Ухвала суду № 28336350, 20.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12481/10/12/0170

20.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 29.11.2010 у справі № 2а-12481/10/12/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" (вул. Партизанська, 41 , м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 у справі № 2а-12481/10/12/0170 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим - задавлено частково.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим №0000381502/0 від 22.04.2010 № 0000381502/1 від 25.05.2010, № 0000381502/2 від 12.07.2010, № 0000381502/3 від 29.09.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22500,00 грн. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0000371502/0 від 22.04.2010, № 0000371502/1 від 22.05.2010, № 0000371502/2 від 12.07.2010, № 0000371502/3 від 29.09.2010 в частині застосування штрафних ( фінансових ) санкцій в розмірі 9000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 20.11.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно прийняв рішення про визначення сум податкових зобов'язань за штрафними санкціями, застосованими на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість. Позивач посилається на те, що він не порушував термінів сплати цього податку, а зарахування сплати поточних зобовязань в рахунок погашення податкового боргу, здійснене відповідачем, є таким, що не входить до його компетенції.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.04.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта за період з 30.11.2009 по 30.03.2010, за результатами якої складено акт №571/15-2/03348028 від 12.04.2010.

Згідно акту перевірки відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема вимог абз. 1 п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ. (а.с. 15-17)

На підставі акту перевірки відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийняті і направлені платнику податкові повідомлення-рішення :

№0000381502/0 від 22.04.2010, №0000381502/1 від 25.05.2010, №0000381502/2 від 12.07.2010, №0000381502/3 від 29.09.2010, якими позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання , передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 за затримку на 120 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 114596,43 грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 57298,27 грн.;

№0000371502/0 від 22.04.2010, №0000371502/1 від 25.05.2010, №0000371502/2 від 12.07.2010, №0000371502/3 від 29.09.2010, якими позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання , передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 74737,42 грн., застосований штраф у розмірі 20% у сумі 14940,47 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але всі скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. (а.с. 18-28), внаслідок чого на адресу позивача направлені податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно не враховано суму сплачених у відповідності до закону податкових зобов'язань позивачем при нарахуванні штрафних санкцій.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно даних облікової картки платника КРП «ВПВКГ м. Алушти»(а.с. 70-81) декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (вх. №34459 від 20.11.2009 року, р.27) узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 188132,00 грн. за терміном сплати 30.11.2009.

Платіжним дорученням № 1374 від 30.11.2009 позивач частково перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати ПДВ за жовтень в сумі 45000,00 грн., про що зазначено у графі «Призначення платежу»відповідного платіжного документу. Вказане платіжне доручення проведено банком 30.11.2009 (а.с. 14).

На підставі даних облікової картки платника (а.с. 70-118) декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 року від 21.12.2009 (вх.№35967, р.27) позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 111556,00 грн. терміном сплати 30.12.2009.

Згідно акту №571/15-2/03348028 від 12.04.2010 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року за терміном сплати 30.11.2009 в сумі 188132,00 грн., та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2008 рік терміном сплати 30.12.2009 в сумі 111556,00 грн.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобов'язання КРП "ВПВКГ м. Алушти" з податку на додану вартість були спрямовані вилучені у позивача готівкові кошти на суму 189333,80 грн. (за жовтень 2009 в повному обсязі, листопад 2009 року в сумі 1201,80 грн.), що також підтверджується Актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до яких згідно ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» посадовими особами ДПІ в м. Алушта проведено опис готівки в касі позивача, вилучення готівки та спрямування її на погашення податкового боргу платника, та платіжними документами з 05.02.2010 по 30.03.2010.

Разом з тим, відповідачем не було враховане, що позивачем платіжним дорученням від 30.11.2009 №1374 вже було сплачено 45000,00грн. із призначенням платежу «ПДВ за жовтень 2009 року».

Отже, враховуючи, що за жовтень 2009 року позивачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість сплачено в частині 45000,00 грн. своєчасно, в межах граничного строку сплати 30.11.2009, то дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині сплаченого податкового зобов'язання не ґрунтуються на положеннях Закону № 2181.

Таким чином, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 9000,00 грн. (45000грн. х 20%), та в розмірі 50% в сумі 22500,00 грн. (45000,00грн. х 50%).

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушти АР Крим №0000381502/0 від 22.04.2010, №0000381502/1 від 25.05.2010, та №0000371502/0 від 22.04.2010, №0000371502/1 від 25.05.2010, №0000371502/2 від 12.07.2010, №0000371502/3 від 29.09.2010, №0000381502/2 від 12.07.2010, №0000381502/3 від 29.09.2010 в зазначеній частині є протиправними та підлягають частковому скасуванню.

Що стосується висновків судової експертизи (Висновок №423 судової економічної експертизи від 13.07.2012) щодо підтвердження висновків Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, що викладені в акті перевірки по донарахуванню штрафних санкцій в сумі 72245,74 грн., то судовою колегією вони не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби (у спірний період) правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

За викладене, судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" - залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 у справі № 2а-12481/10/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська