Постанова № 28333084, 16.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2012 р. 10 год.32 хв.Справа № 2-а-2699/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Захарченко В.В., представника відповідача Окіпнюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "А-Ліра" до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,

встановив:

Приватне підприємство "А-Ліра" (далі - позивач, ПП "А-Ліра") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби (відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо визнання та визначення у акті перевірки №53/22/34323178 від 21.05.2012 нікчемними правочинів, укладених позивачем з підприємствами-контрагентами. Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки порушують його права та інтереси, а також права та інтереси підприємства-контрагента. Угода позивача з ТОВ "Амбер-Нет" не визнана судом недійсною, підтверджується належним чином складеними видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами. Податкові накладні, видані ТОВ "Амбер-Нет" як зареєстрованим платником податку на додану вартість, оформлені належним чином та відповідають вимогам податкового кодексу. Відповідачем не наведено жодного факту, який підтверджує нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "Амбер-Нет" договору поставки №13-12 від13.02.2012. Оскільки ДПІ порушено норми ЦК України (ст.ст.204.213), Конституції України (ст. 19) це дає підстави вважати дії працівників ДПС по складанню акту перевірки протиправними.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

ДПІ заперечує проти позову, мотивуючи тим, що платником податків - ПП "А-Ліра" включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які оформлені неналежним чином, оскільки податкові накладні містять недостовірну інформацію про господарські операції. Також відповідач посилається на те, що згідно отриманого акту від 28.04.2012 №208/3-22-30-24747488 перевірки ТОВ "Амбер-Нет" неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських відносин у лютому 2012 року. З цього зроблено висновок про відсутність здійснення господарських операцій з позивачем, а також про нікчемність таких господарських відносин. Зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження переміщення товару. Також звертає увагу суду на те, що такий спосіб захисту порушеного права як оскарження висновків акту перевірки не передбачений в КАС України.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.05.2012 в.о. начальника відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ здійснена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП "А-Ліра", за результатами перевірки складено акт № 53/22/34323178 , в якому ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662, 664, 902 ЦК України, п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі - ПКУ). В акті вказано про відсутність ПП "А-Ліра" за юридичною адресою, що підтверджується актом обстеження від 11.05.12. В лютому 2012 року позивач документував придбання товарів від ТОВ "Амбер-Нет" (м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 14а, кв. 40) на загальну суму 11451791 грн. 38 коп., в т.ч. ПДВ 1908631 грн. 90 коп. Декларації до податкової інспекції подавались за підписом керівника ОСОБА_3 Не встановлено транспортування ТМЦ від ТОВ "Амбер-Нет" на адресу ПП "А-Ліра". В акті перевірки викладений висновок про нікчемність вчинених між позивачем та ТОВ "Амбер-Нет" господарських операцій.

При перевірці ДПІ був використаний акт від 28.04.12 № 208/3-22-30-24747488 зустрічної звірки ТОВ "Амбер-Нет" за період серпень 2011 року - березень 2012 року, в якому фахівцем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зафіксовано неподання ТОВ "Амбер-Нет" звітності за лютий 2012 рок,у ненадання платником документів на перевірку, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, формує свій податковий кредит за рахунок сумнівних постачальників.

Відповідачем були визнані нікчемними угоди ПП "А-Ліра" з продавцем ТОВ "Амбер-Нет" в лютому 2012 року та покупцями ТОВ "Офіс-Лайн", ТОВ "Джі Ді Сі Україна", ТОВ "Джеррад Україна", ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль" в лютому 2012 року, ТОВ "Інтербуд-2007" в березні 2012 року.

Визнання неправомірними дій ДПІ щодо визнання та визначення у акті перевірки №53/22/34323178 від 21.05.2012 нікчемними правочинів, укладених позивачем з підприємствами-контрагентами, є предметом судового розгляду.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь які рішення, дії або бездіяльність.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 25 грудня 1997 року).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ПП "А-Ліра" оскаржуються дії ДПІ у Скадовському районі, як суб'єкта владних повноважень. Оскаржені позивачем дії відповідача пов'язані із здійсненням останнім владних управлінських функцій та законодавством не встановлено іншого порядку оскарження таких дій податкової інспекції, враховуючи відсутність прийнятого за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення. Таким чином, зазначений спір пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача від порушень з боку органу державної влади у сфері публічно-правових відносин, а він тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Отже, складання посадовими особами податкового органу акта є свідченням встановлення державним органом порушення суб'єктом господарювання приписів податкового законодавства. Відповідно п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин. Відповідно п.п.4.33 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Тобто, будь-яка особа (платник податку, податковий агент, їх посадові особи, посадові особи органів державної податкової служби, митних органів), що здійснила податкове правопорушення, буде притягнута до юридичної відповідальності. Відсутність податкового повідомлення рішення у спірних правовідносинах не є свідченням того, що за наслідками перевірки задекларовані платником податків зобов'язання з податків і зборів були залишені без змін.

При цьому, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, встановлення відповідачем у справі порушення податкового законодавства та передбаченої законом можливості податкового орану нарахувати податкові зобов'язання відповідачу на протязі не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за відсутності податкового повідомлення рішення, позбавляє особу можливості прогнозувати свою поведінку та передбачати її наслідки. А отже, порушується принцип правової визначеності, який імплікований Європейською конвенцією з прав людини Конвенцією і який становить один із основних елементів верховенства права, а відтак підлягає захисту у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Як встановлено судом з матеріалів справи, акт позапланової документальної невиїзної перевірки №53/22/34323178 від 21.05.2012 року складений у двох примірниках, підписаний посадовою особою ДПІ, що проводила перевірку та в день його складення направлений позивачу.

Вказаний акт перевірки складений у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства, тобто за наявності достатніх підстав; посадовою особою ДПІ - особою уповноваженою на його складення чинним законодавством; у спосіб, визначений Податковим кодексом України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ, в тому числі наявність податкової накладної. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. В даному випадку позивачем були надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - податкові та видаткові накладні про придбання та подальший перепродаж товарів, хоч в запиті ДПІ просила надати ще й документи щодо форми розрахунків, перевізників товару на всіх етапах його руху, умов зберігання, транспортування. Такі документи позивач не надав ні ДПІ, ні суду. Представник позивача пояснив , що транспортні витрати ніс постачальник, який доставляв сільгосппродукцію власним транспортом покупцю на склад (на СРТ-Херсон, вул. Перекопська, 169), товарно-транспортні накладні позивачу не видавались. Розрахунки за продукцію проводились в готівковій формі шляхом сплати по 10000 грн. щодня з 1 лютого до 29 квітня по 10000 грн.

Суд приймає до уваги, що підприємство "А-Ліра" не знаходиться за юридичною адресою м. Скадовськ, вул. Радянська, 10, кв. 12, що підтверджено актом від 11.05.12, складеним трьома посадовими особами ДПІ у Скадовському районі. До ЄДРПОУ внесена інформація про відсутність за юридичною адресою. Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 повідомила, що дійсно є засновником підприємства, яке має юридичну адресу, що співпадає з місцем її проживання. Адреса з 2006 року не змінювалась. Ніякого відношення до господарської діяльності ПП "А-Ліра", ведення бухгалтерського та податкового обліку вона не має, документи підприємства в квартирі не знаходяться. Доходів від діяльності підприємства не отримує, є безробітною. Директор ОСОБА_3 (призначений з 25.08.11) за даною адресою не проживає, а приходить тільки за отриманням кореспонденції. Таким чином суд вважає, що юридична адреса використовується тільки як поштовий адрес, фактично підприємство якщо і працює, його адреса невідома. ПП "А-Ліра" не має у власності сільгосптехніки, транспортних засобів, земельних ділянок.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. ПП "А-Ліра" не було надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по придбанню, перевезенню, прийманню продукції та подальшому продажу. Яким чином позивач сплачував керівнику ТОВ "Амбер-Нет" у м. Києві щодня по 10000 грн. суду також не пояснено. Сам по собі факт сплати коштів за придбану у ТОВ сільгосппродукцію не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце, а наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської діяльності. Про необґрунтованість податкової вигоди свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність ТОВ "Амбер-Нет" за місцезнаходженням, невідоме фактичне знаходження підприємства, його керівника, формування податкового кредиту даним постачальником за рахунок ПП "Флоксис", м. Дніпропетровськ, яке не звітує, є банкрутом, знято з обліку в ДПІ з 06.02.12 (акт від 28.04.12 № 208/3-22-30-24747488). У зв'язку з неподанням ТОВ "Амбер-Нет" податкової звітності за лютий 2012 року, податковий кредит позивача не кореспондує з податковими зобов'язаннями даного постачальника.

З огляду на викладене, суд погоджується з тезою відповідача про відсутність у даного суб'єкта господарювання можливості реально займатися господарською діяльністю. Позивач задіяв для формування податкового кредиту податкові накладні ТОВ "Амбер-Нет", видані по безтоварним операціям.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Щодо доводів позивача про те, що наявність продукції підтверджується подальшим перепродажем, суд зауважує про те, що позивач мав можливість отримувати продукцію з інших неофіційних джерел, задіявши для легалізації господарських операцій документи ТОВ "Амбер-Нет", або позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з підприємством, яке штучно створювало документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. За таких обставин, суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню правочинів нікчемними.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Вказані зауваження можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків може створювати перешкоди для діяльності платника податків, але позивач ні в позовній заяві, ні представник позивача в судовому засіданні не обґрунтував наявності правових наслідків таких висновків в акті перевірки для діяльності позивача, як платника податків. Тому ці висновки, а так само й відповідні дії посадових осіб контролюючого органу, не заважають у набутті платником податків певних матеріальних чи нематеріальних благ. Доказів того, що діяльність контролюючого органу з оформлення результатів перевірки, може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах, немає.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що діяльність контролюючого органу з оформлення результатів перевірки, зокрема зі складання акта перевірки та формування його змісту, не порушила права та/або охоронювані законом інтереси позивача, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України -

постановив:

Відмовити приватному підприємству "А-Ліра" в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання та визначення в акті перевірки від 21.05.12 № 53/22/34323178 нікчемними правочинів, укладених ПП "А-Ліра" із підприємствами-контрагентами.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 грудня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8