Вирок № 28387457, 05.01.2012, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

05.01.2012

Справа № 1-68/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р. Кам'янець -Подільський міськрайонний суд

в складі: головуючого судді Драча І.В.

при секретарі Бєлік О.Б.

з участю прокурора: Скринника М.В.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці -Подільському кримінальну справу щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нове-місто Монастирищенського району, Черкаської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, розлученого, батька двох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, приватного підприємця, жителя АДРЕСА_1, не судимого, 25 лютого 2010 року звільненого від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 172 КК України на підставі ст. 45 КК України,

підсудного за ч.1 ст. 172 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 будучи приватним підприємцем, і займаючись підприємницькою діяльністю по виготовленню меблів в с.Кам'янка Кам'янець-Подільського району , маючи право використовувати працю найманих працівників та визначати їм умови роботи і оплати праці, в порушення вимог законодавства з 1 лютого 2010 року по 31 березня 2010 року без будь-якого офіційного оформлення трудових відносин використовував працю робітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Прийнявши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу, ОСОБА_1 допустив грубе порушення законодавства про працю, зокрема : в порушення ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 24, 253 Кодексу законів про працю України , без будь якого офіційного оформлення використовував працю цих працівників, а за виконану роботу в порушення Закону України „Про оплату праці" виплачував їм заробітну плату в «конвертах», що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб на суму 521,40 грн., внесків до Пенсійного фонду України на суму 1223,54 грн., до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 17,38 грн., до фонду загального державного соціального страхування України на випадок безробіття на суму 20,86 грн., в результаті чого до бюджету не надійшло коштів на загальну суму 1783,18 гривень.

Окрім того, не оформляючи трудові відносини з найманими працівниками ОСОБА_1 своїми діями позбавив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користуватись трудовими правами найманого працівника та унеможливив контроль з боку державних органів за дотриманням законодавства про працю, внаслідок чого потерпілі втратили право на трудовий стаж та гарантований державою соціальний захист.

У суді ОСОБА_1 вину визнав повністю та дав показання про те, що він зареєстрований приватним підприємцем з 2003 року по вересень 2010 року. В 2008 році він розпочав здійснювати підприємницьку діяльність по виготовленню м'яких меблів і працював до квітня 2010 року. Місце здійснення діяльності розташоване в АДРЕСА_2. Протягом 2009 року він підприємницьку діяльність не здійснював до листопада 2009 року. Починаючи з лютого 2010 року він намагався відновити роботу меблевого цеху і в зв'язку з цим запросив на роботу найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Починаючи з лютого 2010 року вони працювали закрійниками для виготовлення м'яких меблів. Замовлень на продукцію не було, тому ці працівники працювали лише 2 місяці після цього він вирішив припинити роботу, так як не було коштів для виплати зарплати працівникам. Заробітну плату він виплачував вказаним працівникам в середньому біля 600-800 грн. на місяць, працювали вони у робочі дні по мірі отримання замовлень. Він як приватний підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування і був платником єдиного податку. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були офіційно працевлаштовані, будь-яких офіційних угод з ними не укладалось, записів в трудові книжки не вносились , трудовий стаж не обліковувався і відповідно ніяких відрахувань до фондів соціального спрямування не сплачувалось.

Суд, з підстав передбачених у ч. 3 ст. 299 КПК України, зі згоди учасників судового розгляду, встановивши добровільність та істинність позиції підсудного, роз'яснивши наслідки визнання фактичних обставин справи та вини, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи, які ніким не оспорюються та постановив обмежити дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та оголошенням документів на які посилається.

Актом перевірки №-22-15-92/1377 проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Хмельницькій області, встановлено порушення вимог ст.ст.2, 24, 253 КЗпП України, ст.46 Конституції України допущені підсудним. (а.с.8-10). Підсудний зареєстрований, як фізична особа - підприємець, що доводиться копією відповідного свідоцтва (а.с.36).

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані органом досудового слідства, як умисне грубе порушення законодавства про працю, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.172 КК України.

Особа підсудного встановлена за копіями документів (а.с.39).

При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підсудний вчинив злочини вперше, а відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч.1 ст. 172 КК України є злочином невеликої тяжкості.

До порушення кримінальної справи, в ході її розслідування та у суді ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину, допомагав органам прокуратури, які проводили перевірку, у встановленні обставин справи про що давав зізнавальні пояснення і показання. Його послідовна позиція у визнанні вини свідчить про щире розкаяння. За місцем проживання характеризуються позитивно .

Щире каяття, позитивні характеристики підсудного, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

З врахуванням викладеного, особи винного, суд вважає за можливе призначити підсудному покарання у межах санкції ч. 1 ст.172 КК України у виді штрафу.

Суд, керуючись ст.343 КПК України, вважає за необхідне, до вступу вироку в законну силу, залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Цивільний позов слід задовольнити. Судових витрат, арештованого майна та речових доказів у справі немає.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу 850 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов прокурора задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі: 1) управління пенсійного фонду в Кам»янець-Подільському районі (р/р 25603301414 в ощадбанку№188 код 02739732, МФО 375092) несплачені до бюджету страхові внески роботодавця в сумі 1223,54 грн.; 2) Кам»янець-Подільської ОДПІ ( р\р 35215001000365 УДК в Хмельницькій області, в Кам»янець-Подільському ВДК, код ЄДРРОУ 03057590, МФО 815013) несплачений до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 521,40 грн.; 3) Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності Кам»янець-Подільського району (код ЄДПРОУ 26038046, р/р 25604375, Райфайзен Банк Аваль, МФО 315966) розмір несплачених внесків в сумі 17,38 грн.; 4) Кам»янець-Подільського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття (код 22986912, р/р37175302900235, МФО 815013) несплачені загальнообов'язкові страхові внески в сумі 20,86 грн.

Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.

Суддя