Рішення № 28389524, 19.11.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3268/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що працювала у відповідача з 04 січня 2006 року по 10 січня 2011 року. Була звільнена за згодою сторін. На день звільнення відповідач не виплатив їй всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 5279 грн. за період з травня по жовтень 2010 року. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивачка просить стягнути з відповідача вказану суму заробітної плати, компенсацію втрати частини грошових доходів в сумі 401грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 23114 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивачка ОСОБА_1А.в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. Проти вирішення справи у заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позивачка не заперечувала проти винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, вирішивши її на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 працювала у відповідача з 04 січня 2006 року по 10 січня 2011 року (а.с.11-12).

У відповідності до довідки «УкрНДІметалургмаш»№ 78 від 02 жовтня 2012 року заборгованість по нарахованій заробітній платі підприємства перед позивачкою становить 5279 грн. 42 коп. (а.с.6).

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 5279 грн. 42 коп., оскільки саме така сума заборгованості знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до ст.. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом ст..7 вказаного Закону, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження виплати їй заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачкою також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації, в звязку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати.

Щодо встановлення строку звернення до суду, який суд при вирішенні трудового спору зобовязаний перевірити, то у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. У відповідності до положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у відповідності до якого, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачкою на день її звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 23114 грн.00 коп, входячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про середньоденну заробітну плату № 96 від 10 жовтня 2012 року(а.с.7), з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 50 грн. 80 коп.. Середньомісячне число робочих днів вираховуються , виходячи з кількості днів за два останні повні місяці роботи листопад грудень 2010 року - 43дн./2= 21, 5 дн.Х 22міс.=473дн.Х50грн.80коп= 24028 грн. 40коп.Однак, суд стягує з відповідача на користь позивачки 23144 грн. 00 коп., оскільки саме така сума заявлена в позові, а суд в силу ст.. 11 ЦПК України не може війти за межі позовних вимог.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, повязані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обовязково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивачка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1000 грн, оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 1% від майнових позовних вимог (23114 грн.00 коп. + 5279 грн. 42 коп. = 28393 грн. 42 коп.), який становить 283 грн. 93 коп. та107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215,224-228 ЦПК України, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», ст..3,7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд,-

ВИР І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва», 84102, м. Словянськ Донецької області, вул. Карпинського, 2а, код ЗКПО № 04601736, р/р 26002301660023 у Промінвестбанку, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 5279 (пять тисячі двісті сімдесят девять) грн. 42 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 23114(двадцять три тисячі сто чотирнадцять) грн. без утримання обов'язкових платежів та моральну шкоду в сумі 1000(тисяча) грн..

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідницький інститут металургійного будівництва», 84102, м. Словянськ Донецької області, вул. Карпинського, 2а, код ЗКПО № 04601736, р/р 26002301660023 у Промінвестбанку, МФО 334561 судовий збір в сумі 391(триста девяносто одна) грн. 23 коп. в прибуток держави.

Рішення в межах платежу за один місяць в сумі 1053(тисяча пятдесят три) грн. 08коп. підлягає негайному виконанню.

Повний текст рішення суду виготовлений 23 листопада 2012 року.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич