Рішення № 28349334, 26.12.2012, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 216/1113/12 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

при секретарі Хонькович Л.І.

з участю представника позивача Країло С.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - ПП «Дружба народів»- Ладана С.В.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача -відділу Держкомзему в Мурованокуриловецькому районі -Ободовської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Приватного підприємства «Бонас»с. Морозівка в особі директора підприємства Чорного Олександра Миколайовича до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Дружба народів»с. Лучинчик про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 226544 від 05 листопада 2004 року належать земельні ділянки НОМЕР_1 площею 7,3750 га та НОМЕР_2 площею 0,1138 га, які знаходяться на території Лучинчицької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. 23 червня 2007 року між приватним підприємством «Бонас»с. Морозівка та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3750 га. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК»21 листопада 2007 року за № 040784000163. Строк дії договору -5 років.

Отримавши від ПП «Бонас»с. Морозівка лист-пропозицію про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди, ОСОБА_2 письмово повідомила про відсутність наміру поновлювати договір оренди землі з ПП «Бонас».

23 листопада 2012 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки площею 7,3750 га з ПП «Дружба народів»с. Лучинчик. 26 листопада 2012 року цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі за № 0522800043145.

Вважаючи, що відмовою відповідача ОСОБА_2 від поновлення договору оренди було порушено передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та п. 8 Договору оренди землі від 27 червня 2007 року право ПП «Бонас»на переважне право на поновлення договору оренди, позивач звернувся до суду з позовом та просить: 1) визнати протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству України відмову ОСОБА_2 у поновленні з ПП «Бонас»договору оренди земельної ділянки; 2) визнати договір оренди земельної ділянки від 23 листопада 2012 року, укладений між ПП «Дружба народів»та ОСОБА_2, недійсним; 3) визнати, що ПП «Бонас»має першочергове право на оренду земельної ділянки, площею 7,4888 га; 4) зобов'язати ОСОБА_2 укласти з ПП «Бонас»договір оренди земельної ділянки площею 7,4888 га.

У судовому засіданні представник позивача Країло С.В. позовні вимоги підтримав та пояснив: 23 червня 2007 року між ПП «Бонас»та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3750 га, яка знаходиться в с. Лучинчик Мурованокуриловецького району строком на п'ять років. Даний договір було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК»21 листопада 2007 року. На протязі всього терміну дії договору орендар сумлінно виконував взяті на себе зобов'язання. Тому, враховуючи приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі»та п. 8 Договору оренди, ПП «Бонас»повідомив ОСОБА_2 про своє бажання поновити договір, про що направив відповідного листа та проект договору оренди землі. Проте, ОСОБА_2 свідомо ухилилася від виконання вимог закону, зокрема, ст.ст. 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», та п. 8 Договору, і ще у жовтні 2012 року подала до відділу Держкомзему договір про оренду землі з ПП «Дружба народів».

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 21 листопада 2012 року строк дії договору оренди землі з ПП «Бонас» закінчився, вона завчасно повідомила орендаря про відсутність наміру продовжувати з ним орендні правовідносини. Основною причиною небажання продовжувати договір оренди з ПП «Бонас»називає те, що директор підприємства погано відноситься до людей, ніколи не враховував їх інтереси, а тому вони вимушені були кожного разу за будь-якої потреби звертатися до директора ПП «Дружба народів». За таких обставин вона і багато інших жителів с. Лучинчик по закінченню строку дії договору оренди землі з ПП «Бонас»запропонували директору ПП «Дружба народів»взяти в оренду землю. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - ПП «Дружба народів»- Ладан С.В. позов не визнав з підстав, викладених в запереченнях директора ПП «Дружба народів»(а.с. 16-19). Зокрема, заперечення обґрунтовувалися тим, що договір оренди землі між ПП «Бонас»та ОСОБА_2 був укладений строком на п'ять років та розпочав діяти з моменту його державної реєстрації 21 листопада 2007 року до 21 листопада 2012 року. Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Реалізація визначеного Законом і Договором переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі можлива лише за наявності сукупності умов: повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору, відсутність заперечень з боку орендодавця та укладення додаткової угоди. Направлене ОСОБА_2 у вересні 2012 року повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди, виключає переважне право ПП «Бонас»на поновлення договору і є достатнім для припинення оренди. Таким чином, волевиявлення ОСОБА_2 та ПП «Дружба народів», викладені в Договорі оренди землі від 23 листопада 2012 року, не підлягають оспорюванню, а відтак - договір не може бути визнано недійсним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача -відділу Держкомзему в Мурованокуриловецькому районі - Ободовська К.О. в судовому засіданні заявила, що договір оренди землі між ОСОБА_2 та ПП «Дружба народів»вчинено у відповідності із законодавством, належним чином зареєстровано.

Заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні та дослідивши надані сторонами докази, матеріали справи, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими (ч.ч. 1-3 ст. 2 Закону України «Про власність», ст. 78 Земельного Кодексу України). Об'єктом права приватної власності є, зокрема, земельні ділянки (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про власність»).

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Як вбачається із поданих сторонами копій державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 226544 від 05 листопада 2004 року (а.с. 6, 27), ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки НОМЕР_1 площею 7,3750 га та НОМЕР_2 площею 0,1138 га, які знаходяться на території Лучинчицької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частина 2 ст. 1 ЗК України закріплює, що право власності на землю гарантується.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 ЗК України).

Власники земельних ділянок мають право, зокрема, передавати земельну ділянку в оренду. Таке право закріплено в п. «а»ч. 1 ст. 90 ЗК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку ( ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

З пояснень представників сторін, відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні та ксерокопії договору оренди від 23 червня 2007 року (а.с. 4-5) слідує, що цього числа між ОСОБА_2 як орендодавцем та ПП «Бонас»с. Морозівка як орендарем строком на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки -ріллі -площею 7,3750 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Договір між ПП «Бонас»та ОСОБА_2 було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК»21 листопада 2007 року за № 040784000163 (зворот а.с. 5).

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»та п. 37 Договору).

Таким чином, 21 листопада 2012 року припинено договір оренди землі між ПП «Бонас»та ОСОБА_2

Відповідно п. 8 Договору оренди землі (а.с. 4), сторони цього Договору домовилися, що орендар має переважне право поновити договір на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Таке право орендаря також закріплено в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди ( ч.ч. 2 і 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Директор ПП «Бонас»Чорний О.М. направив ОСОБА_2 повідомлення (а.с. 9), у якому вказав, що у зв'язку з закінченням строку дії Договору та відповідно до п. 8 Договору та ст. 33 Закону України «Про оренду землі»він має переважне право на поновлення договору на новий строк, просив, у разі відсутності заперечень, поновити договір оренди земельної ділянки, а в разі наявності заперечень щодо поновлення договору оренди направити у місячний термін лист-повідомлення про прийняте рішення. ОСОБА_2 отримала лист-повідомлення 22 серпня 2012 року, про що свідчить її підпис на копії цього листа. В листі зазначено, що додатком до нього є проект додаткової угоди. Однак, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, проект додаткової угоди було оформлено договором оренди землі (а.с. 48-49).

Двічі відповідач ОСОБА_2 направляла директору ПП «Бонас»Чорному О.М. листи-повідомлення (а.с. 20, 21, 22) про те, що вона як орендодавець не має наміру поновлювати договір з ПП «Бонас»на новий строк, а тому по закінченню дії договору оренди просить вважати його припиненим на підставі п. 37 Договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (ч. 4) передбачає, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто нормами ст. 33 Закону України «Про оренду землі»не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності сукупності певних умов: повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору, відсутність заперечень з боку орендодавця та укладення додаткової угоди.

Таким чином, ОСОБА_2 дотрималася всіх вимог закону щодо свого права (а не обов'язку) на поновлення договору оренди землі, скористалася правом відмовити у поновленні договору оренди землі ПП «Бонас»і правом вільно, на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 152 ЗК України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки. Однак, а ні цією статтею, а ні ст. 33 Закону України «Про оренду землі»не передбачено можливість оскаржувати у судовому порядку відмову власника від поновлення договору оренди землі з попереднім орендарем. Зокрема, у ч.ч. 6 та 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що лише у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і лише відмова у підписанні додаткової угоди, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, 21 листопада 2012 року строк дії договору між ПП «Бонас» та ОСОБА_2 закінчився, а тому договірні відносини між ними припиненні.

З пояснень представників сторін, відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні та оглянутої у судовому засіданні технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки слідує, що 23 листопада 2012 року між ОСОБА_2 як власником земельної ділянки та орендарем ПП «Дружба народів»с. Лучинчик укладено договір оренди землі за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,3750 гектара, яка знаходиться на території Лучинчицької сільської ради строком на п'ятнадцять років (а.с. 25-26).

Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі 26 листопада 2012 року за № 0522800043145.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1, 3, 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою, належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Представник позивача у своїй заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 44) зазначив, договір оренди землі від 23 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Дружба народів»с. Лучинчик суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки при його укладенні ОСОБА_2 не було дотримано вимог ст.ст. 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких орендодавець зобов'язаний при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Однак, а ні позивач, а ні його представник у суді не довели, що ПП «Бонас»має будь-які права на земельну ділянку ОСОБА_2, а також, що він взагалі на момент укладення договору оренди землі від 23 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Дружба народів»с. Лучинчик мав статус орендаря земельної ділянки ОСОБА_2

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, вимога ПП «Бонас»про визнання договору оренди землі від 23 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Дружба народів»с. Лучинчик недійсним не ґрунтується на Законі, не доведена стороною.

У п. 3 заяви про збільшення позовних вимог (зворот а.с. 44) представник позивача просить визнати, що ПП «Бонас»має першочергове право на оренду земельної ділянки ОСОБА_2 площею 7,4888 га.

Суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги, виходячи з наступного:

Переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі було передбачено у п. 8 Договору від 23 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Бонас»с. Морозівка і таке право не оспорювалося орендодавцем. Однак, орендні правовідносини між ОСОБА_2 та ПП «Бонас» с. Морозівка припинилися із закінченням строку договору оренди землі та з припиненням орендарем використовувати земельну ділянку орендодавця.

Крім того, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі було підставою і обґрунтуванням позову ПП «Бонас»взагалі, а тому не може одночасно бути і вимогою визнати таке право за позивачем.

Вимога позивача про зобов'язання ОСОБА_2 укласти з ПП «Бонас»договір оренди земельної ділянки площею 7,4888 га виходить за межі законності, справедливості та порушує гарантоване Конституцією України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Так, відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, правочин, яким є договір оренди землі, має бути вчинений із врахуванням вільного волевиявлення учасника, зокрема, орендодавця, і відповідати його внутрішній волі.

Свою волю ОСОБА_2 як власник земельної ділянки виклала у листі до директора ПП «Бонас»від 02 липня 2012 року (а.с 20), у договорі оренди землі від 23 листопада 2012 року (а.с. 25-26) і в клопотанні до суду (а.с. 38).

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 ЗК України).

Крім того, позивач вимагає зобов'язати ОСОБА_2 укласти договір оренди з ПП «Бонас»с. Морозівка на земельну ділянку площею 7,4888 га, хоча орендодавець виявила бажання здавати в оренду лише одну з двох земельних ділянок площею 7,3750 га.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у позові ПП «Бонас»в особі директора підприємства Чорного О.М. слід відмовити повністю, оскільки він не ґрунтується на вимогах Закону, а дії відповідачів вчинялися в рамках Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, лише стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 203, 208, 210, 215, 627, 638, 640 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 78, 90, 91, 92, 93, 152, 153, 158 ЗК України, ст. 1, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 31, 33, 35 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року № 9, ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Приватному підприємству «Бонас»с. Морозівка в особі директора підприємства Чорного Олександра Миколайовича відмовити в позові до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Дружба народів» с. Лучинчик про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : ____