Вирок № 28374201, 27.11.2011, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 1802/1201/2012

1/1802/101/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

27 листопада 2011 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області у складі:

головуючого суддіКуцан В. М.

при секретаріКошелєва Н. В.

з участю прокурораБокатової С.К.

захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого підсобним робітником СФГ «Люба», маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу ст.55 КК Української РСР (1960 року), ,

- за ст. ч.2 ст. 186 КК України

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого підсобним робітником СФГ «Люба», маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу ст.55 КК Української РСР (1960 року), ,

- за ст. ч.2 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2012 року, близько 21-ї години, підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, з метою викрадення чужого майна прибули до господарства розташованого по вулиці Московська,12 в селі Верхня Сагарівка Буринського району Сумської області, яке належало раніше померлій ОСОБА_4, спадкоємцем якого є її невістка ОСОБА_5, де шляхом вільного доступу почали зривати металеві листи покрівлі з даху господарської будівлі. При цьому підсудний ОСОБА_2, застосовуючи інструмент належний ОСОБА_3, безпосередньо заліз на дах та витягував гвіздки з металевої покрівлі, а ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, отримуючи від нього вказані металеві листи складали їх неподалік в кущах.

В цей час стукіт, що вчиняли підсудні, почув ОСОБА_6, який мешкав по сусідству з господарством де останні вчиняли крадіжку та вирішив пройти до вказаного господарства.

Помітивши наближення ОСОБА_6, підсудні та особа, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження, тимчасово припинили свої злочинні дії, сховавшись неподалік в кущах, але через декілька хвилин, коли ОСОБА_6 повернувся до свого господарства, продовжили вчинювати злочин.

Однак приблизно через 20 хвилин ОСОБА_6, знову почувши підозрілі звуки, повернувся до господарства де підсудні та особа, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження, вчиняли крадіжку металевих листів покрівлі з господарчої будівлі, та в голос промовив, що знає хто скоює цю крадіжку, після чого повернувся до свого двору.

Але підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особа, справи відносно якої виділена в окреме провадження, не зупинившись на вчиненому та розуміючи, що їх дії розпочаті як крадіжка були виявлені ОСОБА_6, але не зважаючи на це, за попередньою змовою між собою, продовжили відкрите викрадення чужого майна, викравши в такий спосіб з даху господарчої будівлі 60 металевих листів, вагою 150 кг., загальною вартістю 270 грн., якими в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, маючи намір домовитись із ОСОБА_6, який на думку підсудних та особи, справА відносно якої виділена в окреме провадження, бачив їх при вчиненні вищевказаного злочину, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийшли до господарства останнього, що розташоване на цій же вулиці Московській,б/н в селі Верхня Сагарівка Буринського району Сумської області, і заставши його біля двору, почали вмовляти не розповідати нікому про те, що вони вчинили крадіжку металевих листів з даху сусідського господарства. Однак ОСОБА_6 відмовився від їх пропозиції, після чого збирався зайти до себе у двір і помітивши, що до нього наближається підсудний ОСОБА_2, взявши металеву затулку, якою закривав ворота, виставив її перед собою, не дозволяючи останньому наблизитися до нього. Але ОСОБА_2, ігноруючи домовленість між ним, підсудним ОСОБА_3 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, провести із ОСОБА_6 лише розмову, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, вихопивши в нього з рук металеву затулку, умисно наніс йому декілька ударів руками в обличчя, а коли той впав ще наніс декілька ударів ногами по тулубу в область ребер зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів 7,9,10 ребер зліва та інші тілесні ушкодження у виді синців навколо очей, на грудній клітці зліва, садна на тімї зліва, на нижній губі зліва, на носі зліва, які відносяться до легких.

Крім цього, 29 червня 2012 року, в нічний час, підсудний ОСОБА_2, повторно, діючи таємно та маючи на меті незаконне заволодіння транспортним засобом, перелізши через паркан, яким було огороджено подвіря ОСОБА_7, проник до двору цього господарства за адресою вулиця Весела,32, в с. Верхня Сагарівка, Буринського району Сумської області, звідки таємно викрав мотоцикл марки «Мінськ» 1985 року випуску, який належав потерпілому ОСОБА_7, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму 879 грн. 01 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав свою вину повністю та показав, що 03.06.2012 року, у вечері, він зустрів ОСОБА_8 який запропонував вчинити крадіжку металу з покрівлі господарчої будівлі ОСОБА_5, що розташований в с. Верхня Сагарівка по вул. Московській,12, в якому вже тривалий час ніхто не проживав. По дорозі вони зайшли до ОСОБА_2, якому запропонували прийняти участь у крадіжці. Той погодився. Потім вони зайшли до ОСОБА_3, де той взяв інструмент для витягування гвіздків і разом пішли до вказаної будівлі. Прийшовши туди, ОСОБА_2 заліз на дах будівлі і почав знімати металеве покриття, а вони з ОСОБА_8 отримували листки та складали їх неподалік у кущах. В цей час вони почули крик в їх сторону ОСОБА_6, який мешкав по сусідству. Вони зачаїлися, а коли через декілька хвилин останній пішов, продовжили знімати листи металу з даху. Хвилин через двадцять ОСОБА_6 знову повернувся і став кричати, що він їх впізнав. Але вони знову сховалися і до нього не вийшли, хоча зрозуміли, що їх помітили. Коли ОСОБА_6 пішов, вони продовжили крадіжку. Знявши близько 60 листів заліза з даху, вони склали його неподалік в кущах, після чого він та ОСОБА_2 пішли до ОСОБА_6 щоб вмовити його нікому не розповідати про те, що він побачив їх при крадіжці. ОСОБА_8 в цей час залишився біля знятого металолому. ОСОБА_6 знаходився на вулиці біля свого двору і він його попросив нікому не розповідати про них. Однак той не погодився. При цьому ОСОБА_2 з незрозумілих причин став наближатися до ОСОБА_6, а останній намагаючись зайти в двір, взяв металеву затулку та виставив перед собою і ОСОБА_2 в неї уперся тулубом. Після цього ОСОБА_2 вихопив цю затулку і викинувши її, декілька разів вдарив ОСОБА_6 руками по обличчю, а потім коли той впав, ще наніс декілька ударів ногами по тулубу. Це все відбулося швидко і не очікувано. Потім він відтягнув ОСОБА_2 від потерпілого і той припинив побиття. В подальшому ОСОБА_8 кудись здав викрадений ними метал, але коштів за нього вони із ОСОБА_2 так і не отримали. Спричинену шкоду потерпілій ОСОБА_5 сплатив повністю за всіх. У вчиненому розкаявся.

Підсудний ОСОБА_2 вину свою вчиненні злочинів за вищевказаних обставин визнав повністю і дав аналогічні покази, доповнивши, що після того як ОСОБА_6 вдруге прийшов до господарства де вони вчиняли крадіжку металу з даху, вони зрозуміли, що їх помітили, а тому щоб улагодити це разом із ОСОБА_3 він пішов до ОСОБА_6. Однак останній не погодився на їх пропозицію нікому не розповідати про них і збирався зайти у двір. При цьому він почав підходити до ОСОБА_6, але той виставив перед собою якийсь металевий предмет, схожий на металеву трубу для закриття воріт, і він на неї наткнувся. Якоїсь миті він розлютився на нього, вихопив цю засувку та вдарив руками декілька разів по обличчю ОСОБА_6. Той упав і він наніс ще декілька ударів ногами по тулубу останньому. В цей момент його відтягнув ОСОБА_3 і побиття закінчилося. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 визнав повністю. Крім цього також пояснив, що 29.06.2012 року вночі він проходив біля господарства ОСОБА_7, в якого знав є мотоцикл В цей момент він вирішив викрасти його. Перелізши через огорожу і опинившись у дворі, помітив, що ліворуч від воріт стоїть мотоцикл «Мінськ», який він вивів на вулицю, відкривши перед цим хвіртку, та привів до свого господарства, де сховав у сараї. Потім трохи підремонтувавши його іноді їздив, використовуючи в особистих цілях. Десь в середині липня 2012 року продав цей мотоцикл своєму знайомому ОСОБА_9, який заплатив йому 350 грн. У вчиненому розкаявся.

Крім визнання своєї вини самими підсудними їх винність у вчиненні злочинів за вищевказаних обставин повністю доведена зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що 04.06.2012 року до неї приїхав ОСОБА_6, який повідомив, що з господарської будівлі господарства, де раніше мешкала її свекруха, у вечері 03.06.2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вчинили крадіжку крівельного заліза з даху. Потім він розповів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в той же вечір приходили до нього, щоб він нікому не говорив, що помітив їх при цій крадіжці. Після того як він відмовився ОСОБА_2 побив його. На ньому вона помітила тілесні ушкодження і їй здалося, що він себе погано почував. Будівля з якої підсудні вчинили крадіжку крівлі належала батькам її чоловіка, який після їх смерті прийняв спадщину. Коли помер її чоловік, то спадщину після нього прийняла вона. Шкоду їй повністю відшкодовано. До підсудних жодних претензій немає.

Потерпілий ОСОБА_6 в ході досудового слідства пояснив (т.1 а.с.47-49), що у вечері 03.06.2012 року перебуваючи у себе на подвірї, почув якийсь стукіт, що лунав із сусідського господарства де ніхто в той час не проживав. Підійшовши туди ближче почув голоси якихось хлопців зі сторони господарської будівлі, які знімали покрівлю. Як тільки він обізвався все стихло і він повернувся до себе додому. Хвилин через 20 він знову почув гуркіт і пішов туди ж, хоча нікого не побачив, промовив голосно, що йому відомо хто вчиняє крадіжку. Повернувшись до свого господарства він присів на вулиці біля двору. Через деякий час до нього підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які почали просити нікому не розповідати, при цьому із розмови з ними він дізнався, що з ними крадіжку вчиняв також ще і ОСОБА_8. Відмовившись від їхньої пропозиції він хотів зайти у двір та закрити хвірточку на металеву затулку. Однак в цей час ОСОБА_2 почав наближатися до нього і він попросив його не підходити, виставивши вперед цю затулку. Однак ОСОБА_2 розлютився, вихопив в нього затулку, яку кудись викинув і вдарив його декілька разів по обличчю руками. Він впав, а ОСОБА_2 наніс ще декілька ударів ногами по тулубу в область ребер зліва. ОСОБА_10 почав відтягувати ОСОБА_2 і той припинив його побиття. Уточнивши свої позовні вимоги окремою заявою, просив стягнути із ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 566 грн. 94 коп. які він витратив на лікування спричинених йому тілесних ушкоджень та 3000 грн. в рахунок моральної шкоди, яку він зазнав через його побиття.

Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що в його власності перебував мотоцикл «Мінськ» 1985 року випуску, який зберігався у дворі. Вранці 30.06.2012 року він помітив зникнення мотоцикла, але подумавши, що він нікому непотрібний і це чийсь жарт, не став повідомляти до міліції. Пройшло близько місяця однак мотоцикл не повернули. 11.08.2012 року він зустрів дільничного інспектора міліції та повідомив йому про крадіжку мотоцикла. Через деякий час його мотоцикл був знайдений, як повідомили працівники міліції його викрав ОСОБА_2. В теперішній час жодних претензій до підсудного немає.

Свідок ОСОБА_11 показав, що близько 22-ї години 03.06.2012 року йому подзвонив раніше знайомий ОСОБА_8 та попросив за грошову винагороду перевезти якийсь металолом на метало приймальний пункт в м. Буринь. Погодившись він приєднав до свого автомобіля ВАЗ 21061 причеп та поїхав до с. Верхня Сагарівка, де ОСОБА_8 повідомив, що буде його чекати. Зустрівшись з останнім, той погрузив металеві, які лежали у кущах неподалік якогось господарства, в причеп. ОСОБА_8 сказав йому, що цей метал належить йому. Пообіцявши наступного дня відвезти металом до приймального пункту, він поїхав до дому в с. Успенка, де на той час мешкав. 04.06.2012 року він відвіз цей метал до пункту в м. Буринь. При зважуванні його вага склала 150 кг., за що отримав кошти в сумі 300 грн. Ці кошти повинен був забрати ОСОБА_8, але до нього не зявився і він вирішив, що той, залишив ці кошти йому, бо мав раніше перед ним борг.

Свідок ОСОБА_12 будучи допитаним в ході досудового слідства (т.1 а.с.105) підтвердив, що 04.06.2012 року ОСОБА_11 привіз йому на майданчик по заготівлі металобрухту металеві листи в кількості близько 50-60 штук, які він придбав для власних потреб.

Свідок ОСОБА_9 будучи допитаним в ході досудового слідства (т.2 а.с.63) пояснив, що в середині липня 2012 року у своїх особистих справах був в с. Верхня Сагарівка, де зустрів ОСОБА_2, який запропонував купити у нього мотоцикл «Мінськ». При цьому останній повідомив, що придбав цей мотоцикл у товариша. Заплативши 350 грн. ОСОБА_2 він придбав мотоцикл.

Вказані покази підсудних, потерпілих та зазначених свідків суд вважає за необхідне покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними і обєктивно підтверджуються іншими перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, із заяви дочки потерпілої ОСОБА_5 (т.1 а.с.10) та протоколу огляду місця події і фото таблиці до нього (т.1 а.с.13-16) видно, що у вечері 03.06.2012 року з господарської будівлі господарства, що розташоване по вулиці Московська,12 в селі Верхня Сагарівка, Буринського району Сумської області, було відкрито викрадено залізну покрівлю.

З протоколу усної заяви ОСОБА_6 про злочин (т.1а.с.12) та протоколу огляду місця події і фото таблиці до нього (т.1 а.с.17-19) видно, що у вечері 03.06.2012 року ОСОБА_2, перебуваючи біля господарства ОСОБА_6 по вулиці Московській, в селі Верхня Сагарівка, спричинив останньому тілесні ушкодження.

З довідки Буринської дільниці «Втормет» (т.1 а.с.33) видно, що вартість одного кілограму чорного металубрухту станом на 03.06.2012 року становить 1 грн. 80 коп., тобто вартість викраденого підсудними металобрухту з покрівлі господарчої будівлі по вулиці Московська,12 в селі Верхня Сагарівка, загальною вагою 150 кг. становить 270 грн.

З довідок Верхньосагарівської сільської ради (т.1 а.с.34-35) протоколу огляду місця події та фото таблиці до нього (а.с.15-18) вбачається, що на території села по вулиці Московська,12 знаходиться господарство ОСОБА_4, яка померла 03.07.1999 року, спадкоємцем майна був її син ОСОБА_13, який помер 19.03.2007 року, спадкоємцем майна якого є його дружина ОСОБА_5.

З касових чеків та квитанцій (т.1 а.с.51) видно, що ОСОБА_6, на лікування спричинених йому тілесних ушкоджень підсудним ОСОБА_2, витратив 566 грн. 94 коп..

В ході відтворення обстановки та обставин події злочину (т.1 а.с.55-59, а.с.68-73, 81-84) потерпілий ОСОБА_6 та підсудні ОСОБА_14 і ОСОБА_2, кожен окремо, в присутності слідчого, понятих та інших учасників слідчої дії, розповіли та показали як ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6.

Із висновку судово-медичної експертизи (т.1 а.с.127-128) вбачається, що при огляді потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні пошкодження: синці навколо очей, на грудній клітці зліва, садна на тімї зліва, на нижній губі зліва, на носі зліва. В травматологічному відділенні Буринської ЦРЛ встановлено діагноз забиття грудної клітини, перелом 7,9,10 ребер зліва. Дані пошкодження могли утворитись від нанесення ударів руками та ногами. Переломи ребер більш ймовірно утворились від нанесення ударів ногами. Пошкодження у вигляді переломів ребер відносяться до категорії середньої тяжкості по ознаку тривалого розладу здоровя більше 21 дня. Інші пошкодження відносяться до категорії легких.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз (т.1 а.с.137,146,155), механізм утворення тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_6 відповідає механізму їх спричинення, продемонстрованим самим потерпілим та підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в ході відтворення обстановки та обставин події.

Із заяви ОСОБА_7 (т.2а.с.8) та протоколу огляду місця події і фото таблиці до нього (т.2 а.с.9-12) видно, що вночі 29.06.2012 року з господарства ОСОБА_7 було вчинено крадіжку мотоцикла «Мінськ» 1985 року випуску.

З протоколу огляду місця події і фото таблиці до нього (т.2 а.с.17-21) вбачається, що в господарстві ОСОБА_9 було виявлено мотоцикл «Мінськ» 1985 року випуску, який належав ОСОБА_7

В ході відтворення обстановки та обставин події злочину (т.2 а.с.36-37) підсудний ОСОБА_2, в присутності слідчого, понятих та інших учасників слідчої дії, розповів та показав як він вчинив крадіжку мотоцикла з господарства ОСОБА_7.

З висновку автотоварознавчої експертизи (т.2 а.с.48-49) видно, що ринкова вартість викраденого мотоцикла «Мінськ» на момент вчинення злочину становить 879 грн. 01 коп.

З актів амбулаторної судово-психіатричних експертиз ( т.1 а.с.164-167, т.2 а.с.54-57) вбачається, що ОСОБА_2 на момент скоєння інкримінованих йому злочинів виявляв ознаки інфантильного розладу особистості, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час виявляє ознаки інфантильного розладу особистості, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

І ці приведені вище докази, суд вважає також за необхідне покласти в основу вироку, так як вони є обєктивними, узгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином давши аналіз всіх досліджених доказів, суд прийшов до висновку про те, що підсудні скоїли злочини за обставин зазначених в описовій частині вироку і їх злочинні дії суд кваліфікує:

Підсудного ОСОБА_3 - за ст. 186 ч.2 КК України, так як він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке належало потерпілій ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб;

Підсудного ОСОБА_2О:

- за ст.186 ч.2 КК України, так як він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке належало потерпілій ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб;

- за ст.122 ч.1 КК України, так як він скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя;

- за ст. 289 ч.2 КК України, так як він скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7, вчинене з проникненням до іншого сховища, повторно.

При призначенні покарання для кожного з підсудних суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, їх особи, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підсудний ОСОБА_3 у скоєному щиро розкаявся, характеризується посередньо, завдані збитки відшкодував повністю, працює, співмешкає у громадському шлюбі та має на утриманні малолітню дитину.

Як обставини, що помякшують покарання суд визнає щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків завданих злочином, перебування на його утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

При таких обставинах, враховуючи особу підсудного ОСОБА_3, тяжкість вчиненого злочину, суд вважає, що йому потрібно призначити передбачене Законом покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що помякшують покарання, а також відшкодування ним завданої шкоди та думку потерпілої, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили необхідно залишити раніше встановлений підписка про невиїзд.

Підсудний ОСОБА_2 у скоєному щиро розкаявся, характеризується посередньо, не працює.

Як обставини, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд визнає щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, стан його здоровя, виконання певних дій щодо відшкодування шкоди потерпілим, його молодий вік.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

При таких обставинах, враховуючи особу підсудного, тяжкість вчиненого злочину та фактичні обставини справи, суд, призначаючи покарання за ч.2 ст.289 КК України, вважає за можливим застосувати ст. 69 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі визначеної санкцією цієї статті, а за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст.186 та ч.1 ст.122 КК України покарання в межах цього кримінального Закону, у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З метою виконання вироку запобіжний захід для ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили необхідно змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.

Потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що шкоду їй відшкодовано і вона жодних претензій до підсудних немає, у звязку з чим в задоволенні її цивільного позову необхідно відмовити.

Потерпілий ОСОБА_6, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути на його користь з підсудного ОСОБА_2 566 грн. 94 коп. майнової шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

Цивільні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В силу положень ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати витрати, викликані необхідністю придбання ліків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що потерпілий ОСОБА_6 витратив на придбання ліків для лікування спричинених йому підсудним ОСОБА_2 тілесних ушкоджень 566 грн. 94 коп., які відповідно до закону підлягають стягненню з підсудного, оскільки його вина доведена.

Крім цього потерпілому ОСОБА_6 заподіяна і моральна шкода в звязку із спричинення йому умисних тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в результаті чого він зазнав фізичного болю та страждань, певний час потребував лікування і в цей період змінився його звичайний спосіб життя.

Таким чином, суд, виходячи із заявлених позовних вимог, враховуючи при цьому характер та обсяг страждань які зазнав потерпілий, стан його здоровя, фактичні обставини справи, ступінь вин підсудного ОСОБА_2 та його матеріальний стан, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 3000 грн., у звязку з чим і в цій частині цивільний позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховуючи фактичні обставини справи, вважає, що з підсудного ОСОБА_2 у відповідності до ст. 93 КПК України, необхідно стягнути на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області по 470 грн. 40 коп. за проведення автотоварознавчої експертизи.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 81 КПК України, а саме: автомобіль ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп д.н.з. ВМ862 ХТ, які знаходяться на відповідальному збереження у ОСОБА_11 (т.1 а.с.104), необхідно дозволити власнику розпоряджатися на свій розсуд; мотоцикл «Мінськ», що знаходиться на зберіганні в Буринському РВ УМВС України в Сумській області (т.2 а.с.28), необхідно повернути власнику ОСОБА_7.

На підставі викладеного, керуючись ст. 321-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому за цим Законом покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку два роки не вчинить нового злочину, зобовязавши його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити підписка про невиїзд.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст.122 та ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на чотири роки;

- за ч.1 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі строком на два роки;

- за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки без конфіскації належного йому майна.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі строком на чотири роки без конфіскації належного йому майна.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили змінити з підписка про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту негайно в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обраховувати з 27.11.2012 року з моменту взяття під варту.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 відмовити.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 566 грн.94 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області (р/р 31256272210011, код ЄДРПОУ 25574892, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код класифікації доходів 25010100) по 470 грн. 40 коп. за проведення автотоварознавчої експертизи.

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп д.н.з. ВМ862 ХТ, які знаходяться на відповідальному збереження у ОСОБА_11 (т.1 а.с.104) - дозволити власнику розпоряджатися на свій розсуд; мотоцикл «Мінськ», що знаходиться на зберіганні в Буринському РВ УМВС України в Сумській області (т.2 а.с.28) - повернути власнику ОСОБА_7.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 О в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: