Вирок № 28341487, 05.12.2012, Калинівський районний суд Вінницької області

Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 1-346/11

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Попик Ю. П.

при секретарі Шевчук А.Д.

за участю прокурора Пеньківська Ю.С.

адвоката ОСОБА_1

представника цивільного

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, неодруженого, освіта середня-спеціальна, провідника пасажирських вагонів Харківської вагонної дільниці №1 СТГО «Південна залізниця», згідно ст.89 КК України не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, працюючи провідником пасажирських вагонів, відповідно до наказу №803/ос від 08.04.2008 року начальника Харківської вагонної дільниці №1, структурного територіально-господарського об'єднання «Південна залізниця», являючись працівником залізничного транспорту, пов'язаним з рухом поїздів та відповідальним за виконання вимог безпеки руху в межах своїх обов'язків, відповідно до п.1.2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, перевірку із знання яких ОСОБА_3 склав 03.03.2010 року, відповідно до Книги обліку перевірки знань актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи Харківської вагонної дільниці №1, форми РБУ-10, злочинно-недбало поставився до виконання своїх обов'язків, пов'язаних щодо забезпечення безпечної експлуатації пасажирського вагону в складі поїзду під час руху, грубо порушивши правила безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель людини з наступних підстав.

Так, 05.03.2010 року ОСОБА_3 о 7 год.12 хв. виїхав у якості провідника плацкартного вагону №15, заводський помер 21640 пасажирського поїзда №115 сполученням Харків-Трускавець зі станції Харків. Під час стоянки поїзда на станції Київ-пасажирський, з його складу був відчеплений причіпний хвостовий вагон №20, заводський номер 28167, сполученням Харків-Хмельницький. Після чого вагон №15 став хвостовим в складі пасажирського поїзда. В подальшому ОСОБА_3, грубо порушуючи п.3.2 Інструкції провіднику пасажирських вагонів №ЦЛ-0038, затвердженої наказом Міністра транспорту України за №234-Ц від 01.09.2003 року, відповідно до якого під час руху поїзда провідники головного та хвостового вагонів зобов'язані держати бокові та торцеві двері неробочого тамбура закритими на внутрішні замки, достовірно знаючи про це, не закрив торцеві двері неробочого

тамбура вагону №15 на внутрішні замки, таким чином не виконавши свої обов'язки як провідника хвостового вагону поїзда.

Під час слідування поїзда №115 на 1037 км, пікет №3 залізничного перегону станція Голендри-станція Гулівці, пасажир вагону №4 ОСОБА_4, приблизно о 19 год.45 хв. зайшов зі своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у неробочий тамбур вагону №15 з метою паління, де ОСОБА_4 в подальшому відчинив незакриті належним чином провідником ОСОБА_3 торцеві двері і, увійшовши в дверний прохід, випав із поїзда на залізничну колію.

ОСОБА_3, отримавши повідомлення від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проте, що ОСОБА_4 випав із неробочого тамбура хвостового вагону, знову злочинно-недбало поставився до виконання своїх обов'язків провідника вагонів, не вжив термінових заходів по спасінню пасажира поїзда ОСОБА_4, а саме не повідомив відразу про нещасний випадок лінійного начальника поїзда №115, чим грубо порушив п.7.12 Інструкції провіднику пасажирських вагонів №ЦЛ-0038, відповідно до якої про нещасний випадок, що трапився з пасажиром, провідник повинен терміново повідомити начальника поїзда, негайно зупинити поїзд стоп-краном.

При цьому підсудний ОСОБА_3 не перешкодив ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, як пасажирам іншого вагону, пройти в неробочий тамбур хвостового вагона поїзда і тим самим в порушення п.8.2.3 Інструкції провіднику пасажирських вагонів №ЦЛ-0038 залишив хвостовий вагон під час руху поїзда без нагляду.

ОСОБА_4, внаслідок випадання із хвостового вагону, лежачи праворуч із залізничною колією, що прямує в протилежному напрямку до ст. Козятин, о 20 год.03 хв. був смертельно травмований вантажним поїздом №3028 сполученням Жмеринка-Козятин, який в цей час слідував по даній залізничній колії.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнав частково. Суду показав, що дійсно працював провідником вагону №15 пасажирського потягу №115 сполученням Харків-Трускавець, який вирушив зі станції Харків 05.03.2010 року о 07 год.12 хв. Під час руху поїзду вагон на станції Київ-пасажирський став хвостовим. Йому здається, що він зачинив торцеві двері неробочого тамбура хвостового вагону, проте точно сказати не може. В подальшому по руху поїзду він не перевіряв перехідні торцеві двері неробочого тамбура чи вони дійсно закриті. В цей же день, хвилин через 15-20 після відправлення поїзду зі ст. Козятин до його службового тамбуру зайшли троє хлопців і запитали чи можна курити, проте отримавши негативну відповідь, пішли в середину вагону і на його запитання відповіли, що йдуть до знайомого, який є пасажиром вказаного вагону. Приблизно хвилин через 2-3 двоє хлопців, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як він дізнався пізніше, прибігли до нього і повідомили, що їх товариш випав із вагону. На його запитання вони повідомили, що він випав через торцеві двері неробочого тамбура. Від такого повідомлення він розгубився і перебуваючи в розхвильованому стані, попросив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щоб останні, при службовому розслідуванні даного випадку повідомили, що пасажир ОСОБА_4 випав із бокових дверей службового, а не робочого тамбура хвостового вагона. Від надмірного хвилювання він не скористався можливістю зупинити поїзд стоп-краном. Після цього він намагався повідомити начальника поїзда про даний трагічний випадок через внутрішній радіозв'язок. Однак рація не працювала. Тоді він побіг у штабний вагон разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, щоб повідомити про даний випадок начальника поїзда. Коли вони втрьох дістались до штабного вагону, так поїзд почав відправлятись із станції Калинівка. Однак начальник поїзда дала вказівку зупинити поїзд за допомогою стоп-крана і побігла повідомити через чергового по залізничній станції Калинівка про випадання пасажира із вагона поїзда на перегоні станції Голендри-Гулівці. Від часу падіння пасажира з вагона поїзда до повідомлення про це начальника поїзда пройшло до 15 хвилин. На даний час не може повідомити від чого не працювала рація, чи від того що розрядилась, чи від якихось механічних пошкоджень. За весь час слідування поїздом від станції Харків до станції Козятин, що передує станції Калинівка, він стан роботи рації не перевіряв. Однак перед відправленням поїзда від станції Харків отримав рацію в робочому стані, як користуватися рацією для радіозв'язку обізнаний. Тоді він побіг у штабний вагон, щоб повідомити начальника поїзду. З інструкцією провідника пасажирських вагонів був добре обізнаний, оскільки проходив інструктаж. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.

Крім часткового визнання своєї вини в скоєному підсудним ОСОБА_3, його вина у вчиненому повністю підтверджується дослідженими доказами по справі: протоколами огляду місця пригоди, а саме залізничного перегону ст. Гулівці-ст. Голендри, 1034 кілометр пікет №2 де виявлено труп чоловічої статі та речі. Пізніше було встановлено, що речі належали загиблому ОСОБА_4 (а.с. 8-14, 40-41 т.1); довідками (а.с. 68, 71 т.1) про рух поїзда №115 сполученням Харків-Трускавець зі станції Харків як погодинно так із відповідною швидкістю 05.03.2010 року на 1037 км., пікет №3 на перегоні ст. Голендри - ст. Гулівці; актом про зрив стоп-крану (а.с. 73 т.1) під час руху поїзда №115 сполученням Харків-Трускавець, що мало місце на ст. Калинівка-1; протоколом огляду неробочого тамбуру вагону №15 потягу №115 сполученням Харків-Трускавець, де торцеві двері і бокові двері були закриті на замок (а.с. 22-23 т.1); протоколом огляду сумки, яка належала загиблому ОСОБА_4 (а.с. 39, т.1); актом №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався із ОСОБА_4 (а.с. 140-141 т.1); книгою обліку результатів перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи, згідно якої ОСОБА_3 з належними знаннями був допущеним до роботи провідника вагону (а.с. 154-155 т.1); висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 №14/161 (10) від 26.04.2010 року, згідно якого, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлена сполучна травма тіла, відкрита черепно-мозкова травма (забиті рани тім'яно-потиличної ділянки голови справа, множинні садна на обличчі та волосистій частині голови, субарахноідальний крововилив справа, множинні переломи кісток та мозкового черепа з пошкодженням твердої мозкової оболонки, забитті лівої півкулі головного мозку та правої півкулі мозочка); закрита травма грудей та живота (множинні садна на тулубі, перелом правої ключиці, множинні переломи ребер справа з пошкодженням пристінкової плеври та правої легені, правобічний гемоторакс об'ємом до 700 мл.); закрита травма живота (розриви печінки на верхньо-зовнішній поверхні правої долі печінки, розриви правої нирки, гемоперитолеум об'ємом до 100 мл.); множинні садна на тулубі на кінцівках, колота рана в правій підключній ділянці.

2. Сполучна травма тіла у ОСОБА_4 утворилась від дії твердих тупих предметів, можливо 05.03.2010 року за обставин залізничної травми, при падінні на залізнично-дорожнє полотно та від удару виступаючими частинами тепловозу, як про те вказано у відношенні слідчого про призначення дослідження, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпечності для життя і стоїть в причинному зв'язку зі смертю.

3. Смерть ОСОБА_4 настала від сполучної травми тіла.

4. Враховуючи локалізацію та масивність тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 на голові та тулубі справа, можливо зробити висновок, що він контактував з виступаючими частинами тепловоза правою верхньою частиною свого тіла.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,4% та 0,7% відповідно. Така концентрація етилового спирту в крові у живих осіб може відповідати незначному алкогольному сп'янінню; актом огляду від 07.03.2010 року (а.с. 160), згідно якого замок на торцевих дверях вагона №15 поїзда №115 сполученням Харків - Трускавець належно укріплений, механізм даного замка справний, замки бокових дверей даного вагона укріплені та справні; а також показами потерпілих та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_7 на досудовому слідстві і в попередньому судовому засіданні показала, що 05.03.2010 року її син ОСОБА_4 поїхав проходити практику в якості провідника вагону пасажирського поїзда у м. Хмельницький, оскільки він навчався на провідника. 06.03.2010 року, приблизно о 12 год.45 хв. їй зателефонували з міліції і повідомили, що з сином стався нещасний випадок та дали номер мобільного телефону міліції у м. Вінниці. На її дзвінок працівники міліції повідомили, що син загинув. Тоді вона взяла машину і поїхала забирати сина із моргу. Відразу їй сина не відали, оскільки ще не було проведено експертизу. Сина привезла та поховала вдома. Один раз їй телефонували із харківської залізниці та сказали, що нададуть допомогу, проте так нічим не тільки не допомогли, але навіть не вибачилися та не вислали акта про нещасний випадок. Заявляє цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26672 грн.51 коп. та моральну шкоду в сумі 200000 тис. грн. Просить покарати підсудного суворо, позбавивши його волі.

Потерпілий ОСОБА_8 в попередньому судовому засіданні показав, що брат поїхав проходити практику в м. Хмельницький. 06.03.2010 року він дізнався про смерть брата від матері. В цей же день вони поїхали в м. Вінницю забирати брата, якого привезли додому та похоронили. Оскільки він втратив близьку людину, тому просить суворо покарати підсудного. Заявлений ним позов просить залишити без розгляду, поскільки в зв'язку із загибеллю брата ОСОБА_4, отримав страхове відшкодування.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 їхали для проходження практики в якості провідника вагону пасажирського поїзда в м. Хмельницький, де формувався їх поїзд. У них були квитки у різні вагони, але вони всі зібралися у вагоні №14, в якому грали карти, відпочивали та пили пиво. Під час руху поїзду він із ОСОБА_4, ОСОБА_5, неодноразово виходили курити в тамбур на перехідну площадку між 14 та 15 вагонами. Однак, отримавши зауваження від провідниці вагону №14, вирішили пройти далі. Приблизно о 20 год., вони вийшли до неробочого тамбура хвостового вагону покурити. До неробочого тамбура хвостового вагона йшли втрьох один за одним. Вийшовши на площадку неробочого тамбура хвостового вагону, він став спиною до торцевих дверей, ОСОБА_5 лицем до нього, а ОСОБА_4 в цей час відкривав ручку незамкнених торцевих дверей. В цей же час вони почули зойк і повернули голови, але побачили, що ОСОБА_4 випав із дверей на залізничну колію. Вони побігли до вагону, щоб повідомити провідника про те, що сталося. Коли вони повідомили провідника, він розгубився і звернувся до них з просьбою щоб вони при розслідуванні даного трагічного випадку повідомили відповідним органам, що ОСОБА_4 випав на залізничне полотно не із торцевих дверей неробочого тамбуру хвостового вагону, а із бокових дверей службового тамбура. Він із ОСОБА_5 вимагали в ОСОБА_3, щоб останній вживав заходів по спасінню життя ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_3 намагався повідомити начальника поїзда про трагічний випадок через внутрішній радіозв'язок. Однак рація не працювала з невідомих йому причин. Мабуть від надмірного хвилювання ні йому , ні ОСОБА_3 із ОСОБА_5 не спало на думку зупинити поїзд шляхом зривання стоп-крана. Після цього всі втрьох почали бігти із 15-го вагону в 7-й вагон поїзда, де знаходився начальник поїзда, щоб повідомити йому про трагічний випадок із пасажиром ОСОБА_4

Однак, бігти було важко, поскільки пасажири готувалися для висадки на станції. Тому це зайняло трохи часу. Коли вони зайшли до штабного вагону, то ОСОБА_3 повідомив начальника поїзда проте, що у нього з вагону випав пасажир. Тоді начальник поїзда наказала зірвати стоп-кран, а вона сама в цей час побігла в приміщення станції Калинівка-1, щоб повідомити про те, що сталося. Також йому, ОСОБА_5 ОСОБА_4 було відомо, як майбутнім провідникам вагонів пасажирського поїзда, що під час руху поїзда забороняється курити у службових та неробочих тамбурах вагонів пасажирського поїзда. Однак, усвідомлюючи неправомірність своєї поведінки, на зауваження провідників вагонів пасажирського поїзда не палити не реагували. Коли проходили із вагону №14 у вагон №15, так на запитання провідника вагону ОСОБА_3 повідомили, що йдуть до знайомого, який знаходиться у 15-му вагоні. Тоді як фактично пішли палити в неробочий тамбур зазначеного вагона. При цьому провідник вагону ОСОБА_3 не проконтролював чи дійсно вони прийшли до свого знайомого. В них як практикантів провідників поїзда не було ключів від дверей вагонів поїзда і вони ключем торцеві двері хвостового вагону №15 поїзда не відкривали.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав такі ж покази, як і свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що працює машиністом локомотива. 05.03.2010 року приблизно о 20 год.30 хв. на залізничному перегоні ст.-Гулівці-Голендри під час слідування по кривій між парною та непарною колією в світлі ліхтаря приблизно за 300 м побачив, що на залізничній колії лежала людина. Під час подачі звукового сигнала людина підвела голову. Однак на звуковий сигнал не реагувала. Тоді він примінив тепловозом екстрене гальмування, але відбувся удар виступаючими частинами тепловоза в людину ,що знаходилась біля залізничної колії. Ніяких повідомлень про те, що людина випала з поїзда до нього не надходило. Аварія сталася за 3 км до ст. Гулівці. Такі ж покази в судовому засіданні дав і свідок ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що 05.03.2010 року о 19 год.30 хв. після закінчення наради, він вийшов на перон станції Калинівка-1, до нього підбігла провідник потягу, який в цей час стояв на колії, і повідомила, що з поїзда випала людина. Він відразу повідомив чергового по ст. Вінниці і начальника лінійної міліції про нещасний випадок по мобільному телефону.

Свідок ОСОБА_14 в досудовому засіданні показала, що 05.03.2010 року виїхала в якості начальника поїзда №115, сполученням Харків-Трускавець. Приблизно о 20 год. цього ж дня під час стоянки поїзда на ст. Калинівка до її купе зайшов провідник хвостового вагону ОСОБА_3 з двома молодими хлопцями та повідомив, що у нього з вагону випав пасажир. Почувши про це, вона дала вказівку зірвати стоп-кран поїзда, який почав відправлятись із станції Калинівка. Оскільки вона не змогла зв'язатися з локомотивною бригадою поїзда №115 по радіозв'язку, тому дала вказівку провідникам вагонів виставити червоні прапорці, а сама вийшла на платформу та пішла до приміщення станції, щоб повідомити працівників міліції. Йдучи по платформі, вона побачила чоловіка в форменному одягу залізничника, який на її запитання повідомив, що працівників міліції на ст. Калинівка немає, а поскільки він працівник вокзалу, тому вона й розповіла йому про те що сталося. Працівник вокзалу повідомив, що про зникнення пасажира повідомить працівників міліції та чергового по станції, тому вона повернулася в поїзд, який продовжив свій рух.

Перед відправленням пасажирського потягу №11 сполученням Харків-Трускавець, який вирушив зі станції Харків 05.03.2010 року о 07год.12 хв. вона провела інструктаж зі всіма провідниками пасажирських вагонів. Також всі провідники вагонів, включаючи і ОСОБА_3, отримали рації, щоб при необхідності кожний провідник міг зв'язатись по внутрішньому радіозв'язку із начальником поїзда. При цьому під час слідування пасажирського потягу провідник пасажирського вагону зобов'язаний перевіряти стан роботи рації по внутрішньому радіозв'язку. На випадок розрядки рації провідник пасажирського вагону зобов'язаний підзаряджати рацію через акумулятор у штабному вагоні поїзда. На даний час не може пояснити з яких причин не працювала рація у провідника пасажирського вагону ОСОБА_3, поскільки при розслідуванні трагічного випадку з ОСОБА_4 не проводилось перевірки з яких причин не спрацювала рація видана ОСОБА_3, коли він намагався використати її, щоб повідомити начальника поїзда про випадання пасажира із вагона поїзда.

Всі провідники пасажирських вагонів обізнані із швидкістю потягів на всіх ділянках руху потягу. Тому в ситуації, що склалась із випаданням пасажира ОСОБА_4 із хвостового вагону потягу, провідник ОСОБА_3 зобов'язаний був зупинити поїзд за допомогою стоп-крана і негайно повідомити про нещасний випадок начальника поїзда чи по радіозв'язку, чи особисто прибути в штабний вагон поїзда, а не обговорювати про наслідки із нещасним випадком з пасажирами вагону. Крім того ОСОБА_3 не мав права пропускати пасажирів із іншого вагону в хвостовий вагон, які спитали останнього чи можна курити. Не проконтролював трьох пасажирів чи вони пішли по їх словах до свого знайомого у хвостовому вагоні, чи пішли курити у неробочий тамбур хвостового поїзда. Тим самим ОСОБА_3 залишив хвостовий вагон поїзда без нагляду. Як начальник поїзда їй відомо, що здебільшого практиканти пасажирських вагонів як і провідники вагонів, мають ключі від замків дверей пасажирських вагонів.

Представник цивільного відповідача - ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної і моральної школи не визнала повністю. Суду показала, що в дійсно стався нещасний випадок на залізниці, однак страховиком було виплачено страхову суму, тому підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди немає.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №14/161(10) від 30.03.2010 року (а.с.171-174 т.1) сполучна травма тіла у ОСОБА_4 утворилася від дії твердих тупих предметів, можливо 05.03.2010 року за обставин залізничної травми, при падінні на залізнично-дорожнє полотно та від удару виступаючими частинами тепловозу, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечності для життя і стоїть у причинному зв'язку зі смертю. Крім того допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, які несумісні з життям, отримав від удару виступаючими частинами тепловоза в праву частину голови та праву частину туловища за обставин залізничної травми 05.03.2010 року. Після отримання таких тяжких тілесних ушкоджень відповідно висновку експертизи ОСОБА_4 рухатись не міг. ОСОБА_4 отримав такі тяжкі тілесні ушкодження знаходячись в сидячому або напівсидячому положенні обличчям назустріч руху тепловоза. Отримана ОСОБА_4 колота рана в правій підключеній ділянці відноситься до легких тілесних ушкоджень і отримати таку рану він міг при падінні на залізнично-дорожнє полотно.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає необхідним дії підсудного ОСОБА_3 кваліфікувати за ч.3 ст.276 КК України, як порушення працівником залізничного транспорту правил безпеки руху, або експлуатації транспорту, якщо вони спричинили загибель людини.

Суд на підставі оцінених доказів у судовому засіданні та встановлених обставин по справі вважає достовірно встановленим, що підсудний ОСОБА_3 як провідник хвостового пасажирського вагону №15 від станції Київ-пасажирський не закрив торцеві двері неробочого тамбуру зазначеного вагону на внутрішній замок. Тим самим не виконав обов'язки як провідника хвостового вагону. Про це показали в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 та підсудний ОСОБА_3 на досудовому слідстві. Тому покази підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні про протилежне суд визнає недостовірними.

При обрані виду та міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, шкоду не відшкодував, в зв'язку із небажанням потерпілої обговорювати розмір відшкодування шкоди, думку потерпілих щодо призначення йому суворої міри покарання, пов'язаної з позбавленням волі, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинив необережний злочин, неправомірні дії загиблого ОСОБА_4, як працівника залізничного транспорту, який в даному випадку як пасажир проявив невиправдану безпечністю поведінку при русі поїзда та без будь-яких на те причин рухався із вагона №14 у хвостовий вагон №15 поїзда разом з іншими зайшов у неробочий тамбур хвостового вагона палити цигарки при русі поїзда, що заборонено таке як працівнику залізничного транспорту так і пасажиру поїзда, тому з урахуванням вищезазначених обставин, особистості підсудного та суспільної небезпечності вчиненого, суд вважає необхідним обрати підсудному ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі і відповідно ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком. Згідно п.2.3, ч.1 ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язати: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» м. Харків про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті нещасного випадку, підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця» є власником джерела підвищеної небезпеки.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілими особа, яка керує джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела. Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 на момент скоєння нещасного випадку перебував та перебуває в трудових відносинах з СТГО "Південна залізниця", працюючи провідником.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов'язків, а відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За таких обставин, суд вважає, що вина цивільного відповідача, яка потягла за собою негативні наслідки, повністю доведена в судовому засіданні, а тому він повинен нести матеріальну та моральну відповідальність.

Таким чином, пред'явлені позовні вимоги ОСОБА_7 до СТГО "Південна залізниця" в частині матеріальної шкоди підлягають підлягають до повного задоволення, а в частині моральної шкоди до часткового задоволення.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (з послідуючими змінами), відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона - в даному випадку потерпіла - зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Аналізуючи доводи потерпілої, приймаючи до уваги, що потерпілою вимоги в частині відшкодування завданим матеріальних збитків документально доведено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення.

Так, на користь позивачки ОСОБА_7 суд вважає необхідним стягнути 21 тис.672 грн. 51 коп. по відшкодуванню матеріальної шкоди, з яких: 1126 грн. 50 коп. по відшкодуванню вартості на придбання одягу; 600 грн. вартість труни; 2139 грн. обслуговування обряду поховання; 7116 грн. 50 коп. проведення обрядового обіду; 6005 грн.36 коп. встановлення пам'ятника; 1200 грн. огради; 3485 грн.15 коп. вартість проїзду потерпілої та адвоката, що підтверджується чеками та квитанціями.

Підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з цивільного відповідача 5 тис. грн. по відшкодуванню витрат на правову допомогу адвоката, оскільки дана допомога доведена наданими доказами по справі та розмір такої допомоги визначено в межах допустимого.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди на суму 200 тис. грн., суд аналізуючи доводи потерпілої, на які вона посилається як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності та справедливості, як того вимагає ст.3 ЦК України.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що внаслідок вчинення злочину потерпіла перенесла значні психологічні страждання та переживання, стан здоров"я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті, душевні та моральні страждання, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілої підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 50 тис. грн. При цьому суд враховує, що в зв'язку із загибеллю ОСОБА_4, рідним останнього, особі ОСОБА_8, брату загиблого виплачено страхове відшкодування в сумі 51000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду, враховуючи його заяву.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним за ч.3 ст.276 КПК України та призначити йому покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням із іспитовим строком 3 роки. Згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» Харківська вагонна дільниця №1 (р/р26000110018 в ХФ «Експрес-банк» м. Харків, МФО 350716, ОКПО 06719465) на користь ОСОБА_7 26672 (двадцять шість тис. шістсот сімдесят дві) грн. матеріальної шкоди та 50 тис. (п'ятдесят тис.) грн. моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 днів після проголошення.

Суддя: Ю. П. Попик