Рішення № 28378982, 29.11.2012, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 2101/3228/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2012 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Миргород В.С. при секретарі - Павлович Л.М. за участю представника відповідача-позивача: ОСОБА_1 представника служби у справах дітей Бериславської РДА Ю.В.Шпитальної прокурора О.Д.Ващенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, суд -

В С Т А Н О В И В : ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про виселення з приватної квартири. В обґрунтування позову посилається, що вона та її діти володіють на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.09.2099 року на праві спільної сумісної власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ними без реєстрації та будь-якого права на дану квартиру проживає її колишній чоловік ОСОБА_7, шлюб з яким розірвано 22.12.2011 року, який не має наміру в добровільному порядку звільнити квартиру. Неодноразові звернення до міліції та сільської ради аби захистити від його нападів результату не дали. В утриманні квартири, ї ремонті, оплаті послуг за електроенергію та газ, відповідач участі не приймає, чим завдає їй значних матеріальних збитків. Просить висилити відповідача з належної їй квартири без надання іншого житлового приміщення. ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, посилаючись, що рішенням суду від 22.12.2011 року між ним та позивачкою за первісним позовом було розірвано шлюб, який вони уклали 24.08.2007 році. Фактично в шлюбі з перебував з 2003 року та разом проживали в АДРЕСА_1. Підчас перебування в шлюбі з відповідачкою в 2009 році прийняли рішення звернутися до відповідного органу щодо приватизації житлової площі в якій весь час проживали. Оскільки дружина знаходилась в декретній відпустці по догляду за донькою, то і оформленням всіх необхідних документів на приватизацію житлової площі займалась саме вона. Проте кошти на приватизацію надавалися ним. В зв'язку з тим, що він не був зареєстрований за фактичним місцем проживання, квартира була приватизована на трьох членів сім'ї, а саме на дружину, сина та доньку в рівних частинах. В дану квартиру були вкладені його особисті кошти за які було проведено повне облаштування та переобладнання квартири в якій спільно вони проживали. Враховуючи, що під час приватизації даної квартири було порушено його право на приватизацію частини житлової площі та з урахуванням того, що ним особисто та за його кошти було поліпшено стан квартири в цілому, слід вважати оспорювану квартиру, як спільною сумісною власністю, та розділити між ними сумісно набуте майно, визнавши за ним ОСОБА_7 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Обидва позови об»єднані судом у одне провадження. Позивачка в судовому засіданні на задоволенні первісного позову наполягала з підстав, викладених в позовній заяві, зустрічний позов не визнала, суду надала заперечення на зустрічну позовну заяву, з якого вбачається, що 23.08.1997 року вона взяла шлюб з позивачем. На період першого шлюбу працювала в Бериславському педагогічному училищі. 14.03.2001 року шлюб було розірвано. В 2002 році влаштувалась на роботу до Львівського НВК, вихователем. Проживала разом з неповнолітнім трьохрічним сином тимчасово в учительському гуртожитку. В жовтні 2002 року адміністрацією школи їй було надано квартиру, в якій вона проживає до цього часу. На час отримання квартири ОСОБА_7 з нею не проживав. Дізнавшись, що вона отримала квартиру, він повернувся в сім'ю, в якій проживав періодично. В 2007 році встановивши факт вагітності, піддалася на його умовляння та обіцянки, повторно одружилась. ОСОБА_7 ніколи зареєстрований в квартирі не був, та права на приватизацію не мав. Приватизацію житла проводила за свій рахунок, за кошти отриманні по догляду за дитиною до трьох років та пенсію по інвалідності. Просила задовольнити її позов про виселення відповідача-позивача без надання іншого житлового приміщення, оскільки він створив умови неможливі для спільного проживання, принижує та вчиняє бійки у присутності дітей, а також прийшов до інтернату де вона працює на вчинив бійку в інтернаті, свідками якої стали вихователі та діти інтернату, погано спливає на дітей, настроїв дітей на те, що мати неправильно їх виховує, що то, що говорить мати є неправильним та нема потреби її слухати. На даний час забрав дітей та не пускає їх додому. Вона зверталась до Бериславського РВ УМВС з заявою на його неправомірні дії, з ним проводилась бесіда вихователя інтернату та сільською радою, але ніяких висновків відповідач не зробив. Періодично приїжджає, вчиняє сварки, посилається на те, що незважаючи на те, що син проживає з ним, син має частку у будинку то він буде користуватися будинком, коли йому буде зручно. Просить первинний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити, оскільки ніякого спільного майна з ОСОБА_7 у період шлюбу вони не придбали. Все майно, що є у будинку її дали з інтернату для користування.

