Рішення № 28349094, 06.12.2012, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 0311/6811/2012

п/с 2/0311/280/2012

Категорія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2012 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача Лишнівської сільської ради Ковердюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лишнівської сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання права на користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Лишнівської сільської ради Маневицького району про визнання права на користування будинком АДРЕСА_1 посилаючи на те, що в дане житлове приміщення вона з неповнолітньою дочкою вселились в якості членів сім»ї власника житла ОСОБА_7, хоча й не були зареєстровані у вказаному житлі. Коли Волинською ОДА було прийнято рішення про переселення ОСОБА_7, яка є матір»ю позивача, та членів її сім»ї ОСОБА_8 в м.Нововолинськ, на виконання даного рішення ОСОБА_7 звернулась до Лишнівської сільської ради із заявою про передачу вказаного житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами у комунальну власність сільської ради. На підставі зазначеної заяви рішенням Лишнівської сільської ради Маневицького району від 26 грудня 2006 року будинковолодіння було прийнято на баланс сільської ради, проте після зміни власника житла позивач із неповнолітньою дочкою продовжують проживати у даному будинку та з метою реєстрації у ньому звернулись до відповідача із відповідною заявою, однак отримала відмову. Зважаючи на вказані обставини, була змушена звернутися до суду з позовом, який просила задовольнити та визнати за нею право на користування будинком АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кожен зокрема, позов підтримали із наведених у ньому підстав та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, її представників, представника відповідача, кожного зокрема, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що здійснює на власний розсуд.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання та проживання членів його сім»ї, інших осіб, розпоряджатися на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до постанови КМУ від 16 грудня 1992 року №706 «Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», направлення для переселення із зон безумовного (обов»язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю видається на підставі заяви громадянина за підписом усіх повнолітніх членів сім»ї та довідки з місця проживання про склад сім»ї. У направлення вписуються всі члени сім»ї, які проживають у будинку (квартирі). При цьому також ураховуються тимчасово відсутні члени сім»ї, за якими згідно із законом зберігається житлове приміщення.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Лишнівської сільської ради 4 грудня 2008 року на підставі рішення виконкому Лишнівської сільської ради №44 від 20 листопада 2008 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, що також підтверджується технічним паспортом на вказаний об»єкт нерухомого майна (а.с. 45-50).

Як убачається із будинкової книги А №90026 зареєстрованими в будинку АДРЕСА_1 були власник житла ОСОБА_7, її син ОСОБА_8 та колишній чоловік доньки, позивача у даній справі, ОСОБА_9 (а.с.41-43).

У зв»язку із отриманням житла, а саме двокімнатної квартири в житловому будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_7 18 грудня 2008 року було написано заяву до Лишнівської сільської ради, яка була підписана як власником житла, так і ОСОБА_8, відповідно до якої вона та члени її сім»ї просять прийняти і дають згоду на передачу належного на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1, у власність сільської громади (а.с.57).

На підставі вищевказаної заяви 26 грудня 2008 року комісієї Лишнівської сільської ради 26 грудня 2008 року було складено акт прийомки зазначеного житла, копію якого також отримала ОСОБА_7, що стверджується її підписом (а.с.52).

Рішенням Лишнівської сільської ради №18/6 від 26 грудня 2008 року, на підставі заяви ОСОБА_7 про передачу житлового будинку, який належав їй на праві приватної власності, було прийнято на баланс Лишнівської сільської ради житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.39).

Проте того ж дня ОСОБА_7 звернулась до сільської ради із заявою про продовження її проживання на два місяці у будинку АДРЕСА_1 на що отримала дозвіл (а.с.52, 92).

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 було надано дозвіл на продовження проживання у вказаному будинку лише у зв»язку з тим, що, як зазначала сама ОСОБА_7, отримане житло у м.Нововолинську ще було не зовсім придатним для проживання (а.с.92).

Згідно договору -зобов»язання, підписаного ОСОБА_7 та членами її сім»ї -сином ОСОБА_8 та зятем ОСОБА_9, вказані особи зобов»язались звільнити займане житло до 22 березня 2009 року, однак в подальшому, у зв»язку з тим, що ОСОБА_7 не бажала добровільно залишати спірне житло, 23 березня 2009 року та 5 травня 2009 року комісія Лишнівської сільської ради виїжджала в с.Лишнівка до ОСОБА_7, про що були складені відповідні акти обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 що підтвердили також свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. а.с. 40,94,95).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2пояснила, що вона постійно з 2003 року разом із неповнолітньою дочкою проживала зі своєю матір»ю ОСОБА_7 в с.Лишнівка у спірному будинковолодінні, вели спільне господарство, хоча й працювала вахтовим методом у Луцьку. Про те, що брат із матір»ю отримали житло в м.Новолинську, у зв»язку з чим зобов»язались звільнити будинок АДРЕСА_1 їй не було відомо. Про вказане зобов»язання дізналась лише після того, як звернулась у Лишнівську сільську раду, щоб зареєструватись у зазначеному будинку. Дані пояснення позивача підтвердили в судовому засіданні й допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, проте судом до уваги ці пояснення не приймаються, оскільки свідки є родичами та близькими знайомими позивача, а також їх пояснення спростовуються матеріалами справи, а саме відомостями, що містяться у особовому рахунку НОМЕР_1 погосподарської книги №3 за 1980 -1982 роки, витягом з будинкової книги №А 90026, виданої на ім»я ОСОБА_7, заявою самої ОСОБА_2 від 20 квітня 2012 року, де вона зазначає, що проживає у спірному будинку разом зі своєю неповнолітньою донькою протягом чотирьох років (а.с.а.с.11, 41-43, 53-54).

Із паспорта позивача у даній справі також установлено, що із 6 серпня 1996 року вона зареєстрована у м.Луцьку (а.с.96-зворот).

Крім того, оскільки права членів сім»ї колишнього власника є похідними від прав самого власника, то з припиненням для нього права власності на будинок, члени його сім»ї втратили право користування ним.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 11 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд не погоджується із посиланням позивача на те, що відповідачем було порушено чи оспорено її право на проживання в спірному будинку, оскільки всупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 не було доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 58, 60, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст. 47 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 383 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року №706 «Про Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Лишнівської сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання права на користування житловим будинком -відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська