Рішення № 28372204, 02.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2013 р.Справа № 5023/5549/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафуд", м. Севастополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База", м. Харків про стягнення 29522,45 грн., за участю представників сторін:

позивача - Євдокименко П.О.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 29522,45 грн. заборгованості, з яких: 27706,17 грн. основний борг, 1506,68 грн. пеня, 309,60 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки № 499/11, укладеному між сторонами 12.07.2011 року. Позов обґрунтований ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України та інш. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12 липня 2011 року між ТОВ "Мегафуд" та ТОВ "Чудо База" укладено договір поставки № 499/11 (з протоколом розбіжностей від 12.07.2011 року), за яким позивач (Постачальник) взяв на себе зобов'язання у порядку та на умовах, що визначені цим договором, передати у власність відповідача (Покупець) товар, у визначеної кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах вказаного договору (п. 1.1.).

При цьому, відповідно до умов зазначеного договору (п.п. 3.3., З.4.), моментом передання позивачем товару відповідачеві є момент підписання сторонами видаткових та товарно-транспортних накладних, а оплата за вказаний товар повинна була бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту передання товару за ціною, що вказана у видаткових накладних (п. п. 5.1. и 5.4.).

Отже, у договорі поставки № 499/11 від 12.07.2011 р. сторони визначили момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати поставленого товару.

ТОВ "Мегафуд" виконувало свої обов'язки за договором поставки 499/11 від 12.07.2011 р. належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника та відбитком печатки відповідача на видаткових та товарно-транспортних накладних.

Проте, ТОВ "Чудо База" власні зобов'язання за вказаним договором виконало не належним чином та до цього часу у повному обсязі не сплатило за поставлений товар: за видатковою накладною № МФ-0000007 від 01.06.2012 р. на загальну суму 4986,17 грн. (з відстроченням платежу на 21 календарний день строк платежу настав 22.06.2012 р.); за видатковою накладною № МФ-0000090 від 08.06.2012 р. на загальну суму 15920 грн. (з відстроченням платежу на 21 календарний день строк платежу настав 29.06.2012 р.); за видатковою накладною № МФ-0000151 від 20.07.2012 р. на загальну суму 6800 грн. (з відстроченням платежу на 21 календарний день строк платежу настав 10.08.2012 р.). Отже, загальний розмір заборгованості складає 27706,17 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 7.2. договору поставки 499/11 від 12.07.2011 р., у разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1506,68 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 309,60 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 309,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 27706,17 грн. основного боргу, 1506,68 грн. пені та 309,60 грн. трьох відсотків річних обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 36984982, р/р 26009000132012 у ХФ АТ "Укрексімбанк" МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафуд" (99007, м. Севастополь, вул. Н. Музики, 58, кв. 72, код ЄДРПОУ 32398409, р/р 26004013019245 у ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ МФО 321767) - 27706,17 грн. основного боргу, 1506,68 грн. пені, 309,60 грн. трьох відсотків річних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 січня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.