Рішення № 28347427, 02.01.2013, Хустський районний суд Закарпатської області

713/730/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2012 м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області складі:

Головуючого - судді Довжанин М.М.

при секретарі - Попадинець Я.В.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ПАТ «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фінанси і Кредит» про визнання недійсними пунктів 4.9,6.1 кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Хустського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення солідарно боргу за кредитним договором.

Позовні вимоги позивачем вмотивовано тим, 11 червня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 20.502/107 (надалі - кредитний договір), відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (позивач) надав ОСОБА_1 (відповідач 1) кредитні ресурси в сумі 15000,00 грн., а відповідач зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси позивачу до 11.06.2011 року та погашати заборгованість по кредиту відповідно до умов даного договору.

Для забезпечення виконання зобов'язання по даному кредитному договору 11 червня 2008 року укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 (відповідач 2) зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 20.502/107 від 11.06.2008 року.

Відповідач 1 суму кредитних коштів одержав11.06.2008 року., що підтверджується копією розписки про отримання платіжної картки.

В ході виконання кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань з повернення кредитних ресурсів згідно встановленого графіка, у зв'язку з чим ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 21.01.2009 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми заборгованості в розмірі 15296,50 грн., що склалася станом на 19.12.2008 рок та судових витрат. 30.01.2009 року Хустським районним судом було видано судовий наказ № 2-н-55/2009 р. про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 коштів у сумі 15296,50 грн. та 91,49 грн. судових витрат. В подальшому судовий наказ був пред'явлений до примусового виконання.

Оскільки зобов'язальні відносини між сторонами за кредитним договором не припинились, позивач продовжував нараховувати відсотки, комісію та пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором, до моменту повної сплати основного зобов'язання (тіла кредиту), у зв'язку з чим ним нарахована заборгованість за кредитним договором № 20.502/107 від 11.06.2008 року, яка станом на 05.12.2011 року становить 158983,02 грн., з яких 21260,19 грн. - заборгованість по відсотках та комісії, 137722,83 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилаючись на ст. 554 ЦК України, відповідно до якої в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 20 філії «Західне регіональне управління ПАТ «Банку «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 158983,02 грн. та судовий збір в сумі 1589,83 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у якій просить визнати недійсними пункти 4.9 та 6.1 кредитного договору № 20.502/107 від 11 червня 2008 року, укладеного ним з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», з моменту укладення договору, посилаючись на те, що встановлені п. 4.9, п. 6.1 кредитного договору збільшення розміру процентів у разі несвоєчасної сплати позичальником кредитних платежів відповідно до графіку з 0,0001 % до 36 % та розмір пені - 1 процент від простроченої суми за кожний день прострочення, які дають підставу Банку нарахувати непропорційно велику суму компенсації у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, є несправедливими умовами кредитного договору, що суперечать принципу добросовісності і створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків. Такі умови договору згідно з п. 5 ч 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими і підлягають визнанню їх недійсними. Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 зустрічний позов підтримала, просить його задовольнити. Представник ОСОБА_3 зустрічний позов ОСОБА_1 підтримала, просить його задовольнити.

У судовому засіданні представник первісного позивача Дорош І.І. підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Зустрічний позов заперечила, просила про застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 строку позовної давності, посилаючись на те, що термін позовної давності за даним позовом сплинув у червні 2011 року, позаяк відповідачу були відомі умови кредитного договору, у т. ч. ті, щодо яких ним заявлено вимогу про визнання їх недійсними, з дня підписання договору.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов визнала частково - в розмірі 8662,50 грн. щомісячної комісійної винагороди банку та 1000,00 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог банку просила відмовити. Вважає, що відсотки за користування кредитом у підвищеному розмірі 36 % в сумі 12574,27 грн. нараховані банком з січня 2009 року неправомірно, позаяк банк збільшив розмір процентів в односторонньому порядку, без письмового повідомлення позичальника-споживача про підвищення, що є порушенням ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1056-1 ЦК України. Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних ресурсів, то просить зменшити розмір пені до 1000,00 грн., виходячи з скороченого строку позовної давності в 1 рік щодо вимог по стягненню неустойки (ст. 258 ЦК), засад розумності і справедливості, та врахувати, що нарахована банком сума пені є занадто непропорційно великою у зрівнянні з сумою отриманого її довірителем кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 позовні вимоги позивача до свого довірителя заперечила. Свої заперечення вмотивувала тим, що договором поруки № 20.502/107-1, укладеним ОСОБА_3 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 11.06.2008 року, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язався перед кредитором - банком в повному обсязі відповідати за своєчасне і повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 20.502/107 від 11.06.2008 року встановлений певний порядок виконання зобов'язань поручителем (п. 3 договору поруки). Пунктом 3.1 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені у договорі строки, поручитель зобов'язується сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансмісійного) про невиконання боржником взятих на себе зобов'язань. Однак банк жодного разу не повідомляв поручителя про несплату боржником будь-яких сум за кредитним договором в період з 30 січня 2009 року по 16 грудня 2011 року, відповідно у поручителя не виникло обов'язку щодо сплати боргу кредитору. Крім того, вважає, що виходячи з умов договору поруки та роз'яснень, наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», порука ОСОБА_3 припинилась згідно з приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 20.502/107, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 15000,00 грн. зі сплатою процентів 0,0001 річних, строком погашення до 11 червня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 20.502/107-1 від 11.06.2008 року, згідно з яким останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором Хустським районним судом 30.01.2009 року був виданий судовий наказ про стягнення солідарно з відповідачів суми боргу в розмірі 15296,50 грн. та 91,49 грн. судових витрат, який виконаний повністю 19.09.2011 року.

Оскільки зобов'язальні правовідносини між сторонами за кредитним договором до моменту повної сплати основного зобов'язання (тіла кредиту) - 19.09.2011 року - не припинилися, тому банк правомірно продовжував нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом, комісію та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

З довідки-розрахунку по кредитному договору наданої представником позивача у судовому засіданні № 20.502/107 від 11.06.2008 р., відомості нарахування пені позивачем (а.с. 11) вбачається, що позичальнику за зазначений період, а саме з 11.06.2008 року по 05.12.2011 року нараховані проценти відповідно до п. 4.1 , п. 4.9 кредитного договору в сумі 12597,69 грн. та щомісячна комісія відповідно до п. 4.7 кредитного договору в сумі 10237,50 грн., пеня відповідно до п. 6.1 кредитного договору в сумі 137722,83 грн.

Станом на 19.09.2011 року поручителем ОСОБА_3 було погашено суму 16575,00 грн., яка банком була зарахована на погашення тіла кредиту в сумі 15000 грн., на погашення щомісячної комісії в сумі 1551,58 грн., на погашення відсотків в сумі 23,42 грн.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_1 про порушення банком вимоги про заборону підвищення кредитної ставки в односторонньому порядку у зв'язку з підвищенням процентної ставки у разі порушення позичальником умов погашення кредиту згідно з п. 4.8 кредитного договору, без попереднього повідомлення позичальника не може бути взято судом до уваги, оскільки банк збільшив процентну ставку за кредитом у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни відповідно до умов кредитного договору, який укладено сторонами на власний розсуд.

У зв'язку з тим, що підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за укладеним договором відбулося до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", дії банку щодо зміни процентної ставки за кредитним договором є правомірними.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши надані сторонами розрахунки стягуваних сум, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в сумі:

- 8662,50 грн. - щомісячна комісійна винагорода;

- 12574,27 грн. - проценти за користування кредитними ресурсами.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 137722,83 грн., то суд виходить з наступного:

У пункті 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що за прострочення повернення кредитних ресурсів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Зазначена договірна санкція за своєю правовою природою є неустойкою.

Частиною третьою статті 551 ЦК передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд звернув увагу на те, що вимога позивача про стягнення пені є правомірною, але розмір пені завищений.

До загальних засад цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, а також свобода договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 18.3.5 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договорів щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що основна частина отриманого кредиту в розмірі 16575 грн. повернута відповідачами 19.09.2011 року, що підтверджує факт добросовісності та зацікавленості виконати свої зобов'язання за договором.

Враховуючи, що належна до сплати сума пені надмірно велика порівняно з основною сумою кредиту (більш як у 9 разів), порушення зобов'язання не завдало значних збитків, стягнення підвищеного розміру процентної ставки з 0,0001 % до 36 % з січня 2009 року до 19 вересня 2011 року є достатньою компенсацією позикодавцю завданих простроченням боржника негативних наслідків, виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі - 1000,00 грн. В іншій частині стягнення пені позов до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 20.502/107-1, згідно з яким останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 11 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1

Пунктом 3 цього договору встановлений порядок виконання поручителем своїх зобов'язань за цим договором. Як встановлено п/п 3.1 договору, кредитор зобов'язаний повідомити поручителя про невиконання боржником взятих на себе зобов'язань у зазначені у договорі строки. Поручитель зобов'язаний протягом двох днів після отримання такого повідомлення кредитора (письмового або телетрансмісійного) сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор шляхом перерахування її на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Позивачем не доведено, що він повідомляв поручителя ОСОБА_3 у встановлений договором спосіб про невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором зі сплати процентів та щомісячної комісії у період з 30 січня 2009 року (день ухвалення судом судового наказу про дострокове повернення кредиту) до 16 грудня 2011 року (день подання банком позову до суду).

Згідно з ч. 4 ст. 612, ч. ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. В такому випадку виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У зв'язку з цим суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальником ОСОБА_1 слід відмовити як у таких, що заявлені передчасно.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсними пунктів 4.9, 6.1 кредитного договору № 20.502/107 від 11.06.2008 року, то судом встановлено, що 11.06.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 20.502107 відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на строк до 11.06.20011 року з виплатою процентів за користування кредитними коштами та виплатою щомісячної комісійної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1064 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позивачем зобов'язання щодо погашення заборгованості по кредиту - він сплачує пеню у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів та/або щомісячних комісійних винагород за користування Кредитними ресурсами застосовується процентна ставка 36 процентів річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж.

Позивач отримав від відповідача позовну заяву щодо сплати боргу за кредитним договором та пені, в якій сума санкцій за невиконання зобов'язань споживача значно перевищує суму боргу та становить понад п'ятдесят відсотків суму кредиту, отриманого ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При укладенні договору відповідачем не враховані вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких продавець (виконавець виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 даного Закону несправедливими є умови договорів про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного суд вважає, що встановлені п. 4.9, п. 6.1 кредитного договору збільшення розміру процентів у разі несвоєчасної сплати позичальником кредитних платежів відповідно до графіку та розмір пені - 1 процент від простроченої суми за кожний день прострочення, які дають підставу Банку нарахувати непропорційно велику суму компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, є несправедливими умовами кредитного договору, що суперечить принципу добросовісності і створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків.

Правовим наслідком визнання умови договору несправедливою є визнання такої умови недійсною з моменту укладення договору (ч. 5, ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 256 ЦК України строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), встановлюється в три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем за зустрічним позовом не зазначено причин пропущення позовної давності, перебіг якої починається, на думку суду, з дня укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем за первісним позовом, тобто з 11.06.2008 року. З позовом про визнання недійсними спірних умов кредитного договору позивач за зустрічним позовом звернувся 12.03.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Така позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З цих підстав підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 222грн. 36 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 256, 261, 267, 551, 554, 612, 613, 627, 1064 ЦК України, суд -

Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) борг за кредитним договором від 11.06.2008 року № 20.502/107 в сумі 22236,77 грн. (двадцять дві тисячі двісті тридцять шість грн. 77 коп.), з них процентів 12574,27 грн., комісійної винагороди 8662,50 грн., пені 1000 грн.

В задовленні решти позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 222,36 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Закарпатської області через Хустський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів дня отримання копії рішення.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.

02.01.2013