Рішення № 28354641, 11.12.2012, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.12.2012

Справа № 815/15471/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 3 111 грн. 57 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та пояснив, що 05 вересня 2011 року відповідач передав йому в користування автомобіль ВАЗ 2104, про що надав йому довіреність строком на 5 років. Фактично, за усною домовленістю, між ними був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, він передав ОСОБА_3 гроші за автомобіль. Однак, відповідач маючи намір заволодіти його майном скасував довіреність та поставив його перед фактом. Після скасування довіреності ОСОБА_2 забрав би у нього ключі, технічний паспорт та автомобіль. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не повідомив МРЕВ про денонсацію довіреності, йому вдалось перереєструвати автомобіль. Він не мав намірів нести матеріальні витрати на переоформлення автомобілю, але внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 йому довелося це зробити. Тому й понесені ним збитки повинен відшкодувати відповідач. Так, ним були понесені витрати за посвідчення нотаріусом довіреності у розмірі 350 грн., переоформлення автомобіля у МРЕВ у розмірі 2 269 грн. 57 коп., страховий поліс -280 грн., заправка автомобіля бензином марки А-92 20 літрів х 10 грн. 60 коп. (за 1 літр) = 212 грн. для проїзду два рази у МРЕВ. А всього 3 111 грн. 57 коп. Йому також було спричинено моральну шкоду, яка зумовлено його переживаннями за свою власність. Внаслідок нервового стресу з цього приводу він захворів, звертався до лікаря та проходив лікування.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Повідомлень про причини неявки від нього не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

05 вересня 2011 року ОСОБА_2 видав довіреність ОСОБА_1, яка була посвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 /а.с.2/.

Як вбачається з тексту даної довіреності ОСОБА_2 уповноважив позивача продавати, обмінювати, передавати в оренду, заставляти на умовах на свій власний розсуд транспортний засіб марки ВАЗ 2104, випуску 1986 року, двигун НОМЕР_1, кузов (коляска) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований МРЕВ м. Запоріжжя 05 травня 1995 року.

ОСОБА_2 діяв від імені ОСОБА_5, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 03 листопада 2010 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3564.

Транспортний засіб ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, виданого МРЕВ м. Запоріжжя 05 травня 1995 року.

Довіреність видана з правом використання ТЗ за межами України в порядку, встановленому чинним законодавством строком до 05 вересня 2016 року.

Відповідно повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до нотаріуса про скасування посвідченої приватним нотаріусом 05 травня 2011 року, зареєстрованої в реєстрі за № 5122 довіреності, виданої ним, в порядку передоручення, від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 на право розпорядження транспортним засобом марки ВАЗ, моделі 2104, випуску 1986 року /а.с.2 зв./.

Позивач у своїх поясненнях зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме скасування ним довіреності, йому спричинено матеріальної шкоди у розмірі 3 111 грн. 57 коп. Шкода полягає у понесених ним витратах, пов'язаних з терміновим та непередбаченим оформленням транспортного засобу у МРЕВ та отримання страхового полісу.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»шкода заподіяна фізичною особою підлягає відшкодуванню в повному обсязі, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Між тим позивачем не надано доказів того, що йому завдана шкода саме неправомірними діями відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у межах наданих йому ОСОБА_5 повноважень за довіреністю у порядку передоручення уповноважив позивача розпоряджатися спірним автомобілем.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 продав автомобіль матеріали справи не містять.

Довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 керувати та розпоряджатися транспортним засобом, не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності, тому спірний автомобіль не можна вважати проданим.

Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладання договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

ОСОБА_1 також не надав суду доказів неправомірності дій з боку відповідача та доказів причинного зв'язку між діями ОСОБА_2 та заподіяною шкодою.

Більш того, будь-яких перешкод в укладанні договору купівлі-продажу між сторонами не було. Погодившись на оформлення довіреності, замість укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, сторони погодились на наявність певних ризиків та наслідків, що призводить оформлення того чи іншого документу.

Отже, позивач повинен був розуміти ймовірність реалізації передбаченого цивільним законодавством права відповідача скасувати довіреність.

Так, відповідно до ч.1 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач скористався своїм право скасування довіреності, повідомив про це у встановленому законом порядку представника.

Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом, в його діях неправомірності судом не вбачається.

Посилання позивача на те, що між сторонами фактично було досягнуто домовленість щодо правочину купівлі-продажу транспортного засобу не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Розписку про передачу відповідачу коштів за автомобіль, як доказ усної домовленості сторін щодо купівлі-продажу автомобіля, суду також не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду. Одночасно суди повинні з'ясовувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оскільки позивач не довів, що йому спричинена моральна шкода неправомірними діями відповідача, тому у задоволенні позову у цій частині також слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.244-249, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5», п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: