Ухвала суду № 2834686, 23.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“23” вересня 2008 р. Справа № 32/257-А

к/с № К-5055/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року

та постановуГосподарського суду м. Києва від 07.09.2006 року

по справі№ 32/257-А

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005р. №1115/23-7/0 в частині нарахування 30438278 грн. ПДВ і застосування штрафних санкцій у розмірі 15219139 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1115/23-7/1 в частині нарахування 30438278 грн. ПДВ і застосування штрафних санкцій у розмірі 15219139 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1117/23-7/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 6962401 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. № 1300/23-7/0 в частині нарахування 7222663 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій у розмірі 3611331,5 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2006р. № 1300/23-7/1 в частині нарахування 7222663 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій у розмірі 3611331,5 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесені на підставі акту від 24.10.2005р. №583/23-7/04713033 про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по попередній оплаті за проектно-вишукувальні роботи та обладнання, придбання яких пов'язане із будівництвом залізнично-автомобільного переходу через р. Дніпро у м. Києві.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено договори (угоди), по яким були перераховані грошові кошти (аванси) та видані належним чином оформлені податкові накладні.

Зазначені податкові накладні Дирекцією були внесено до книги придбання товарів (робіт, послуг), суми ПДВ них віднесено до складу податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах в складі консолідованої звітності головного підприємства ДТГО "Південно-Західна залізниця". Суми здійсненої попередньої оплати, що сплачена Дирекцією на користь контрагентів, віднесено до об'єктів незавершеного будівництва.

Скаржник вважає, що об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається із нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію (прийняття в експлуатацію) не використовуються у господарській діяльності платника податку, а тому і не вважаються основними фондами. Врахування позивачем в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) постачальникам в загальних обсягах вартості цих об'єктів незавершеного будівництва, на думку відповідача, є порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". У зв'язку з цим зі складу податкового кредиту позивача за наслідками перевірки виключено 44628105 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо помилковості висновків відповідача.

Так підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону, чинній на момент здійснення господарських операцій, встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення з експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Зі змісту ч. 1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається дві самостійні підстави формування податкового кредиту:

перша - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу);

друга - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Частиною 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюється, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум сплачених податків з введенням основних фондів в експлуатацію.

Наявність в п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" фрази "незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів" дозволяє відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту залежно від намірів платника податків під час господарської операції по споруджанню таких об'єктів щодо їх подальшого призначення.

Судами також було встановлено, що в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.07.2000 за № 288/4509, зазначається, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Цим же Положенням визначено, що незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Не введені в експлуатацію основні фонди є за п.п. 1.28.1 п. 1.28 ст. 1 За України "Про оподаткування прибутку підприємств" капітальною інвестицією, тобто господарською операцією, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Таким чином суди правильно встановили, що витрати позивача у зв'язку з будівництвом залізнично-автомобільного переходу через р. Дніпро у м. Києві відносяться до витрат, пов'язаних з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, а сплачений (нарахований) в складі їх вартості ПДВ включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони придбані, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року по справі № 32/257-А залишити без змін.

Справу № 32/257-А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 26.09.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова