Рішення № 28350836, 26.10.2012, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 709/967/2012

Провадження по справі 2/709/394/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2012 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Тулик І.І.

при секретарі - Шемота М.І.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Олексика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 липня 2008 року ОСОБА_1 було підписано договір № MKRWGK00000023, згідно з умовами якого відповідач мав надати кредит в іноземній валюті в сумі 9868,74 доларів США. Коли позивач звернувся до відповідача з проханням отримати кредит і зазначивши, що йому необхідно отримати гривню для задоволення особистих потреб, відповідач запитав, що яка сума йому необхідна. на що позивач зазначив приблизно 50000 гривень. Адже позивач живе в Україні і може розраховуватися в Україні виключно в національній валюті України - гривні. тому задовольнити особисті потреби він може також тільки за гривню. Відповідач зазначив, що таку суму він отримати у гривні не може, так як таку суму згідно програм кредитування у гривні для задоволення особистих потреб, отримати не можна. Проте можна надати у доларах США. Це стандартна програма, так дешевше сплачувати за кредитним договором . Завдяки цьому він отримає кращі умови щодо зменшення власних витрат за кредитом. Також зазначили, що нададуть гривню, а напишуть долари США, так краще. Позивач в силу відсутності спеціальних знань повірив відповідачу. Потім позивачу було рекомендовано підписати заявку з проханням отримати саме долари США, проте позивач знову зазначив, що йому необхідна саме гривня для задоволення особистих потреб. Відповідач усіляко пропонував укласти договір саме в доларах США, мотивуючи, тим, що таких договір дешевше, адже відсотки по ньому нижчі і таким чином умисно втягнув позивача в укладення недійсного правочину в порушення чинного законодавства. Такі дії відповідача пояснювалися боротьбою за клієнта. Банки не могли виставляти відсотки за кредитами нижче, ніж облікова ставка НБУ, тому й використовували усі способи й засоби для залучення клієнтів та виконання планів по видачі кредитів. Після певних вагань, позивач надавши відповідачу різні довідки та копії паспорту, підписав заяву на укладання кредитного договору запропонованого зразка, в якому були зазначені долари США, а метою надання кредиту була споживчі потреби - придбання нерухомості. Це викликало обурення у позивача, проте відповідач зазначив, що ви вже нічого не можете зробити. Вказаного відповідачем дня, позивач прийшов до каси відповідача та підписав низку банківських документів, які йому надали на підпис. Відповідач не пояснював, що саме підписує позивач, але вказував, що це заявки на видачу грошей. Позивачу видали кредитний договір, ціну кредитного договору, а що є детальним розписом загальної вартості кредиту пояснили усно. У зв'язку з усіма діями відповідача та через те, що детальний розпис загальної вартості кредиту пояснили усно, позивача ввели в оману. Як наслідок цього мала місце нечесна підприємницька практика, що призвела до негативних матеріальних наслідків для позивача, а ці наслідки стали можливими, так як немає обов'язкової істотної умови кредитного договору - детального розпису загальної вартості кредиту. Тому позивач не міг усвідомлювати, що при укладенні кредитного договору його вводять в оману та не зазначають істотні умови, що мають значення для його свідомого вибору. Ненадання інформації відповідачем позивачу перед укладенням кредитного договору передбаченої ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не надало можливість здійснити свідомий вибір при укладенні кредитного договору, відсутність у кредитному договорі детального розпису загальної вартості кредиту для позивача, а отже, і таких його складових, як графік платежів сум погашення основного боргу, графік сплати процентів за користування кредитом та вартість всіх супутніх послуг, та усне його пояснення не дали можливість позивачу свідомо підписати та реально оцінювати свої можливості для належного виконання кредитного договору. Таким чином права позивача, як споживача, на надання інформації, передбаченої ч.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" перед його укладенням були порушені. Тільки після звернення до кваліфікованих юристів та адвокатів позивачу стало відомо, що його права, як споживача при укладенні та виконанні оспорюваного кредитного договору були порушені, зміст кредитного договору суперечить багато чисельним вимогам і нормам законодавства України. Зокрема, невиконання переддоговірної роботи з позичальником, не надана у письмовій формі інформація про умови кредитування, відсутні істотні умови договору, договір суперечить ЗУ "Про захист прав споживачів, тому мають місце ознаки нечесної підприємницької діяльності та містяться несправедливі умови. На підставі чого просив оспорюваний кредитний договір визнати недійсним та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ КБ "ПриватБанк", Олексик В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним. Банк здійснює свою діяльність доброчесно, та відповідно до вимог чинного законодавства України. Оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам закону, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», найменування якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKRWGK00000023 від 14 липня 2008р., згідно з умовами якого банк -відповідач зобов'язався надати позичальнику-позивачу кредитні кошти на строк з 14 липня 2008 року по 14 липня 2013 року в включно, у вигляді непоновлювальна лінія, в розмірі 9369,79 доларів США на придбання нерухомості, з них 9000 доларів США на придбання нерухомості, шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 270 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 52,52 долари США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 47,27 долари США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, 498,95 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; винагороди за резервування ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторинг, згідно п.7.2 даного договору.

Позивач ОСОБА_1 зобов'язався погашати кредит та оплачувати відсотки за користування ним в складі щомісячного платежу згідно передбаченого кредитним договором графіку.

Встановлено, що кредитом позивач скористався, що підтверджено поясненнями сторін, ордером розпорядження про надання кредиту від 14 липня 2008 року, договором іпотеки від 14 липня 2008 року № MKRWGK00000023.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов'язки сторін -банків та клієнта не є однаковими. Основним обов'язком банку є надання кредиту. На клієнтові лежать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов'язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни може передбачатись припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданих кредитних ресурсів зі сплатою штрафу. За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій, неустойки.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.(ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч.3 ст.215 ЦК України).

Якщо одна з сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним (ч.1 ст.230 ЦК України). Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом ( ч.2 ст.229 ЦК України).

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину ( ч.2 ст.230 ЦК України).

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів" є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов'язків між сторонами.

Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі.

Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позову про те, що при підписанні кредитного договору банком були порушені права позичальника як споживача фінансової послуги, їх умови були несправедливими та цей правочин здійснений з використанням банком нечесної підприємницької діяльності, при укладенні спірного правочину волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, цей правочин здійснений з використанням банком нечесної підприємницької діяльності, при укладенні кредитного договору банк обманним шляхом змусив погодитись на надання кредиту саме в іноземній валюта, тобто доларах США.

Позивач ОСОБА_1, підписавши інформацію щодо загальної вартості кредиту, графік погашення кредиту, складені 14 липня 2008 року, підтвердив, що банком йому надано інформацію про умови кредитування та ці відомості є повні, вичерпні та зрозумілі для позичальника.

Таким чином, умови, укладені між банком та ОСОБА_1, кредитного договору та договору іпотеки до нього були погоджені у встановленому законом порядку та позичальник проти них не заперечував. Отже, такі умови договорів є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України.

При укладенні оскаржуваного кредитного договору не існувало ніяких умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

В день підписання кредитного договору від 14 липня 2008р. ОСОБА_1 отримав примірник даного правочину, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови, у разі необхідності звернутись для отримання правової допомоги, та в разі незгоди з умовами кредитного договору відмовитись від отримання фінансової послуги, однак відповідач, не скориставшись цим правом, в день підписання договору, 14 липня 2008р. отримав суму кредиту та використав кредитні кошти на придбання нерухомості, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1

Крім того, як на підставу своїх вимог позивачем не доведено, що укладаючи договір, він знаходився під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.

Враховуючи вказані вище вимоги ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем відповідає вимогам законодавства та вільному волевиявленню сторін, а тому не знаходить підстав для визнання вказаного договору недійсним та задоволення позовних вимог.

Судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 131, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити в цілому.

Рішення може бути оскаржено у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.