Постанова № 283890, 22.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.06 р. Справа № 37/116а

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 22 листопада 2006 року о 14 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Повний текст постанови складений 24 листопада 2006 року та підписаний суддею о 14 годин 30 хвилин.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ

до відповідача державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення–рішення № 0000562341/1/

12110 від 24 березня 2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36660 грн., у тому числі 24440 грн. – основний платіж, 12220 грн. – штрафні (фінансові) санкції

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача - Юрченко С. А. – директор згідно протоколу № 1 від 6 грудня 2005 року, відповідача - Таран А.О. – за дов. № 198 від 3 липня 2006 року.

Суть справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ звернувся 26 квітня 2006 року до господарського суду Донецької області з позовною заявою (т. 1 арк. справи 2-4) № 690/107 від 21 квітня 2006 року до державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року та № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.

Ухвалою суду від 26 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 1) зазначена позовна заява була залишена без руху на строк до 25 травня 2006 року, оскільки була подана без дотримання вимог статті 79, пункту 6 частини 1, частин 3, 4, 5 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

24 травня 2006 року, у зв'язку з усуненням позивачем на виконання ухвали суду від 26 квітня 2006 року недоліків, судом ухвалою (т. 1 арк. справи 150-151) було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/116а та призначено попереднє судове засідання на 14 червня 2006 року. Також, позивач 24 травня 2006 року уточнив позовні вимоги (т. 1 арк. справи 53-54), виклавши їх наступним чином: визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року.

14 червня 2006 року на попереднє судове засідання прибули представники позивача та відповідача, позивач підтримав позовні вимоги та уточнив позовні вимоги (т. 2 арк. справи 2), виклавши їх наступним чином: "визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення – рішення № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36660 грн., у тому числі 24440 грн. – основний платіж, 12220 грн. – штрафні (фінансові) санкції", відповідач проти позовних вимог заперечував. У зв’язку з тим, що згідно до статей 110, 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд до судового розгляду адміністративної справи повинен вжити заходи для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи протягом розумного строку, суд відклав попереднє судове засідання на 4 липня 2006 року, про що виніс відповідну ухвалу (т. 2 арк. справи 19-20).

Під час попереднього судового засідання 4 липня 2006 року сторонами було надане клопотання (т. 2 арк. справи 31) про зупинення розгляду справи № 37/116а, у зв’язку з необхідністю надіслання судом запиту до Державної прикордонної служби України щодо роз'яснення певних спеціальних питань, що мають значення для правильного розгляду справи. Ухвалою суду від 4 липня 2006 року (т. 2 арк. справи 34) було задоволено клопотання сторін та зупинено провадження в адміністративній справі № 37/116а до отримання судом відповіді на запит (т. 2 арк. справи 35) від Державної прикордонної служби України.

21 серпня 2006 року судом був отриманий уточнюючий запит Адміністрації Державної прикордонної служби України (т. 2 арк. справи 41-42), згідно якого для надання суду даних щодо перетинання кордону України особами, зазначеними у запиті, необхідні дані стосовно громадянства, прізвища, ім’я, по батькові, дати народження, статі, серії та номеру паспорту з зазначенням коли та ким він був виданий, а також зазначено, що роз'яснення щодо спрощення митних формальностей під час перетинання державного контролю має надати Державна митна служба України, до компетенції якої відноситься це питання. Для отримання інформації щодо порядку реєстрації громадян України під час в'їзду на територію Республіки Казахстан суду було запропоновано звернутися до Посольства Республіки Казахстан в Україні.

На підставі зазначеного листа, після виходу судді з чергової відпустки, 5 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 44-46) господарський суд Донецької області направив наступні запити: позивачу - щодо надання належним чином засвідчених копій закордонних паспортів та паспортів громадян України Удовенко Л. М., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Цимбалюк В. Д., Державній митній службі України - щодо надання інформації стосовно того, чи відноситься Республіка Казахстан до країн, з якими державою Україна встановлено повний прикордонний митний контроль або спрощений прикордонний митний контроль та посольству Республіки Казахстан в Україні щодо надання інформації стосовно того, чи здійснюється реєстрація прикордонними органами Казахстану громадян України, які в'їжджають до Республіки Казахстан в службове відрядження та відповідно виїжджають з Казахстану.

22 вересня 2006 року від Державної митної служби була отримана відповідь № 09/1024 від 22 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 47-48) щодо відсутності у законодавстві України з питань митної справи визначень термінів "повного та спрощеного прикордонного контролю".

29 вересня 2006 року господарський суд Донецької області повторно направив запит позивачу щодо надання належним чином засвідчених копій закордонних паспортів та паспортів громадян України Удовенко Л. М., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Цимбалюк В. Д. (т. 2 арк. справи 50).

12 жовтня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист № 690/402 від 10 жовтня 2006 року позивача з доданням копій закордонних паспортів та паспортів громадян України Удовенко Л. М., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Цимбалюк В. Д. (т. 2 арк. справи 51-66), які долучені судом до матеріалів справи.

16 жовтня 2006 року господарським судом Донецької області були направлені запити до адміністрації державної прикордонної служби України про надання інформації щодо підтвердження того факту, чи здійснювали перетин кордону України при виїзді з України до службового відрядження до Республіки Казахстан та в’їзд до України з Казахстану наступні громадяни України: Цимбалюк В. Д., Обінякін М. О., Доценко С. В. в період з 12 квітня 2003 року по 6 травня 2003 року; Удовенко Л.М., Обінякін М. О., Доценко С. В. в період з 13 грудня 2003 року по 10 лютого 2004 року; Удовенко Л. М., Обінякін М. О., Доценко С. В. в період з 26 серпня 2004 року по 6 жовтня 2004 року та посольству Республіки Казахстан в Україні щодо надання інформації стосовно того, чи здійснюється реєстрація прикордонними органами Казахстану громадян України, які в'їжджають до Республіки Казахстан в службове відрядження та відповідно виїжджають з Казахстану (т. 2 арк. справи 67-68). 2 листопада 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист Державної прикордонної служби України (т. 2 арк. справи 69) з інформацією про відсутність зафіксованого прикордонною службою факту перетинання кордону переліченими громадянами. 3 листопада 2006 року господарський суд Донецької області повторно надіслав запит посольству Республіки Казахстан в Україні щодо надання інформації стосовно того, чи здійснюється реєстрація прикордонними органами Казахстану громадян України, які в'їжджають до Республіки Казахстан в службове відрядження та відповідно виїжджають з Казахстану (т. 2 арк. справи 71).

Ухвалою від 6 листопада 2006 року (т. 2 арк. справи 72-73) суд поновив за власною ініціативою провадження по адміністративній справі № 37/116а та призначив попереднє судове засідання на 15 листопада 2006 року, зобов’язавши позивача надати письмові пояснення Цимбалюк В. Д., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. про обставини перетинання ними кордону Україна-Росія-Казахстан за спірний період, оригінали та належним чином засвідчені копії наказів про прийняття зазначених осіб на роботу.

У попередньому судовому засіданні 15 листопада 2006 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував. Сторони у попередньому судовому засіданні 15 листопада 2006 року заявили усне клопотання щодо оголошення перерви у попередньому судовому засіданні для надання сторонами додаткових доказів. Суд задовольнив усне клопотання сторін щодо оголошення перерви у попередньому судовому засіданні для надання сторонами додаткових доказів та під розписку повідомив сторін про перерву у попередньому судовому засіданні до 17 листопада 2006 року на 10 год. 30 хв. (т. 2 арк. справи 74).

17 листопада 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 31-670/40 (т. 2 арк. справи 76) Консульського відділу Посольства Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова. У попередньому судовому засіданні 17 листопада 2006 року позивач підтримав позовні вимоги та надав додаткові докази з поясненням № 690/434 від 16 листопада 2006 року (т. 3 арк. справи 1-64). Відповідач проти заявлених вимог заперечував. Примирення сторони не досягли. Ухвалою суду від 17 листопада 2006 року (т. 3 арк. справи 65-66) було закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 22 листопада 2006 року з врученням судових повісток (т. 3 арк. справи 67-68).

22 листопада 2006 року відбувся судовий розгляд, на якому позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення (т. 3 арк. справи 69-70), відповідач проти позовних вимог заперечував, примирення сторони не досягли.

Позивач - Дочірнє підприємство „Зовнішньоторговельна фірма” відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” було зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської Ради Донецької області 16 грудня 1998 року, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 7). 15 березня 2006 року в результаті реорганізації було створене товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської Ради Донецької області 15 березня 2006 року як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 6), яке відповідно до статуту є правонаступником прав та обов’язків дочірнього підприємства „Зовнішньоторговельна фірма” відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування”. Згідно протоколу № 1 від 6 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 10) директором товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ була призначена Юрченко Світлана Анатоліївна. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30250316, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 22 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 8-9). Згідно до статуту (т. 1 арк. справи 56-67) позивач зареєстрований за адресою: 84306, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6. Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 204/10/29-014-13 від 16 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 68) позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Краматорську з 22 грудня 1998 року за № 217. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва серії НБ № 397187 (т. 1 арк. справи 69).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при перевірці посадовими особами відповідача було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 99,12 тис. грн. шляхом віднесення суми добових виплачених працівникам позивача у зв’язку з відрядженням за межі України, а саме в Республіку Казахстан. Проте позивач вважає, що ним порушення підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” допущені не були, оскільки між Україною та Республікою Казахстан встановлений спрощений прикордонний контроль, при якому не вимагається обов’язкова наявність в паспорті осіб, що виїжджають до Казахстану відміток щодо прибуття та вибуття з цієї країни. Позивач це підтверджує посиланням на Угоду підписану між Кабінетом Міністрів України та Керівництвом Республіки Казахстан „Про взаємні поїздки громадян”, що набрала чинності 26 лютого 2002 року. При цьому, позивач обґрунтовує свої вимоги також посиланням на посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття та прибуття до Акціонерного товариства “Євроазіатська енергетична корпорація” розріз “Східний”, м. Екібастуз Республіки Казахстан, згідно яких працівникам були виплачені добові та сформовані валові витрати відповідних податкових періодів.

Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог нижче приведені докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: акт перевірки № 123/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 11-25), розрахунок фінансових санкцій до акту (т. 1 арк. справи 26), оригінал податкового повідомлення – рішення № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 27), скарга на податкове повідомлення – рішення № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 28-30), рішення ДПІ у м. Краматорську № 11414/10/25-013-8 від 20 березня 2006 року про результати розгляду скарги (т. 1 арк. справи 31-32), оригінал податкового повідомлення – рішення № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 33), декларації з податку на прибуток за І півріччя 2003 року, І, 3 квартали 2004 року, за 2004 рік (т. 1 арк. справи 34-35, 39-40, 44-45, 47-48), склад валових доходів та витрат за ІІ квартал 2003 року, І квартал 2004 року, за 2004 рік (т. 1 арк. справи 36-38, 41-43, 49-50), довідка № 690/438 від 4 листопада 2004 року про виправлення помилок (т. 1 арк. справи 46), розшифровки складу валових витрат (т. 1 арк. справи 55-57), витяг з журналу реєстрації перевірок (т. 1 арк. справи 70), план перевірки (т. 1 арк. справи 71-72), ордери по рахунку 372.1 (т. 1 арк. справи 73-75), листи від 19 травня 2006 року № 690/133, № 690/135, № 690/134 (т. 1 арк. справи 76-78), накази № 27 від 30 квітня 2003 року, № 128 від 30 вересня 2004 року, № 690/99 від 20 серпня 2004 року (т. 1 арк. справи 79, 95, 96), проїзні документи, розпорядження, посвідчення про відрядження та авансові звіти (т. 1 арк. справи 80-87, 89-90, 92-93, 98-99, 102-106, 108-109, 111-116, 118, 120-127, 129-133, 136, 138-142, 144-149), звіти про використання коштів, наданих на відрядження від 6 травня 2003 року № 36-38, від 11 жовтня 2004 року № 116-118, від 12 лютого 2004 року № 20-22 (т. 1 арк. справи 88, 91, 94, 97, 107, 117, 128, 137, 143), копії сторінок паспортів Удовенко Л. М., Обінякіна М. О., Доценко С. В. (т. 1 арк. справи 100-101, 110, 119, 134, 135), лист № 29/267 від 7 червня 2006 року митного поста Краматорськ Донецької митниці (т. 2 арк. справи 28), лист № 134/01/1-15 від 25 травня 2006 року відділення у м. Краматорськ Донецької торгово-промислової палати (т. 2 арк. справи 29), лист № 8/1338 від 22 травня 2006 року Акціонерного товариства “Євроазіатська енергетична корпорація” розріз “Східний”, м. Екібастуз Республіки Казахстан (т. 2 арк. справи 30), пояснення № 690/402 від 10 жовтня 2006 року з копіями паспортів громадян України та для виїзду за кордон Цимбалюк В. Д., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. (т. 2 арк. справи 51-66), пояснення № 690/434 від 16 листопада 2006 року (т. 3 арк. справи 1-3), розшифровка складу валових витрат до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2003 року з розрахунком складу авансових звітів № 36-38 від 6 травня 2003 року (т. 3 арк. справи 4-7), розшифровка складу валових витрат до декларації з податку на прибуток за 1, 3 квартали 2004 року з розрахунком складу авансових звітів № 20-22 від 12 лютого 2004 року (т. 3 арк. справи 8-11), розшифровка складу валових витрат до декларації з податку на прибуток за 2004 рік з розрахунком складу авансових звітів № 116-118 від 11 жовтня 2004 року (т. 3 арк. справи 12-15), видаткові касові ордери за квітень, грудень 2003 року, лютий, серпень, жовтень 2004 року (т. 3 арк. справи 16-24, 28-33), прибуткові касові ордери за травень 2003 року (т. 3 арк. справи 25-27), пояснення Доценко С. В. від 13 листопада 2006 року (т. 3 арк. справи 34), трудові договори № 1, № 2 від 10 квітня 2003 року, № 3 від 16 квітня 2003 року, заяви та накази про прийняття на роботу Цимбалюк В. Д., Обинякіна М. О., Доценко С. В. № 19-21 від 10 квітня 2003 року (т. 3 арк. справи 35-43), накази про відрядження № 690/3 від 10 квітня 2003 року, № 98 від 20 серпня 2004 року (т. 3 арк. справи 44, 46), наказ № 690/99 від 20 серпня 2004 року про встановлення норм добових витрат на відрядження (т. 3 арк. справи 45), заяви та накази № 95-97 від 20 серпня 2004 року про прийняття Обинякіна М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. (т. 3 арк. справи 46-52), трудові договори № 690/20 - № 690/22 від 20 серпня 2004 року, № 1211-1 - № 1211-3 від 14 грудня 2003 року (т. 3 арк. справи 53-58), заява та наказів про прийняття на роботу Обинякіна М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. № 93/0к, № 91/0к, № 92/0к від 12 грудня 2003 року (т. 3 арк. справи 59-64).

Відповідач – державна податкова інспекція у м. Краматорську є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 24 липня 2006 року відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23413242 (т. 2 арк. справи 8).

Відповідач у запереченнях проти позовних вимог (т. 2 арк. справи 4-7) та поясненнях (т. 2 арк. справи 22-24) зазначив, що в акті документальної перевірки дочірнього підприємства „Зовнішньоторговельна фірма” відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” № 123/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року зазначено, що в порушення підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в І, ІІ та ІV кварталах 2004 року до складу валових витрат включені суми добових витрат по відрядженнях до Республіки Казахстан при відсутності відміток органів прикордонного контролю у паспорті, що призвело до завищення валових витрат позивача на 99,12 тис. грн. та відповідно, заниження податку на прибуток на 24,44 тис. грн., в тому числі за ІІ квартал 2003 року на суму 4,04 тис. грн., за 2004 рік на 20,4 тис. грн. За вчинення зазначеного порушення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 12220 грн. згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідачем були надані до матеріалів справи в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: лист № 19162/7/23-113-3 від 30 грудня 2005 року з випискою з плану – графіку проведення комплексних документальних перевірок суб’єктів господарювання на І квартал 2006 року (т. 2 арк. справи 9-10), направлення № 49 від 11 січня 2006 року на проведення перевірки (т. 2 арк. справи 11), розписка № 3/23-214-1 від 26 грудня 2005 року (т. 2 арк. справи 12), акт № 32/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року відмови від підписання акту перевірки (т. 2 арк. справи 13), розрахунок фінансових санкцій до акту перевірки (т. 2 арк. справи 14), корінці податкових повідомлень – рішень № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року, № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року (т. 2 арк. справи 15), лист Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 23/3171 від 28 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 25-26).

Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно того, чи вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства у даній справі підлягають дослідженню наступні обставини і відповідні ним правовідносини: підстави, вид, порядок проведення перевірки відповідачем, наявність повноважень у посадових осіб відповідача для проведення перевірки; наявність підстав для донарахування податку на прибуток та відповідність вимогам законодавства застосованих фінансових (штрафних) санкцій.

Щодо перелічених питань суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Судом встановлено, що відповідно до плану – графіку проведення комплексних документальних перевірок суб’єктів господарювання на І квартал 2006 року (т. 2 арк. справи 9-10) та згідно до плану перевірки (т. 1 арк. справи 71-72) посадовими особами державної податкової інспекції у м. Краматорську на підставі направлення № 49 від 11 січня 2006 року (т. 2 арк. справи 11) з 11 січня 2006 року по 30 січня 2006 року була проведена виїзна планова документальна перевірка дочірнього підприємства „Зовнішньоторговельна фірма” відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” (далі по тексту постанови – ДП „Зовнішньоторговельна фірма”) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2003 року по 30 вересня 2005 року. Перед початком перевірки посадові особи відповідача зареєструвалися у відповідності до вимог Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" в журналі реєстрації перевірок позивача (т. 1 арк. справи 70). Про проведення виїзної планової документальної перевірки ДП „Зовнішньоторговельна фірма” було повідомлено 26 грудня 2005 року, про що свідчить розписка № 3/23-214-1 (т. 2 арк. справи 12). В акті перевірки № 123/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 11-25) складеному за результатами виїзної планової документальної перевірки ДП „Зовнішньоторговельна фірма” зазначено, що директор та головний бухгалтер позивача відмовилися від його підписання, про що був складений відповідний акт (т. 2 арк. справи 13). Факт відмови від підпису на акті перевірки підтверджений позивачем ( т. 1 арк. справи 53), який пояснює це не згодою з висновками акту, яку висловив в скарзі наданої відповідачу.

Виходячи з викладеного, судом не встановлені порушення зі сторони відповідача щодо порядку проведення перевірки. Повноваження посадових осіб, які здійснили перевірку, підтверджені. Права посадових осіб позивача щодо надання заперечень за результатами ознайомлення з актом перевірки не порушені. Позивач під час судового розгляду не заперечував встановленого судом факту дотримання відповідачем порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

На підставі акту перевірки № 123/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 27) про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 36660 грн., з якої основного платежу – 24440 грн., штрафних (фінансових) санкцій – 12220 грн., яке було отримане позивачем 20 лютого 2006 року, про що свідчить корінець зазначеного податкового повідомлення - рішення (т. 2 арк. справи 15). 28 лютого 2006 року позивачем була направлена до ДПІ у м. Краматорську скарга № 690/58 від 27 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 28-30) на податкове повідомлення – рішення № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року. Рішенням ДПІ у м. Краматорську № 11414/10/25-013-8 20 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 31-32) податкове повідомлення – рішення № 0000562341/0/7519 від 17 лютого 2006 року було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, у зв’язку з чим відповідачем 24 березня 2006 року було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000562341/1/12110 (т. 1 арк. справи 33), яке й оспорюється позивачем.

В вищезазначеному акті перевірки відповідачем серед інших порушень було зазначено (т. 1 арк. справи 15-17, 24), що в порушення вимог підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем у 2 кварталі 2003 року, 1, 2 та 4 кварталах 2004 року до складу валових витрат були включені суми добових витрат на відрядження працівників позивача до Республіки Казахстан при відсутності відміток органів прикордонної служби в паспорті для виїзду за кордон, що призвело до заниження податку на прибуток за 2003 рік на суму 4,04 тис. грн., у тому числі за ІІ квартал 2003 року на суму 4,04 тис. грн., за 2004 рік на суму 20,4 тис. грн., у тому числі за І квартал 2004 року на 8,1 тис. грн., за ІІ квартал 2004 року на суму 4,08 тис. грн. та за ІV квартал 2004 року на суму 8,22 тис. грн.

У пункті 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час вчинення спірних операцій, визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 15.1 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 27/4248 від 19 січня 2000 року, передбачено. що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на управління виробництвом, серед яких витрати на оплату службових відряджень працівників.

Згідно вимог абзацу першого підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Відповідно до абзацу другого цього підпункту витрати передбачені абзацом першим можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Судом були дослідженні наявні в матеріалах справи накази позивача про прийняття на роботу, на відрядження, договори, посвідчення на відрядження Цимбалюка В. Д., Обінякіна М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М., звіти про використання коштів, залізничні квитки, проїзні та інші підтверджуючі витрати документи, а також видаткові та прибуткові ордери (т. 1 арк. справи 31-50, 79-149, т. 2 арк. справи 51-66, т. 3 арк. справи 1-64) та встановлено, що:

1) Цимбалюк В. Д., Обінякін М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. у спірні періоди мали трудові відносини з позивачем,

2) в посвідченнях про відрядження № 164, 165, 166 виданих Доценко С. В., Обінякіну М. О., Цимбалюку В. Д. на строк від 12 квітня 2003 року по 1 травня 2003 року є відмітки про вибуття з м. Краматорська 12 квітня 2003 року та прибуття в Екібастуз, Республіка Казахстан 16 квітня 2003 року та вибуття з Екібастуза, Республіка Казахстан 28 квітня 2003 року та прибуття в м. Краматорськ 2 травня 2003 року, в авансових звітах № 36, 37, 38 від 6 травня 2003 року зазначено, що виїзд з України до Республіки Казахстан здійснювався потягом Харків – Астана;

3) в посвідченнях про відрядження № 236, 237, 238 виданих Доценко С. В., Удовенко Л. М., Обінякіну М. О. на строк від 13 грудня 2003 року по 10 лютого 2004 року є відмітки про вибуття з м. Краматорська 13 грудня 2003 року та прибуття в Екібастуз, Республіка Казахстан 18 грудня 2003 року та вибуття з Екібастуза, Республіка Казахстан 7 лютого 2004 року та прибуття в м. Краматорськ 10 лютого 2004 року, в звітах про використання коштів, наданих на відрядження № 20, 21, 22 від 12 лютого 2004 року зазначено, що виїзд з України до Республіки Казахстан здійснювався потягом Харків – Астана;

4) в посвідченнях про відрядження № 393, 394, 395 виданих Доценко С. В., Удовенко Л. М., Обінякіну М. О. на строк від 26 серпня 2004 року по 30 вересня 2004 року є відмітки про вибуття з м. Краматорська 26 серпня 2004 року та прибуття в Екібастуз, Республіка Казахстан 1 вересня 2004 року з продовженням перебування в Екібастузі до 2 жовтня 2004 року та вибуття з Екібастуза, Республіка Казахстан 2 жовтня 2004 року та прибуття в м. Краматорськ 6 жовтня 2004 року, в звітах про використання коштів, наданих на відрядження № 116, 117, 118 від 11 жовтня 2004 року зазначено, що виїзд з України до Республіки Казахстан здійснювався потягом Харків – Астана,

5) здійснення проїзду залізничним транспортом до Республіки Казахстан підтверджено залізничними квитками,

6) проживання в готелях та інші супутні витрати підтверджені відповідними квитанціями,

7) надання позивачем грошових коштів працівникам на відрядження було здійснено згідно наказів по підприємству та постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" № 663 від 23 квітня 1999 року зі змінами та доповненнями, що підтверджено видатковими касовими ордерами, так само як повернення надлишку невикористаних грошових коштів було оформлено відповідними приходними касовими ордерами,

8) фактично понесені на відрядження працівників витрати були включені до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 2 квартал 2003 року, 1, 2, 4 квартали 2004 року, що досліджено судом та підтверджено позивачем у відповідних розшифровках складу валових витрат.

Крім того, листом Акціонерного товариства “Євроазіатська енергетична корпорація” розріз “Східний”, м. Екібастуз Республіки Казахстан № 8/1338 від 22 травня 2006 року (т. 2 арк. справи 30), підтверджено, що в журналі працівників приїжджаючих до відрядження на розріз “Східний” зареєстровані представники ДП “Зовнішньоторговельна фірма” Цимбалюк В.Д., Доценко С. В., Обінякін М. О. з 16 квітня по 28 квітня 2003 року, Удовенко Л. М., Доценко С. В., Обінякін М. О. з 18 грудня 2003 року по 7 лютого 2004 року та з 1 вересня по 2 жовтня 2004 року.

У акті перевірки № 123/23-3-30250316 від 6 лютого 2006 року відповідачем не були встановлені порушення щодо включення позивачем витрат зазначених працівників, відряджених до Республіки Казахстан на проїзд, проживання, до складу валових витрат на підставі абзацу першого підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та ці факти сторонами не оспорювалися.

Четвертим абзацом підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів. При цьому, сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 зі змінами та доповненнями станом на час вчинення спірних операцій, фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює, у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль, або згідно з відмітками сторони, яка відряджає та яка приймає, у посвідченні про відрядження у разі відрядження до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття i вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов’язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. У разі відсутності перерахованих вище відміток добові витрати відрядженому не відшкодовуються.

Таким чином, оцінка правильності віднесення позивачем до складу валових витрат виплачених відрядженому добових залежить від визначення в нормативних актах порядку здійснення прикордонного контролю щодо громадян України, які здійснюють в’їзд або виїзд до Республіки Казахстан.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року № 1777-ХІІ зі змінами та доповненнями, передбачено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до підпункту 1.1.3 пункту 1.1 розділу 1 Положення про зону прикордонного контролю, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону - командуючим Прикордонними військами України від 6 лютого 1998 року N 61 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1998 року за N 138/2578, прикордонний контроль це перевірка у громадян документів на право перетинання державного кордону, огляд транспортних засобів, вантажів та іншого майна, пропуск їх через державний кордон України та виконання інших завдань згідно з чинним законодавством.

Частиною 15 статті 1 Митного кодексу України № 92-ІУ від 11 липня 2002 року визначено, що митний контроль це сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно до статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" № 3857-ХІІ від 21 січня 1994 року зі змінами та доповненнями, документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку вони оформлені і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну у випадках, визначених законодавством, в тому числі під час перебування у відрядженні за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, перетинання громадянами України державного контролю в пунктах пропуску через державний кордон здійснюється за документами на право виїзду з України і в їзду в Україну, до яких відноситься паспорт громадянина України для виїзду за кордон (загально громадський закордонний паспорт). Пунктом 8 цих Правил зазначено, що для прикордонного контролю громадяни подають службовій особі контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби паспорти, а в разі потреби й інші документи, передбачені відповідними міжнародними договорами України. Після закінчення перевірки службовою особою КПП у поданому громадянином паспорті проставляється штамп з відповідною позначкою – “Виїзд” або “В’їзд” і документ повертаються громадянину. Разом з тим, згідно листа Адміністрації Державної прикордонної служби України (т. 2 арк. справи 41-42) у разі виїзду громадянина України до Російської Федерації (через територію якої залізничним транспортом відбувається переміщення до Республіки Казахстан) або в'їзду в Україну з-за кордону за паспортом громадянина України передбачена вище наведеними Правилами відмітка про перетинання державного кордону України в документі не проставляється, оскільки Положенням про паспорт громадянина України (пункт 6), затвердженим постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, цього не передбачено. Зазначене узгоджується також з повідомленням Державної прикордонної служби України (т. 2 арк. справи 69) про те, що відсутність інформації в електронній базі даних про перетинання державного кордону громадянами України Цимбалюк В. Д., Обінякіним М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. не спростовує факту перетинання ними державного кордону в пунктах пропуску.

