Постанова № 28372153, 02.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/12150/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 3 008,85 грн. На обґрунтування поданого позову суб'єктом владних повноважень зазначено, що відповідач зареєстрований в управлінні як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з несплатою обов'язкових платежів з єдиного внеску за 2011 рік в повному обсязі, у відповідача виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску в розмірі 3 008,85 грн. Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву про підтримання адміністративного позову та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судові засідання не прибув, письмові заперечення до суду не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Так, до суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, через «закінчення терміну зберігання». Відповідно до ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд та вирішення справи в порядку письмового провадження за наявними у справі документами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу фізичної особи - підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за реєстраційним номером НОМЕР_2, має податковий номер НОМЕР_1, зареєстрований в Управлінні Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про збір), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Адже, згідно з названою нормою права фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, відносяться до платників єдиного внеску. Єдиний внесок для таких платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п. 2 та п.3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ст.8 Закону про Збір). Так, для платників, для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Положеннями п.5 ч.1 ст.1 Закону про збір визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про збір платник єдиного внеску зобов'язаний зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ст.9 Закону про збір: платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону про збір єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ст. 12 Закону про збір). Відповідно до п. 6.2. - 6.6. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду від 27.09.10 № 21-5, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону пп.4.3.6 п.4.3, абз.2 пп.4.5.2, пп.4.5.3 п.4.5 та пп.4.6.2 п.4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За матеріалами справи відповідно до самостійно поданого відповідачем Звіту про суми зарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011р. сума єдиного внеску, що підлягає до сплати за вказаний період, становить 3 539,30 грн. (а.с.6), при цьому сума нарахованого єдиного внеску, заявлена у Звіті за листопад 2011р. є меншою від мінімального страхового внеску на 122,50 грн. Як вбачається з даних картки особового рахунку відповідача, вищезазначена сума єдиного внеску сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 653,05 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується сума боргу в розмір 3008,85 грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджується і вимогою про сплату боргу від 07.08.12 №Ф-229у, направленою позивачем на адресу платника засобами поштового зв'язку (а.с.19-20).

Законом про збір встановлено право на звернення відповідного органу Пенсійного фонду з вимогою про сплату недоїмки. В даному випадку позивач правомірно скористався наданим йому правом звернення до суду.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження вимоги станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги ст.11 КАС України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 21928864) недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 3008 грн. (три тисячі вісім гривень) 85 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев