Рішення № 28344715, 28.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 221/3472/2012 Провадження № 22-ц/0290/3519/2012Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.Категорія: 27 Доповідач: Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Панасюка О.С, при секретарі Руденко О.М, з участю адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредитБанк» на рішення Вінницького міського суду від 06 листопада 2012р. у справі за позовом ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, --

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2012р. ПАТ «ПроКредитБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно. У позові зазначено, що відповідач ОСОБА_3 допустив перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 29.42 від 27.03.2008р. в загальній сумі 136 283 грн. 59 коп. Належне виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором з боку ОСОБА_3. 27.03.2008р. було забезпечено договором застави рухомого майна - пасажирського -В марки VOLKSWAGEN модель Т4, 1998р. випуску, номер шасі (кузова, рами ) НОМЕР_1. Заборону на відчуження цього транспортного засобу 28.03.2008р. було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У зв'язку з наведеним ПАТ «ПроКредитБанк» поставило питання про звернення стягнення за кредитним договором на вказаний транспортний засіб, переданий йому в заставу ОСОБА_3

Потім позивачу стало відомо, що 09 жовтня 2010р. ОСОБА_3, діючи всупереч чинному законодавству та умовам договору застави, без попередньої письмової згоди заставодержателя зняв зазначений транспортний засіб з реєстрації і передав його громадянину ОСОБА_4, за яким він на даний час зареєстрований. Однак згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу» та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава у даному випадку зберігає силу і зареєстроване обтяження також зберігає силу для нового власника ( покупця ) рухомого майна.

З цих підстав ПАТ «Про КредитБанк» просило задовольнити його позов.

Рішенням Вінницького міського суду від 06 листопада 2012р. в задоволенні вказаного позову ПАТ «Про КредитБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено.

ПАТ «Про КредитБанк» у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «ПроКредитБанк» ОСОБА_5 підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. При цьому пояснив, що банк як заставодержатель всупереч умовам п.2.12 договору застави від 27.03.2008р. дійсно з якихось причин не повідомив органи ДАІ про обтяження вказаного транспортного засобу. Однак на думку представника, це не є суттєвим порушенням, так як певних санкцій за недотримання вказаної умови ні договором, ні законом не передбачено.

ОСОБА_6, який представляє інтереси ОСОБА_3, вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити. При цьому вважає, що його довіритель при відчуженні на користь ОСОБА_4 транспортного засобу, не допустив суттєвих порушень вимог закону та своїх договірних зобовязань.

ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_2 вважають апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредитБанк» безпідставною і просять її відхилити. На їх думку, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем і вказаний транспортний засіб має залишитися у нього.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд же в порушення вимог ст.214 ч.1 п.1 ЦПК України не вирішив питання з приводу наявності обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, і взяв до уваги лише заперечення відповідачів.

Так, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, посилався на те, що згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу» та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів» застава у даному випадку зберігає силу і зареєстроване обтяження також зберігає силу для нового власника ( покупця ) рухомого майна. Тому суд мав би перевірити, чи дійсно на момент відчуження зазначеного вище транспортного засобу відповідна заборона була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Однак дану обставину суд першої інстанції залишив поза увагою, хоча з наявного в матеріалах справи витягу № 17796385 вбачається, що така заборона була зареєстрована ще 28.03.2008р ( а.с. 23 ). При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні безвідносно до очевидного факту наявності такої заборони у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна послався на ст.10 Закону № 1255- !V та на ст. 388 ЦК України і, перекрутивши правове значення встановлених обставин справи та зміст вказаних норм, вважав ОСОБА_4 добросовісним набувачем. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що органи ДАІ не були повідомлені про обтяження транспортного засобу, відчуження якого стало можливим через вказану недбалість самого позивача.

Наведені вище обставини не дозволяють суду апеляційної інстанції погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Адже згідно ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. А згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження також зберігає силу для нового власника ( покупця ) рухомого майна. При цьому згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст.388 ЦК України лише за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. І лише в такому випадку добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Як вбачається з встановлених обставин справи, дана умова дотриманою не була. Транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4 в той час, коли відповідна заборона на його відчуження була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Той факт, що заставодержатель не повідомив про це обтяження органи ДАІ, на характер вказаних правовідносин вже не впливає.

Тобто, встановлено, що підстави для припинення застави, визначені у ст. 28 Закону України «Про заставу», в данному випадку відсутні.

Згідно з рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30 листопада 2011р, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15.02.2012р, з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 стягнуто солідарно на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 136 283 грн ( а.с. 53-59 ) і, відповідно, відкрито виконавче провадження ( а.с. 60-63 ).

Згідно ст.589 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до положень ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленного майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення.

Таким чином, зазначені вище порушення судом першої інстанції норм матеріального права дають підстави для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно.

На підставі наведенного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредитБанк» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду від 06 листопада 2012р. у даній справі скасувати.

Позов ПАТ «ПроКредитБанк» задовольнити і в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 29.42 від 27.03.2008р. в загальній сумі 136 283 грн. 59 коп. звернути стягнення на транспортний засіб - пасажирський -В марки VOLKSWAGEN модель Т4, 1998р. випуску, номер шасі (кузова, рами ) НОМЕР_1, що з 09.10.2010р. належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 2044грн. 26 коп. на користь ПАТ «ПроКредитБанк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :

З оригіналом вірно :