Рішення № 28336235, 24.12.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/7945/12

Номер провадження № 2/1522/7701/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого -судді Науменко А.В.

при секретарі - Шияновській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім.. І.І. Мечникова про незаконне звільнення та виключення з квартирного обліку,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Одеського національного університету ім.. І.І. Мечникова про незаконне звільнення та виключення з квартирного обліку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що безперервно працював в Одеському національному університеті ім.. І.І. Мечникова з 27 листопада 1989 року по 31 грудня 2010 року.

31 грудня 2010 року наказом № 3040-18 від 20.10.2010 року його було звільнено з роботи по закінченню строку трудового договору за п. 2 ст..36 КЗпП України. Згідно відповіді з відділу кадрів, він з 27 листопада 1989 року по 31 грудня 2010 року працював на умовах строкового трудового договору, але це не відповідає дійсності, бо відповідно наказу ОНУ ім. І.І. Мечникова від 06.12.1989 року 32297-18 він був прийнятий на посаду наукового співробітника на постійній основі, тобто з ним був укладений безстроковий трудовий договір. Відповідної заяви про прийняття на тимчасову роботу ОСОБА_1 ніколи не писав та трудовий договір на строк до 31.12.2010 року з ним не укладався.

Крім того, рішенням Київської районної адміністрації м. Одеси від 07.03.2008 року № 189 позивач був взятий на квартирний облік та був включений у контрольні списки університету. На квартирному обліку у Київській районній адміністрації м. Одеси та у контрольному списку ОНУ ім.. І.І. Мечникова він зі своєю сім'єю знаходиться у загальній черзі з 07.03.2008 року та у пільговій черзі з 23.12.2010 року.

Житловою комісією ОНУ ім.. І.І. Мечникова (протокол № 14 від 06.04.2011 року), на підставі наданих ОСОБА_1 документів, було прийнято рішення про виділення йому двохкімнатної квартири на склад сім'ї з трьох осіб, з урахуванням 18, 6 кв. м. житлової площі, яка знаходиться у його власності. 13 вересня 2011 року на зборах трудового колективу ОНУ ім.. І.І.Мечникова відбулося поіменне голосування, у результаті якого кандидатура ОСОБА_1 була залишена у контрольному списку університету. Однак, уже 19 вересня 2011 року профком ОНУ прийняв рішення про його виключення з контрольних списків університету у зв'язку з втратою трудових відносин з підприємством.

На запит стосовно включення та виключення позивача з контрольного списку була отримана відповідь про наявність із ним тимчасового трудового договору на строк до 31.12.2010 року.

Таким чином позивач вважає звільнення його по закінченню строку трудового договору в порядку п. 2 ст. 36 КЗпП України безпідставним, що у свою чергу позбавило його право на отримання житла, та зняття з квартирного обліку та виключення з контрольних списків університету. У зв'язку з порушенням його прав, останній звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Пояснив, що 03 січня 2011 року отримав трудову книжку та дізнався, що підставою його звільнення стало закінчення строку трудового договору. Зазначив, що насправді кожного року у січні місяці він писав заяву, відповідно до якої просив продовжити строк його роботи до грудня місяця відповідного року. Однак, заяву від 01 січня 2010 року, яка стала підставою для звільнення, не писав, тому вважав, що працює за безстроковим трудовим договором. За роз'ясненнями до керівництва ОНУ ім.. І.І. Мечникова не звертався, оскільки звільненням стало для нього неприємною обставиною та продовжувати будь-які відносини з керівництвом не було бажання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав заперечення, відповідно до яких проти задоволенню позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі. Підтвердили, що насправді ОСОБА_1 заяви про прийняття на тимчасову роботу з 01.01.2010 по 31.12.2010 року не писав, однак зазначили, що листом від 14.10. 2010 року ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє звільнення, про що свідчить його підпис у листі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи й оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що згідно довідки з відділу кадрів ОНУ ім. І.І. Мечникова від 03.03.2012 року та записів з трудової книжки ОСОБА_1 безперервно працював в Одеському національному університеті ім.. І.І. Мечникова з 27 листопада 1989 року по 31 грудня 2009 року на умовах строкового трудового договору, який перекладався з ним кожного року.

У судовому засіданні встановлено, що кожного року на підставі заяв позивача про продовження трудового договору з ним перекладався (продовжувався) строковий трудовий договір на кожний рік. Відповідно до листа Прокуратури Приморського району м. Одеси № 7-246-12 від 23.03.2012 року в останнє трудовий договір між ОСОБА_1 та ОНУ ім.. І.І. Мечникова переукладався на підставі заяви від імені позивача про продовження трудового договору, зареєстрованої 05.02.2010 року, про що видано наказ № 250-18 від 05.02.2010 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

31 грудня 2010 року наказом № 3040-18 від 20.10.2010 року його було звільнено з посади провідного наукового співробітника у зв'язку з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст..36 КЗпП України. У свою чергу, у судовому засіданні встановлено,що вищезазначеної заяви позивач не писав, це й підтвердив представник відповідача.

З пояснень представника відповідача слідує, що заява була написана працівником відділу кадрів з невідомих причин, але про продовження на новий рік трудових відносин позивач знав, тому як продовжував працювати по науковій темі встановленій на рік та отримувати заробітну плату.

У свою чергу, у суді встановлено, що листом № 13/1-138 від 14.10.2010 року ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє звільнення. У листі також було вказано, що відповідно тематичного плану з науково-дослідних робіт, що фінансуються з коштів Державного бюджету Міністерства освіти та науки України закінчується термін фінансування тем по прикладних розробках, перелічених у наказі по ОНУ № 2879-18 від 11.10.2010 року. Тобто позивач був попереджений про звільнення більше ніж за 2 місяці, про що безпосередньо свідчить підпис позивача у листі.

Згідно ст.. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, якщо він укладається на невизначений строк.

Суд вказує, що підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені ст.. 40 КЗпП України. Згідно п.1 ст..40 КЗпП України, серед підстав розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк, є зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Також суд звертає увагу, що згідно ч.1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Однак починаючи з 01 січня 2011 року позивач на місці роботи не з'явився, будь-які трудові відносини з ОНУ ім.. І.І. Мечникова припинив. У свою чергу, згідно наказу № 2 від05.01.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу проблем розвитку та бойового застосування частин і підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ наукового центру бойового застосування Сухопутних військ Військового інституту Одеського національного політехнічного університету з 10.01.2011 року по 31.08.2011 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що зазначений трудовий договір укладений між сторонами був строковим та підстав для визнання його укладеним на невизначений строк немає.

Вимоги позивача щодо зміни формування причин звільнення -по закінченню строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України на - звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р., днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший з усіма необхідними документами (якщо їх немає в пенсійній справі).

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років як військовослужбовцю ще 1989 році. Оскільки вихід на пенсію відбувається лише один раз у житті, то призначення пенсії за віком є переведенням з одного виду пенсійного забезпечення на інший. Таким чином, судом підстав для зміни причин звільнення -по закінченню строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України на - звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України не встановлено.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У якості підстави для звільнення, а саме, припинення трудових правовідносин, є наказ уповноваженого органу. За своєю правовою природою наказ є зовнішньою формою волевиявлення власника,та відноситься до правоприпиняючих юридичних фактів. Тому, для поновлення на роботі, необхідною умовою є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача від 20.10.2010 року.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач не звернувся до суду з вимогами про визнання наказу № 3040-18 від 20.10.2010р. незаконним, в свою чергу суд не може самостійно вийти за межі позовних вимог.

Звідси наказ № 3040-18 від 20.10.2010р. є дійсним та не скасованим, тому підстав для визнання звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст..36 КЗпП України неправомірними у суду не має.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, місцевого чи міськрайонного суду в тримісячний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно до положень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Зі змісту ст. 233 уявляється виправданим обчислювати строк звернення до суду з дня, коли вчинено більш ранню дію. Такий висновок обумовлено тим, що обчислення строку з дня вручення копії наказу про звільнення або трудової книжки є лише конкретизацією загального правила про обчислення строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його суб'єктивних трудових прав. Оскільки дізнатися два рази про одне й те саме неможливо, тому суд вважає, що при першій же дії власника працівник дізнається про порушення права. Якщо пізніше власник вчинить й іншу дію, то до цього моменту працівник уже знає про порушення його права. Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що ОСОБА_1 знав про дату його звільнення -31.12.2010р., ще при отриманні трудової книжки у січні 2011 року, однак звернувся до суду з відповідним позовом лише у 03 квітня 2012 року.

Поважність причин пропуску строку для звернення з позовом на захист трудових прав, на думку суду означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали доведені по справі причини, які зобов'язують оточуючих, органи державної влади та інших суб'єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Пропуск без поважних причин місячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові ( п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

На підставі матеріалів справи та пояснень сторін, суд визнає, що не має підстав для визнання поважними причини пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду з вимогами пов'язаними зі звільненням.

За цих обставин та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання трудового договору укладеним на невизначний строк, визнання незаконними підстави звільнення за закінченням строку трудового договору, зобов'язання змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію слід відмовити у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що рішенням Київської районної адміністрації м. Одеси від 07.03.2008 року № 189 позивач був взятий на квартирний облік та був включений у контрольні списки університету. На квартирному обліку у Київській районній адміністрації м. Одеси та у контрольному списку ОНУ ім.. І.І. Мечникова він зі своєю сім'єю знаходиться у загальній черзі з 07.03.2008 року та у пільговій черзі з 23.12.2010 року.

Рішенням житлової комісії ОНУ ім.. І.І. Мечникова (протокол № 14 від 06.04.2011 року), на підставі наданих ОСОБА_1 документів, а саме: довідки по місцю роботи станом на листопад місяць 2010 року та довідки з райадміністрації станом на 27.12.2010 рок, було прийнято рішення про виділення йому двохкімнатної квартири на склад сім'ї з трьох осіб, з урахуванням 18, 6 кв. м. житлової площі, яка знаходиться у його власності.

Відповідно до витягу з протоколу № 20 засідання житлової комісії ОНУ ім.. І.І. Мечникова від 14.12.2011 року судом встановлено, що 13 вересня 2011 року відбулося обговорювання та поіменне голосування, у результаті якого кандидатура ОСОБА_1 була залишена у контрольному списку університету з умовою про з'ясування фактів щодо звільнення останнього. У наступному було встановлено, що наказом № 3040-18 від 20.10.2010 року був звільнений з роботи у зв'язку з закриттям теми та закінчення строку трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України. Таким чином, уже 19 вересня 2011 року профком ОНУ прийняв рішення про його виключення з контрольних списків університету у зв'язку з втратою трудових відносин з підприємством.

Відповідно до ст. ст. 36 - 37 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на квартирний облік за місцем проживання або за місцем роботи у порядку, передбаченому ст. ст. 38, 39 ЖК України та розділом II Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (надалі Правила).

Громадяни, які залишили роботу на підприємстві, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв'язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками та службовцями даного підприємства, установи, організації (ч. 1 ст. 37 ЖК України, п. 10 Правил).

Згідно зі ст. ст. 39 - 40 ЖК України та пп. 20, 21, 28 Правил громадяни беруться на квартирний облік за місцем роботи на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету, яке затверджується виконавчим комітетом місцевої ради; зняття з квартирного обліку та виключення зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлового приміщення, провадиться тими ж органами, які прийняли або затвердили рішення про взяття на квартирний облік (включення до списку).

На кожного громадянина, взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, яка є документом суворої звітності, і ці громадяни вносяться до книги обліку осіб, які перебувають на квартирній черзі, та з числа цих громадян складаються списки (пп. 23, 24 Правил).

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законом, Житловим кодексом, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства України.

Згідно листа Прокуратури Приморського району м. Одеси № 7-246-12 від 23.03.2012 року на засіданні профкому ОНУ ім. І.І. Мечникова 19.09.2011 року ОСОБА_1 був виключений з контрольного списку ОНУ ім.. І.І. Мечникова на покращення житлових умов на підставі ст.. 40 ЖК України у зв'язку з припиненням трудових відносин з підприємством особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи.

На підставі матеріалів справи та пояснень сторін, суд визнає, що не має підстав для поновлення ОСОБА_1 у контрольних списках на отримання житла та зобов'язанню надати йому житло у відповідності до контрольного списку.

За цих обставин та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 40, 231 КЗпП України, ст.ст. 4-8, 11, 15, 110, ч.3 ст.208, ст.ст. 209, 212-215, 218, 223, 224, 233 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення -відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім.. І.І. Мечникова про визнання трудового договору укладеним на невизначний строк, визнання незаконними підстави звільнення за закінченням строку трудового договору, зобов'язання змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію - відмовити в повному обсязі, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського національного університету ім.. І.І. Мечникова про поновлення у контрольних списках на отримання житла, зобов'язати надати житло у відповідності до контрольного списку -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги в течії десяті днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Науменко

24.12.2012