Статтею 3 Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах підписану в Москві серед інших урядами Республіки Казахстан та України 15 квітня 1994 року, ратифікованою Законом України № 1301-ХІУ від 15 грудня 1999 року, передбачено, що митні служби держав-учасниць цієї Угоди вживають за взаємною згодою належних заходів для спрощення митного оформлення. Статтею 10 Договору про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан, ратифікованого постановою Верховної Ради України № 4023-ХІІ від 24 лютого 1994 року, також передбачено, що договірні сторони вживають необхідних заходів для створення найбільш сприятливого режиму поїздок громадян на території одна одної

Згідно пункту “а” частини 1 статті 2 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян підписаної 19 травня 2000 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 10 січня 2002 року, що набула чинності 26 лютого 2002 року документами, дійсними для виїзду за кордон, в розумінні цієї Угоди є для громадян України паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Статтею 5 цієї Угоди передбачено, що громадяни держави однієї Сторони в'їжджають, виїжджають, прямують транзитом по території держави іншої Сторони через прикордонні пункти пропуску, відкриті для міжнародного сполучення. При цьому, згідно статті 6 зазначеної Угоди, громадяни держави однієї Сторони зобов'язані при перетинанні кордону держави іншої Сторони та під час перебування на її території дотримуватися чинного законодавства.

Аналіз нормативно-правової бази Республіки Казахстан зі змінами та доповненнями станом на час здійснення поїздок працівниками позивача, а саме:

· статтей 3, 4 Закону Республіки Казахстан "Про міграцію населення" від 13 грудня 1997 року,

· пунктів 22, 23 Указу Президента Республіки Казахстан "Про правовий стан іноземних громадян" № 2337 від 19 червня 1995 року,

· постанови Уряду Республіки Казахстан "Про деякі заходи щодо посилення міграційного контролю" № 241 від 13 березня 2003 року,

· розділів 2, 3 Правил в'їзду та перебування іноземних громадян в Республіці Казахстан, а також їх виїзду з Республіки Казахстан, затверджених постановою Уряду Республіки Казахстан "Окремі питання правового регулювання перебування іноземних громадян в Республіці Казахстан" від 28 січня 2000 року № 136 з врахуванням змін та доповнень внсених постановою № 881 від 20 серпня 2004 року,

· розділів 2, 3 Інструкції по застосуванню Правил в'їзду та перебування іноземних громадян в Республіці Казахстан, а також їх виїзду з Республіки Казахстан та організації оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ по попередженню та втриманню незаконної міграції іноземних громадян на території Республіки Казахстан, затвердженою наказом Міністра внутрішніх справ Республіки Казахстан від 9 квітня 2004 року № 215, зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 3 червня 2004 року № 2889,

· Правилами видачі міграційної картки, затвердженими наказами Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан від 5 травня 2003 року № 249, Комітету національної безпеки Республіки Казахстан від 4 травня 2003 року № 82, Міністерства транспорту та комунікацій Республіки Казахстан від 5 травня 2003 року № 160, Агентства митного контролю Республіки Казахстан від 30 квітня 2003 року № 177,

· Інструкцією про порядок видачі віз Республіки Казахстан, затвердженою наказом № 65 від 11 липня 2000 року Міністерства іноземних справ Республіки Казахстан та Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан,

· наказом Міністра іноземних справ Республіки Казахстан від 28 грудня 2002 року № 08-1/81 та Міністра внутрішніх справ Республіки Казахстан від 27 грудня 2002 року № 805 "Про затвердження переліку країн, відносно громадян яких спрощені візові процедури",

свідчить про наступне: іноземні громадяни можуть в'їзджати до Республіки Казахстан по дійсним закордонним паспортам при наявності віз, а громадяни держав відносно яких спрощені візові процедури, на строк до 90 днів можуть перебувати на території Республіки Казахстан без віз, що також підтверджено листом Східного регіонального управління Донецький прикордонний загін Державної прикордонної служби України № 23/3171 від 28 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 25-26), та до цих країн згідно зазначених нормативних актів Республіки Казахстан та Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян, підписаної 19 травня 2000 року затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 10 січня 2002 року, відноситься Україна, тобто встановлено два виду режиму: візовий та безвізовий. При візовому режимі в паспорті ставиться штамп при перетинанні кордону Республіки Казахстан, при безвізовому режимі штамп про в'їзд та виїзд з Республіки Казахстан проставляється лише в міграційній карточці, яка видається при перетинанні кордону залізничним транспортом членами поїзних бригад та зберігається після заповнення та ідентифікації осіб відповідно до паспортів під час перебування іноземних громадян на території Республіки Казахстан в паспорті та при виїзді здається митним та прикордонним органам Республіки Казахстан, при цьому в паспорті відмітки про в'їзд та виїзд з Республіки Казахстан не проставляються, що підтверджується також листом Консульського відділу Посольства Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова (т. 2 арк. справи 76) та поясненнями Доценко С. В. (т. 3 арк. справи 34). Відсутність загальнодержавного або закордонного паспорту, тобто порушення порядку перетинання кордону Республіки Казахстан, є підставою для затримання громадян, так само як за порушення перетинання кордону України, що встановлено як вище переліченими нормативними актами Республіки Казахстан так й пунктом 22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, що у даному випадку не відбулося. Громадяни України Цимбалюк В. Д., Обінякін М. О., Доценко С. В., Удовенко Л. М. перетинали кордон України та Республіки Казахстан, в'їзжали та виїзжали з Республіки Казахстан у безвізовому режимі на строк до 90 днів у службові відрядження залізничним транспортом, що підтверджено наявними у справі доказами. При цьому, службові посвідчення видані працівникам позивача відповідали формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 28 липня 1997 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за № 311/2115 та добові виплачувалися згідно розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" № 663 від 23 квітня 1999 року зі змінами та доповненнями.

Державною митною службою України на запит суду було надане роз'яснення № 09/1024 від 22 вересня 2006 року (том 2 арк. справи 47-48), в якому зазначено про відсутність у законодавстві України з питань митної справи термінів "повного" чи "спрощеного" прикордонного митного контролю, з якими підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує віднесення до валових витрат та порядок визначення суми добових відповідно від відміток у службових посвідченнях або від відміток у паспортах. З цього приводу суд зазначає, що проаналізоване податкове, митне інше законодавство України та Республіки Казахстан містить визначення порядку візового або безвізового режиму та відповідного ним порядку здійснення прикордонного та митного контролю, та не містить визначень повного чи спрощеного митного прикордонного контролю, що свідчить про те, що зазначена норма підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" припускає неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів, внаслідок чого виник розглядаємий у даній справі спір та внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, але з огляду на те, що порядок вирішення цих питань визначений у підпункті 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та має назву "конфлікт інтересів", то рішення приймається на користь платника податків, у даному випадку на користь позивача, враховуючи також те, що всупереч вимог частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів підстав віднесення Республіки Казахстан до країн що мають з Україною повний митний прикордонний контроль, з огляду також на те, що за загальновідомими географічними даними Україна не має кордону, що збігається з кордоном Республіки Казахстан. З врахуванням всього вище викладеного суд дійшов до висновку, що наявність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 24440 грн. доведена не була, тому позовні вимоги щодо визнання недійсним спірного податкового-повідомлення рішення, як у частині донарахування податку на прибуток, так і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму донарахованого податку на прибуток у розмірі 12220 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених позовних вимог, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. згідно платіжного доручення № 10 від 21 квітня 2006 року на підставі підпунктів 1, 2 пункту 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 94 цього кодексу підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, частиною 1 статті 94, частиною 3 статті 121, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ до державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення – рішення № 0000562341/1/12110 від 24 березня 2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36660 грн., у тому числі 24440 грн. – основний платіж, 12220 грн. – штрафні (фінансові) санкції, задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним в повному обсязі податкового повідомлення – рішення № 0000562341/1/

12110 від 24 березня 2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36660 грн., у тому числі 24440 грн. – основний платіж, 12220 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України (рахунок 31114095600006 в банку Головного управління державного казначейства в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Зовнішньоторговельна фірма”, м. Краматорськ витрати по сплаті судового збору сплаченого платіжним дорученням № 10 від 21 квітня 2006 року у вигляді державного мита в розмірі 3 грн. 40 коп.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 22 листопада 2006 року о 14 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

Повний текст постанови складений 24 листопада 2006 року та підписанийсуддею о 14 годин 30 хвилин.

Надруковано 3 примірника:

1. Позивачу – 1,

2.Відповідачу – 1,

3. До справи – 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.