Представник відповідача-позивача та ОСОБА_7 в судовому засіданні первісний позов не визнали, наполягали на задоволенні зустрічного позову з підстав викладених у ньому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду, пояснила, що ОСОБА_7 до квартири не має ніякого відношення. ОСОБА_3 приїхала до села з дитиною, спочатку жила в гуртожитку з дівчатами, але у них відносини не склалися оскільки вона була з дитиною і це було не зручно. Директор виділив квартиру. ОСОБА_7 ніякі роботи в квартирі не проводилися, не були зроблені ні внутрішні, ні зовнішні роботи. Туалету не має ні в будинку, ні на подвір'ї, ОСОБА_3 сама вирила яму. Відповідач не приносив в сім'ю грошей. Позивачка весь час ходила в одному одязі. У них навіть не було холодильника та газ плити. Будинок було надано ОСОБА_3, вона з ОСОБА_7 була розлучена на той час. Директор інтернату ОСОБА_17 привіз її до школи-інтернат з дитиною і двома сумками. Коли їй надали квартиру то також надали ліжко і парту, щоб вона мала на чому спати та писати, оскільки вона з дитбудинку, її немає кому захистити та допомогти. Коли ОСОБА_3 займалася приватизацією вони з відповідачем були в зареєстрованому шлюбі, але він не був в квартирі зареєстрований і за його згодою він не брав участь в приватизації. Позивачка-відповідачка постійно говорила, що її чоловік ображає, були випадки, що вона у неї ночувала з дитиною, бо у нього був нервовий зрив, де він все трощив. Після того випадку його забрали в лікарню. Були такі ночі, що позивачка в кущах всю ніч стояла, бо чоловік був злий, були ночі, що вона ночувала в знайомої ОСОБА_18. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працювала старшим вихователем в школі-інтернат, де навчалася ОСОБА_3 Потім вона поступила до педагогічного училища, після закінчення якого її забрав на роботу директор інтернату ОСОБА_17 з дитиною і посилив в гуртожитку школи-інтернат з дівчатами. Потім їй була надана квартира. ОСОБА_7 взагалі не бачила. Був випадок коли вона розбороняла відповідача з позивачкою, як той її бив ногами, а вона лежала на підлозі, це їй прибігли діти сказали, що чоловік вбиває позивачку. Він тоді був несвідомий. Позивачка боялася відповідача як вогню, вона боялася йти додому коли той був п'яний. Був випадок воли він побив її у інтернаті на роботі, це бачили, як діти так і вихователі. З ним вона проводила бесіду, але це ніяких результатів не дає. Допитана свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_3 були в зареєстрованому шлюбі. На даний час вони розлучені. Квартира в якій вони проживають належить ОСОБА_3. Всі меблі, які там знаходяться подаровані людьми, наприклад крісло, яке є в квартирі, вона особисто дала ОСОБА_3, так як їй не було на чому спати. На даний час ОСОБА_3 проживає у неї з серпня 2012 року, бо ОСОБА_7 влаштовує постійні сварки. ОСОБА_3 постійно показує синьці, ОСОБА_7 їй постійно телефонує і погрожує. При сварках ОСОБА_7 не була присутня, але особисто чула як ОСОБА_7 обзивав ОСОБА_3 нецензурними словами. ОСОБА_3 як мати добре відноситься до дітей, вона їх любить. Діти батька бояться. Була ситуація, що ОСОБА_3 хотіла виселити ОСОБА_7 з квартири, бо він її бив, але не завершила справу. Допитаний свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працює дільничним інспектором та на початку серпня до нього звернулася ОСОБА_3 з питанням виселення ОСОБА_7 з будинку по АДРЕСА_2, тому що останній створив умови неможливі для спільного проживання. Оскільки це питання випливало із цивільних правовідносин і дане питання повинно вирішуватися в суді, ним було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи і запропоновано звернутися до суду. Протокол на ОСОБА_12 не складався, але скарги були неодноразово. Щодо заяви, де допитувалися діти виїжджав його помічник і опитував дітей, то з даного приводу він пояснить більше. Бесіду з ОСОБА_12 проводив з приводу насильницьких дій в сім'ї і було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, але і після його бесіди нічого в цій сім»ї позитивного не відбулося. Допитаний свідок ОСОБА_13, суду пояснив, що від старшого дільничного інспектора отримав завдання опитати дітей ОСОБА_3 Син ОСОБА_5 пояснив, що він не має бажання проживати разом з матір'ю оскільки та проявляє до нього не повагу. На даний час діти проживають у батьків ОСОБА_7, тому що він їх туди відвіз. Суперечки виникли в родині ОСОБА_7 з приводу того, що під час приватизації будинку ОСОБА_7 потратив гроші і не має наміру виїжджати з нього. Донька проживала з матір'ю, а син не хотів, бо мати його наказує. Ситуація яка там склалася не добра. Допитаний свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що проживає в АДРЕСА_1, постійно. Його батько підвозить до школи, бо він хоче ходити пішки і на автобус не встигає. Батьки живуть разом. З батьком у нього хороші відносини. З мамою погані. Завжди перед тренуванням мати постійно намагається його принизити, назвала ганчіркою, але чому вона так назвала не пам'ятає. Батько старається уникати конфліктів. Хотів би жити з батьком. Батько жодного разу не налаштовував його проти матері. Представник служби у справах дітей Бериславської РДА Шпитальна Ю.В. суду пояснила, що ситуація, яка склалась у даній сім»ї є ненормальною, батько налаштовує дітей проти матері, вони його бояться, особисто син. Враховуючи інтереси дітей, підтримують позов ОСОБА_3 Представник прокуратури Бериславського району Херсонської області О.