Постанова № 28384498, 04.01.2013, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-209/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2013

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Сак А.П., з участю прокурора Горзов Н.Ю., підсудної ОСОБА_1, захисника підсудної -адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава кримінальну справу про обвинувачення

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, раніше не судимої, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонерки, одруженої, уродженки і мешканки АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 досудовим слідством обвинувачується в тому, що вона протягом грудня 2005 року, перебуваючи на посаді керуючої Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку», вчинила зловживання службовим становищем та спричинила Іршавському відділенню 07 філії Закарпатського регіонального управління Закритого Акціонерного Товариства комерційного банку «Приватбанку»істотну шкоду на загальну суму 15000 гривень, при наступних обставинах. Так, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді керуючої Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку»та являючись службовою особою, зловживаючи службовим становищем, умисно, в інтересах громадянки ОСОБА_3, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, використала службове становище всупереч інтересам служби, а саме: в грудні 2005 року, знаючи, що громадянка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка АДРЕСА_2 до Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку»з питань отримання кредиту не зверталась і ніякі документи на отримання кредиту не оформляла та не підписувала, знаходячись у службових приміщеннях вказаного відділення, розташованих у м. Іршава, вул. Шевченка, 40 Іршавського району, без відома останньої, підписала кредитний договір МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про видачу ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 15 000 грн. та завірила його круглою печаткою банківської установи, ордер розпорядження МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про видачу ОСОБА_4 кошів в сумі 15 000 грн., анкету - заяву ОСОБА_4 та акт прийому передачі майна в заклад МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про передачу майна ОСОБА_4 в заставу, які ОСОБА_4 не підписувала. В результаті вказаних дій ОСОБА_1 громадянці ОСОБА_3 незаконно було Іршавським відділенням 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку»видано кредитні кошти в сумі 15 000 грн. та спричинено шкоду вказаній банківській установі на вказану суму. Крім цього, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді керуючої Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку»та являючись службовою особою, зловживаючи службовим становищем, умисно, в інтересах громадянки ОСОБА_3, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, використала службове становище всупереч інтересам служби, а саме: в грудні 2005 року, знаючи, що громадянка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка АДРЕСА_2, до Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ «Приватбанку»з питань отримання кредиту не зверталась і ніякі документи на отримання кредиту не оформляла та не підписувала, знаходячись у службових приміщеннях вказаного відділення, розташованих у м. Іршава, вул. Шевченка, 40, Іршавського району, без відома останньої, підписала кредитний договір МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про видачу ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 15 000 грн. та завірила його круглою печаткою банківської установи, ордер розпорядження МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про видачу ОСОБА_4 кошів в сумі 15 000 грн., анкету - заяву ОСОБА_4 та акт прийому передачі майна в заклад МКIWSЕ00000632 від 29 грудня 2005 року про передачу майна ОСОБА_4 в заставу, які ОСОБА_4 не підписувала.

Підсудна ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що в її посадові обов»язки не входило ідентифікувати особу, якій надавався кредит, це входило в обов»язки працівників банку, які займалися підготовкою документів для отримання кредитів. Коли вона підписувала кредитний договір, то в ньому вже були підписи позичальника. Хто конкретно отримав кредитні кошти по цьому кредиту вона не знала і розпорядження із приводу видачі кредиту без позичальника вона не давала. Вказаних злочинів вона вчиняла, а тому просить її виправдати.

Cуд, провівши судове слідство, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.281 КПК України, розяснення, даного в п.п. 8-10 постанови № 2 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.281 КПК України якщо виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд має вислухати з цього приводу думку всіх інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя постановою.

Судом вказані вимоги закону виконані та в кінці судового слідства судом було вислухано думку прокурора Горзов Н.Ю., підсудної та захисника підсудної -адвоката ОСОБА_2 з приводу повернення справи на додаткове розслідування.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що оправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, в тому числі судового розгляду, органом досудового слідства ці, як і інші, вимоги кримінально-процесуального закону не виконані.

Так, згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства і розгляді справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину та інші обставини , які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.), яка є виявом колективної волі світової спільноти, порушено проблему відновлення балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого. Цей міжнародний документ базується на засадах визнання гідності жертв злочинів. У ньому передбачено ті напрями, в яких необхідно діяти державам для забезпечення відповідного поводження із зазначеними особами, визначено основні стандарти, згідно з якими потрібно оцінювати законодавство та практику його застосування.

Особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, відповідно до ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України визнається потерпілим. Відповідно до ст. 49 КПК потерпілий наділений рядом повноважень, що має забезпечити захист його законних інтересів під час досудового слідства. З моменту винесення органом дізнання або слідчим постанови про визнання особи потерпілим остання набуває статусу цього учасника процесу.

З метою забезпечення у кримінальному судочинстві конституційних і процесуальних прав потерпілих Пленум Верховного Суду України прийняв 2 липня 2004 р. постанову № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів».

Відповідно до п. 4 даної постанови від 2 липня 2004 р. № 13 роз'яснено, що в тому разі, коли органи дізнання чи досудового слідства істотно обмежили законні права потерпілого і поновити ці права на стадії судового розгляду справи неможливо, суддя чи суд має повернути справу на додаткове розслідування із дотриманням вимог ст. 246 або ст. 281 КПК.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства було істотно порушено права та законні інтереси потерпілої ОСОБА_4, яку на досудовому слідстві не було визнано потерпілою, не забезпечено захист її законних інтересів. Також за наявності у справі матеріальної шкоди, завданої злочином, цивільними позивачами будь-яка установа чи державний орган в справі не визнані, цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, прокурором не заявлений.

При пред»явленні ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України у службовому підробленні, орган досудового слідства не конкретизував та не уточнив, який документ вона підробила, куди внесла неправдиві відомості і чим підтверджується, що вона видала завідомо підроблений документ, в зв'язку органу досудового слідства необхідно пред'явити конкретне обвинувачення із зазначенням суб"єктивних та об"єктивних властивостей та зазначити кваліфікуючі ознаки.

Вищевказана неповнота досудового слідства перешкодила й перешкоджає суду повно, всебічно та об"єктивно дослідити наявні в справі докази, правильно встановити її фактичні обставини й постановити по справі законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, а тому, суд вважає ці порушення кримінально - процесуального закону істотними і такими, що тягнуть направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. При проведенні досудового слідства необхідно усунути зазначені неповноту та неправильність, виконати необхідні слідчі дії з дотриманням вимог кримінально - процесуального закону, що регламентують отримання фактичних даних належним суб'єктом, з установленого кримінально - процесуальним законом джерела та встановленим законом способом й порядком збирання доказів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 281 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК повернути прокурору Іршавського району для проведення додаткового розслідування.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом 7 діб з моменту її оголошення.

Головуюча суддя: Сойма М.М.