Рішення № 28376806, 29.12.2012, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 1810/3169/12

Номер провадження 2/1810/664/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2012 року Лебединський районний суд

Сумської області

В складі: головуючого судді - Гури А. О.,

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.

з участю: відповідачки -ОСОБА_1,

розглянувши справу за позовом ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.03.2008 року між ним та боржницею був укладений кредитний договір № 002-18018-260308 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно з яким відповідачці був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті та видана платіжна картка «Visa», тарифний пакет «Класичний». Відповідно до п.2.1 вказаного договору моментом надання банком держателю кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів держателя. Держатель картки зобов'язувалась щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та /або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом.

Відповідачка систематично порушувала свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості станом на т09.08.2012 року на загальну суму 7912 грн. 58 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 2783 грн. 65 коп.; заборгованості по відсотках - 1574 грн.69 коп.; заборгованості по комісіях -3554 грн. 24 коп. та пені 225 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість та витрати, пов'язані з розглядом справи.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але надіслав до суду заяву, в якій на позовних вимогах наполягає в повному обсязі і просить справу розглянути у його відсутності.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що з моменту отримання кредитної лінії вона регулярно сплачувала суму боргу, яка була зазначена в смс-повідомленнях банка. Всього в 2008 році вона отримала та використала 3550 грн., згідно виставлених банком рахунків в 2008 році вона відшкодувала банку 1652 грн., в 2009 році -2976 грн. 31.12. 2009 року їй повідомили, що для того, щоб закрити кредитну лінію, їй необхідно доплатити ще 26 грн., які вона відразу ж перерахувала через відділення «Укрпошти»і вважала, що з банком розрахувалася повністю. Однак з травня 2010 року знову оператор повідомила по мобільному телефону без номера, що необхідно платити ще по 50 грн. щомісячно. Цю вказівку вона теж виконувала до травня 2011 року, заплативши за весь період 5228 грн., що підтверджується квитанціями, а 03.06.2011 року надіслала листа банку про те, що з 2008 року вона не користується послугами кредитної лінії, та в зв'язку з повним погашенням боргу просить розірвати договір і, відповідно до п.3.12 договору 002-18018-260308 надіслати їй виписку в паперовій формі на її адресу. З того часу їй не надходило повідомлень, відповідь і виписка на її прохання надіслана не була, а замість цього банк звернувся до суду. При цьому сума боргу станом на 09.08.2012 року була зазначена - 7912 грн. 58 коп., в той час як по смс-повідомленню від 02.11.2012 року сума боргу значилась -5876 грн., 03.12.2012 року -6055 грн. Зазначений номер телефону в смс-повідомленнях жодного разу не відповідав. Відповідачка вважає, що вона повністю погасила свої боргові зобов'язання перед банком, які мала в період з березня по липень 2008 року і просить суд відмовити позивачеві в задоволенні його позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Даний спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, які регулюються ст. ст. 526, 527, 1054 та ст.1048, 1049, 1050 ЦК України.

В судовому засіданні було встановлено, що боржниця ОСОБА_1 26.03.2008 року уклала кредитний договір № 002-18018-260308, за яким отримала відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. з кредитним лімітом на день укладання договору - 3000 грн.

Погашення кредитної лінії та нарахованих процентів проводилось на підставі смс-повідомлень, що надходили з банку на мобільний телефон відповідачки в період з 1 по 10 число щомісячно.

Як пояснила відповідачка, вказані платежі вона проводила регулярно, без затримки, що ствердила в судовому засіданні квитанціями поштового зв'язку ( копії яких знаходяться в матеріалах справи а.с. 23-31) на загальну суму 5228 грн. Ці її пояснення не спростовані позивачем, який на запит суду не надав суду письмових пояснень своїх позовних вимог та не направив в судове засідання свого представника, явка якого визнана обов'язковою, тому суд бере їх за основу.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України обов'язок доказування позовних вимог та заперечень проти них покладається на сторони.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що розраховано банком кредиту до сплати на суму 1361.77 грн., фактично сплачено тіла кредиту на загальну суму 1619.88 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту немає ( а.с.12). Не дивлячись на це, в позовній заяві позивача зазначена заборгованість по тілу кредиту -2783.65 грн.

Крім того, з тих же розрахунків банку вбачається, що заборгованість по прострочених відсотках виникла 31.10.2008 року, а на 02.03.2009 року вона була повністю погашена. Пеня не нараховувалась з 01.05.2010 року, що стверджує те, що підстав для її нарахування не було.

Відповідно до ст. 610 - 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З аналізу квитанцій про сплату боргу видно, що відповідачкою щомісячно сплачувались платежі , тобто невиконання взятих зобов'язань перед банком не встановлено.

З позовної заяви та смс-повідомлень, що надходили з банку на мобільний телефон відповідачки вбачається, що в кожному з них зазначені різні суми непогашених платежів, що свідчить про відсутність належних доказів позовних вимог. Спростування їх позивачем теж не надано.

На підставі зібраних доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача нічим не обґрунтовані, порушення його прав не доведено, тому вони не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст..257 ЦК України і відповідачка заявила про це в судовому засіданні. А відповідно до п.4 ст.. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11,15, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України та ст. 1054, 610-611, 257, 267 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в залі судового засідання, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Гура А. О.