Постанова № 28388726, 28.12.2012, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 2213/2283/2012 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2012 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Цішевського Б.А., третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Великокаленицької сільської ради Полонського району, її сільського голови Лівчинської Галини Іванівни, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконними дій сільського голови, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії сільського голови Великокаленицької сільської ради Лівчинської Г.І. протиправними та зобов'язати сільського голову відновити існуючу межу між суміжними земельними ділянками, котрими користується він та ОСОБА_3, які розташовані в с. Коханівка, стягнути з сільської ради на його користь 10 000 грн. завданої моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати і витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказував, що він та ОСОБА_3 являються суміжними землекористувачами і між ними на протязі останніх років існує спір з приводу межі. 15 травня 2012 року Лівчинська Г.І. без будь-якого попередження і повідомлення одноосібно здійснила обмір земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, в ході якого встановила нову межу, тим самим зменшила його земельну ділянку приблизно на 0,03 га. Після цього ця частина земельної ділянка відійшла до ОСОБА_3, котра нею користується до теперішнього часу. Також сільський голова дала дозвіл для ОСОБА_3 зрізати його огорожу, яка до цього розмежовувала їхні земельні ділянки. Вважає такі дії Лівчинської Г.І. протиправними, внаслідок чого йому заподіяна моральна шкода.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 заявлений позов підтримали і просили задовольнити його вимоги.

Відповідачка позов не визнала, пояснила, що з метою врегулювання в добровільному порядку спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з приводу суміжного землекористування вона дійсно була присутньою при тому як ОСОБА_3 здійснювала обміри своєї земельної ділянки, в результаті чого виявилось, що у неї не вистачає землі відповідно до облікових документів. При цьому вона мала намір посприяти по добросусідські вирішити спір про землю, та роз'яснила про можливість звернутись з цього приводу до суду, однак ніякі нові межі особисто не встановлювала, та не давала дозволу і не радила для ОСОБА_3 зносити загорожу.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що вона з участю сільського голови здійснила обміри земельної ділянки, якою користується, і так як виявилось, що площа землі у неї менша ніж значиться по обліковим документам, тому ними спільно було встановлено нову межу, а після цього вона зруйнувала загорожу ОСОБА_4, оскільки останній на її неодноразові прохання не бажав перенести загорожу із її земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд вважає позов задоволенню не підлягає.

Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3, які є суміжними землекористувачами і проживають у с. Коханівка Полонського району, протягом останніх років існує спір про межу, яка розділяє земельні ділянки, котрими вони користуються біля своїх домоволодінь.

В травні 2012 року Лівчинська Г.І. на усні до неї звернення названих осіб, з метою надання допомоги добровільно вирішити земельний спір, прибула на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3, де прийняла участь у їх обмірах.

В результаті таких дій з'ясувалось, що площа земельної ділянки ОСОБА_3 є меншою ніж за нею рахується по обліковим документам, тому сільський голова запропонувала сторонам спору добровільно встановити нову межу, або ж в разі незгоди з цим звернутись за вирішенням земельного спору до суду.

Після цього ОСОБА_3 без будь-якого рішення та згоди позивача, самостійно стала користуватись частиною земельної ділянки, яку раніше використовував ОСОБА_4 і при цьому зрізала загорожу позивача.

Наведені обставини стверджуються поясненнями ОСОБА_4, Лівчинської Г., ОСОБА_3, допитаних судом свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та фактично сторонами не заперечуються.

Вирішуючи питання щодо законності дій відповідача, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Порядок вирішення земельних спорів встановлено ст. 159 ЗК України, згідно якої органи місцевого самоврядування розглядають такі спори на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Як встановлено в ході судового розгляду позивач, а також третя особа ОСОБА_3 заяви про вирішення виниклого між ними земельного спору до сільської ради не подавали, а відтак у Лівчинської Г. не було підстав вносити до органу місцевого самоврядування питання щодо розгляду земельного спору у відповідності до порядку визначеного ст.ст.158 -161 ЗК України.

Суд вважає, що сільський голова приймаючи участь на місці спору у проведенні обмірів земельних ділянок, якими користуються ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та вказуючи при цьому на необхідність встановлення нової межі, носили характер допомоги у добровільному вирішенні земельного спору, виходячи із принципу добросусідства, що законом не заборонено.

Під час судового розгляду не доведено, що за рішенням, або ж дозволом саме Лівчинської Г. ОСОБА_3 зрізала загорожу позивача, а тому суд не вбачає підстав покласти на сільського голову, чи на сільську раду відповідальність за завдану такими діями ОСОБА_4 шкоду, як того вимагає позивач.

Крім цього суд зауважує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мають відповідних документів, які би посвідчували їхні права на користування спірними земельними ділянками, а також котрі би містили у собі конкретні розміри, конфігурацію ділянок.

Дані обставини унеможливлюють встановити, чи порушені у будь-який спосіб права позивача, як законного землекористувача, зокрема чи дійсно внаслідок визначення нової межі зменшено розмір земельної ділянки, якою він користується.

Керуючись наведеним, ч.3 ст.160, ст.ст.161, 163 КАС України, суд, -

постановив:

В позові ОСОБА_4 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького адміністративного апеляційного суду шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти 10 днів з дня отримання копії постанови у повному її обсязі.

Головуючий ______