засіданні вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 розглядалась судами більше одного року.

Так, 17 червня 2009 року Словянським міськрайонним судом Донецької області було винесено заочне рішення за позовом ОСОБА_1 до ВГЕ ВАТ «Словважмаш»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди на користь позивача.

06.08.2009 року відповідач подав апеляційну скаргу на заочне рішення та заяву про поновлення строків на оскарження. 06.08.2009 року Апеляційним судом Донецької області було винесена ухвала про повернення апеляційної скарги.

12.08.2009 року ПАТ «Словважмаш»подав заяву до Словянського міськрайонного суду Донецької області про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 18.09.2012 року була залишення без задоволення.

Апеляційним судом Донецької області було винесено рішення 10.12.2009 року, яким рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2009 року було скасовано.

ОСОБА_1 була подана касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2012 року та Верховним судом України 26.02.2010 року було відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного суду України від 29.12.2011 року справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Словважмаш»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було вирішено передати до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Установивши ці обставини, суд вбачає, що справа розглядалася більше одного року не з вини позивача, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 17 червня 2009 року по 04 квітня 2012 року.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з того, що відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 17.06.2009 року на користь позивача з відповідача було присуджено 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, що було спричинено позивачу в результаті його незаконного звільнення.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ст. 12 ЦПК України правова допомога надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з журналу судового засідання, час перебування представника позивача ОСОБА_2 в судових засіданнях при розгляді справи становить 64 хвилин. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2012 рік передбаченої ст.13 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012рік», розмір такої компенсації становить 477 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (69,8%), то з врахуванням частки задоволених вимог розмір оплати на правову допомогу, яку необхідно стягнути з відповідача складає 333 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 60, 131,209,212-215, 256, 257, 259 ЦПК України, ст. 231-233, 236, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»(Донецька область, м. Словянськ, вул. Заводська, 2, ІПН НОМЕР_1, код ЄДРПОУ 00210594, МФО 334561, р/р 26004301663927 в Словянському відділенні філіалу Промінвестбанк») на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, що мешкає у м. Словянськ, вул. Димитрова, 166 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 червня 2009 року по 04 квітня 2012 року в розмірі 18459 грн. 75 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»(Донецька область, м. Словянськ, вул. Заводська, 2, ІПН НОМЕР_1, код ЄДРПОУ 00210594, МФО 334561, р/р 26004301663927 в Словянському відділенні філіалу Промінвестбанк») ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, що мешкає у м. Словянськ, вул. Димитрова, 166 витрати на правову допомогу в розмірі 333 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»(Донецька область, м. Словянськ, вул. Заводська, 2, ІПН НОМЕР_1, код ЄДРПОУ 00210594, МФО 334561, р/р 26004301663927 в Словянському відділенні філіалу Промінвестбанк»)судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк УДК у м. Словянську, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 34686605, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УДК у м. Словянську (м. Словянськ).

У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Якуша Н.В.