Д.Ващенко підтримала позов ОСОБА_3 та просила його задовольнити. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що первинний позов підлягає задоволенню з наступних підстав: У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 4 статті 10 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, та 14.03.2001 року розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 29). Повторно сторони зареєстрували шлюб 24.08.2007 року (а.с.36), який також було розірвано рішенням Бериславського районного суду від 22.12.2011 року (а.с. 9). Судом встановлено, що позивачці було надано квартиру в АДРЕСА_1, як наймачу та зазначене не заперечували сторони. У зазначеному будинку були зареєстровані позивачка-відповідачка ОСОБА_3 та її двоє дітей: син ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.7). Відповідач-позивач ОСОБА_7 на території Ольгівської сільської ради проживає без реєстрації (а.с. 43), та в квартирі АДРЕСА_1 на час приватизації, та на час розгляду справи не був зареєстрований, що підтверджується записами в домовій книзі (а.с. 7-8). Відповідно до ст. 65-1 ЖК УРСР наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством. Відповідно до п. 12 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, кожен громадянин України має право приватизувати займане ним державне житло на умовах, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", один раз. Відповідно до п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло. ОСОБА_3 скористалася своїм право на приватизацію та, відповідно свідоцтва про право власності на житло від 11.09.2009 року квартира в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної власності (а.с. 5). Як вбачається з показів даних в судовому засіданні відповідача-позивача ОСОБА_7, він знав про використання ОСОБА_3 права на приватизацію квартири, але не мав наміру приймати участь у приватизації, тому що вирішував питання, щодо оформлення права власності на будинок за місцем свої реєстрації в с. Бургунка. Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно до ст. 405 ЦК України, ст..156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Частиною 4 ст.156 ЖК України передбачено, що до членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. З частини 2 ст.64 ЖК України випливає, що до членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Сторони розірвали шлюбу 22.12.2011 року, що підтверджується рішенням Бериславського районного суду Херсонської області (а.с. 21).

Відповідно до ст. 386 ч. 2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно довідки Ольгівської сільської ради ОСОБА_3, проживає в АДРЕСА_1, та має склад сім'ї: ОСОБА_16, ОСОБА_6 Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України. Відповідно ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Таким чином законом передбачено випадки в яких можливо виселення винної особи з жилого приміщення. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача. Факт систематичного порушення правил співжиття відповідачем підтверджується показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Також, дільничним інспектором Бериславського РВ Козаковим В.С. проводилась бесіда з ОСОБА_7 з приводу насилля в сім'ї. Довідкою Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області підтверджено факт звернення ОСОБА_3 для вирішення конфлікту з ОСОБА_7.(а.с.11). Таким чином, суд враховуючи наведені обставини які роблять не можливим подальше проживання ОСОБА_7 в одній квартирі з позивачкою, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі та ОСОБА_7 підлягає виселенню з приватної квартири без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні зустрічного позову про розподіл майна подружжя належить відмовити за його необґрунтованістю, оскільки ОСОБА_7 не надано суду доказів на підтвердження придбання майна у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3, а відповідно до ст..3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - приватизація здійснюється шляхом передачі безвідплатно громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв.м загальної площі на наймача та кожного члена сім»ї і додатково 10 кв м на сім»ю, тобто приватизація є безкоштовною і ОСОБА_7 не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Також ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що особисто знав, готував документи на приватизацію квартири, але не мав наміру скористатися своїм правом на її приватизацію у вересні 2009 року. ОСОБА_7 звернувся до суду з зазначеним позовом з порушенням строку позовної давності визначеного ст..257 ЦК України, та не надав суду доказів поважності пропуску такого строку. Згідно зі ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Статтею 88 ч.1 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 107-30 грн. (а.с.2),

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Закону України про приватизацію державного житлового фонду, ст..ст. 60, 71 Сімейного кодексу України, ст.150,.156,157, 116 ЖК України, 383 ЦК України, Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити повністю. Виселити ОСОБА_7 з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 107-30 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя належить відмовити за його необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення., шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Суддя В. С. Миргород