Постанова № 28333091, 25.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3892/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,

з участю представників позивача Литвина М.М., Кушнірука А.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за підприємства «Логос-Еко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Логос-Еко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ «Логос-Еко») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012р. №№ 0001482201, №0001492201.

Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що висновки податкового органу, викладені в акті за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Логос-Еко» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» в період квітень - грудень 2010р. від 23.08.2012р. №3981/22-6/20147030, щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 74 742грн.11коп. та заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2010р. на загальну суму 93 428грн. є безпідставними та необґрунтованими. В підтвердження своєї позиції зазначає наступне:

- ТзОВ «Логос-Еко» є суб'єктом господарювання, платником податку на додану вартість, володіє необхідними умовами для здійснення господарської діяльності (трудовими ресурсами, орендує нежитлові приміщення, автотранспортні засоби);

- у відповідності до договорів поставки від 31.03.2010р. №03/10, від 02.10.2010р. №10/10 товариство придбавало у ТзОВ «Медео-Захід» продукцію, що підтверджується видатковими і податковими накладними, копії яких надавались Луцькій ОДПІ під час проведення перевірки;

- за отриману продукцію постачальнику було сплачено кошти в повному обсязі, що підтверджується наданими під час перевірки платіжними документами;

- дані податкового обліку позивачем були сформовані правомірно, оскільки актом перевірки не зафіксовано недоліків або порушень у видачі та оформлені первинних документів бухгалтерського та податкового обліку;

- придбана позивачем в ТзОВ «Медео-Захід» продукція була оприбуткована на складі товариства та в подальшому реалізовувалась іншим покупцям, що відповідає виду діяльності товариства;

- висновки акта перевірки не ґрунтуються на наданих для перевірки первинних документах, а містять лише посилання на акти перевірок ТзОВ «Медео-Захід», складені Луцькою ОДПІ, та фактично побудовані на припущеннях податкового органу, а не на належних доказах;

- правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», не є нікчемними в силу закону, оскільки при його укладанні сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, його зміст не суперечить актам законодавства, моральним засадам суспільства, а також він не порушує публічний порядок, Луцькою ж ОДПІ не доведено факту наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням наведеного позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та доповненні до адміністративного позову, який просили задовольнити повністю. Крім того, представниками зазначено, що у вересні 2011 року Луцькою ОДПІ вже проводилась планова перевірка, в тому числі й по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» у період з квітня по грудень 2010 року, однак будь-яких порушень не виявлено, зауважень не висловлено, що свідчить про відсутність підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань.

Представник відповідача в поданих суду письмових запереченнях, додаткових письмових поясненнях та в судових засіданнях позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- позивачем неправомірно включено до складу валових витрат за період з квітня по грудень 2010р. витрати на придбання товару у ТзОВ «Медео-Захід» та до податкового кредиту з податку на додану вартість за цей період податок з вартості продукції, придбаної у ТзОВ «Медео-Захід»;

- в ході проведення перевірки позивачем не надано актів прийому-передачі товарів та сертифікатів якості на ці товари, товарно-транспортних накладних або подорожніх листів, які б засвідчували як факт транспортування придбаного товару від постачальника - ТзОВ «Медео-Захід» до покупця - ТзОВ «Логос-Еко» згідно договорів поставки від 31.03.2010р. № 03/10 та від 02.10.2010р. №10/10, так і фактичне приймання товарів на склад;

- перевіркою контрагента позивача - ТзОВ «Медео-Захід» встановлено відсутність у товариства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів та зроблено висновок, що операції з придбання товарів та подальшої їх реалізації не мали реального товарного характеру, правочини ТзОВ «Медео-Захід» з постачальниками і покупцями визнано нікчемними, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість;

- в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання позивачем товару від ТзОВ «Медео-Захід», як і можливостей останнього провадити господарську діяльність, а тому укладені з вказаним контрагентом правочини визнано нікчемними;

- надані позивачем до позову та під час судових засідань документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, оскільки фактичного здійснення господарської операції не було;

- посилання позивача на неправомірність висновків позапланової перевірки з огляду на обревізування того ж самого періоду під час планової перевірки є безпідставним, оскільки акт планової перевірки містив застереження щодо можливого призначення позапланової перевірки у разі отримання податковим органом матеріалів, які не підтверджують даних обліку суб'єкта господарювання, що в даному випадку й було виявлено.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:

З 10.08.2012р. по 16.08.2012р. працівниками Луцької ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Логос-Еко» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» за період квітень-грудень 2010р., про що складено акт від 23.08.2012р. №3981/22-6/20147030.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет у розмірі 74 742грн.11коп., в тому числі: за квітень 2010р. - 8 917грн.62коп., за травень 2010 р. - 5 140грн.17коп., за червень 2010р. - 9 264грн.62коп., за липень 2010р. - 3 676грн.15коп.. за серпень 2010р. - 6 017грн.06коп., за вересень 2010р. - 9 247грн.32коп., за жовтень 2010р. - 7 573грн.55коп., за листопад 2010р. - 9 697грн.04коп., за грудень 2010р. - 15 208грн.59коп.;

- п.3.1 ст.3, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93 428грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 р. - на 29 153грн., за ІІІ квартал. 2010р. - на 23 676грн., за IV квартал 2010 року - на 40 599грн.

Не погоджуючись із змістом та висновками Акту від 23.08.2012р. №3981/22-6/20147030, 30.08.2012р. позивачем було подано заперечення на даний акт, що залишилось без задоволення, а аргументи, викладені у ньому, відхилені в ході розгляду.

За результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. №0001482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 116 785грн., в тому числі: 93 428грн. за основним платежем та 23 357грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001492201, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 427грн.50коп., з яких: 74 742грн. - за основним платежем та 18 685грн.50коп. - за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акту від 23.08.2012р. №3981/22-6/20147030, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на тому, що дані показники податкового обліку були сформовані неправомірно, оскільки договори поставки, укладені із ТзОВ «Медео-Захід» є нікчемними в силу того, що операція з придбання товарів не мала реального характеру.

Даний висновок ґрунтується на досліджених при проведенні перевірки даних, а саме на підставі актів позапланових виїзних перевірок Луцької ОДПІ ТзОВ «Медео-Захід» від 20.01.2012р. №339/23-3/35594018, від 14.03.2012р. №46/23-3/35594018, від 18.04.2012р. №753/23-3/35594018, відповідно до яких встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, в тому числі і по взаємовідносинах із ТзОВ «Логос-Еко», а також порушення ч. 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог даних статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених ТзОВ «Медео-Захід», в тому числі і по взаємовідносинах із ТзОВ «Логос-Еко».

Разом з тим, в ході проведення перевірки встановлено, що товарно-транспорті накладні або шляхові листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця - ТзОВ «Логос-Еко» відсутні та до перевірки не надані. Також при проведені перевірки не надавались первинні документи, які підтверджують фактичне прийняття товару на склад, в видаткових накладних не зазначена посада, прізвище ім'я та по-батькові матеріально-відповідальної особи, яка відповідає за приймання зберігання та відпуск ТМЦ зі складу.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України №168/97-ВР поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 31.03.2010р. та 02.10.2010р. між ТзОВ «Логос-Еко» (покупець) укладено договори поставки №№ 03/10, 10/10 з ТзОВ «Медео-Захід» (постачальник). На умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її (п. 1.1. договорів), асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних (п. 3.1 договорів), продукція постачається на умовах DDP на склад покупця (п. 4.1. договорів).

ТзОВ «Логос-Еко» згідно даних договорів поставки у період з квітня по грудень 2010р. відображено в податковому обліку придбання товарів (автокосметика та приладдя) у ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму 448 452грн.74коп., в тому числі ПДВ - 74 742грн.12коп.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій позивач підтверджує наданими копіями видаткових та податкових накладних, матеріалів інвентаризації.

Крім того, в підтвердження здійснення господарської діяльності позивач надає копії договору оренди нежитлового приміщення за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 44 та змін до нього, акта прийому-передачі приміщення, а також копії договорів найму (оренди) транспортних засобів.

Разом з тим, позивач зазначає, що реальність даної господарської операції підтверджується також банківськими виписками по рахунку на здійснення розрахунків за придбаний товар, які були надані податковому органу під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що поставка товару фактично відбулася, здійснив поставку сам постачальник, при цьому товарно-транспортні накладні чи будь-які інші транспортні документи позивачу перевізником не надавались.

Крім того, позивач вказує, що придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був оприбуткований на складі товариства, що підтверджує актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.12.2010р. №1-14, оборотно-сальдовою відомістю за листопад 2010 року, наданими в ході судового розгляду даної справи.

Разом з тим позивач зазначає, що придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був реалізований контрагентам-покупцям позивача на підставі видаткових накладних по реалізації товару за квітень-грудень 2010р., проведення оплати за який підтверджується й виписками по рахунку.

Таким чином, з урахуванням правової позиції сторін, судом підлягали дослідженню обставини реальності здійснення господарської операції між ТзОВ «Логос-Еко» та ТзОВ «Медео-Захід», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що згідно договорів поставки від 31.03.2010р. №03/10 та від 02.10.2010р. №10/10, укладеного між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», їх умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнарожних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс-2000» (п.4.1 договору).

Згідно зі статтями А.4 - А.7 Міжнародних правил «Інкотермс-2000» «Поставка на умовах «D»-термінів» продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних та імпортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті та імпорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

Разом з тим статтею А.8 Правил передбачено, що продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Статтею Б. 8 «Інкотермс-2000» встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти належний делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту реальної поставки товару саме від ТзОВ «Медео-Захід», яка була відображена ним при формуванні даних податкового обліку, оскільки суду в підтвердження перевезення товару не надані не лише повідомлення про здійснення поставки товару: хто буде перевізником, коли завантажено товар і коли відбудеться поставка, які є обов'язковими згідно зі статтями А.4 - А.7 Міжнародних правил «Інкотермс-2000», а й документи, які є доказами поставки товару згідно зі статтею А.8 Правил, а саме: делівері-ордер і/або автотранспорту накладну або EDI-повідомлення, які покупець був зобов'язаний прийняти.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представників позивача, що транспортування товару здійснювалося за рахунок контрагента-продавця, оскільки доказів на підтвердження такого транспортування товару контрагентом позивача не надано, крім того, з матеріалів справи, зокрема, актами позапланових виїзних перевірок ТзОВ «Медео-Захід» від 20.01.2012р. №339/23-3/35594018, від 14.03.2012р. №46/23-3/35594018, від 18.04.2012р. №753/23-3/35594018 встановлено той факт, що у даного контрагента відсутні транспортні засоби.

Разом з тим, ні в ході судового розгляду справи, ні під час перевірки, ТзОВ «Логос-Еко» не було надано сертифікатів відповідності (якості) на придбаний та реалізований товар. Відповідно до переліку продукції яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28, групи товарів, які придбавались ТзОВ «Логос-Еко» у постачальників підлягають обов'язковій сертифікації. Відповідно до ст.13 «Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері», Закону України «Про підтвердження відповідності» №2406-ІІІ від 17.05.2001р. постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

В той же час усі видаткові накладні згідно з якими придбавався товар у ТзОВ «Медео-Захід» не містять реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, натомість подальша реалізація придбаного товару позивачем провадилась уже із зазначенням таких номерів у видаткових накладних, що свідчить про неможливість підтвердження отримання такого товару саме від ТзОВ «Медео-Захід».

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарської операції, який, в свою чергу, не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «Логос-Еко» незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мав права на підставі вказаних документів формувати податковий кредит та валові витрати, оскільки, як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів не було.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи відповідачем доведено порушення ТзОВ «Логос-Еко» податкового законодавства, в результаті яких позивачем занижено податок на додану вартість за період квітень-грудень 2010 року на загальну суму 74 742грн.11коп., та занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2010р. на загальну суму 93 428грн., а відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. №№ 0001482201, №0001492201, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2 146грн., однак заявлені позовні вимоги повинні були оплачуватись судовим збором в розмірі 2 102грн.13коп., в зв'язку з чим сума надмірно сплаченого позивачем судового збору в розмірі 43грн.87коп. підлягає поверненню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Повернути підприємству «Логос-Еко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю надмірно сплачений судовий збір в сумі 43грн.87коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 29 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук