Рішення № 28332438, 21.12.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/26018/12

2-о-322/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація Орган опіки та піклування, ОСОБА_2 про призначення опікуна,

в с т а н о в и в:

У листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою, у якій просить призначити її опікуном недієздатного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року її сина -ОСОБА_3 визнано недієздатним і встановлено над ним опіку. Опікуном призначено його батька -ОСОБА_2 02 серпня 20012 року визначено місце проживання недієздатного разом з батьком (опікуном) та припинено стягнення аліментів на її користь. Вона також бажає бути опікуном свого недієздатного сина та бачити його. Вона працює, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, не має ознак наркологічних захворювань. 30 грудня 2010 року Орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації підготував подання, в якому не заперечує проти того, щоб вона була опікуном свого сина ОСОБА_3

У судовому засіданні заявник підтримала свою заяву та просила її задовольнити.

Представник Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрація Орган опіки та піклування пояснив, що ОСОБА_1 є матір'ю недієздатного ОСОБА_3, а тому при вирішенні заяви просить суд враховувати інтереси недієздатного та прийняти рішення відповідно до вимог закону. Зазначив, що у 2010 році та у 2011 році Орган опіки та піклування надавав за зверненнями ОСОБА_1 подання про можливість призначення її опікуном сина. У 2012 році ОСОБА_1 з такою заявою не зверталась та не подавала всіх необхідних для цього документів.

Інша заінтересована особа -ОСОБА_2 та його представник проти задоволення заяви заперечували. Підтримали письмові за печення, що містяться в матеріалах справи (а.с. 24-29). Пояснили суду, що раніше, у 2010 році, ОСОБА_1 вже зверталась до суду з такою заявою, проте вона була залишена без розгляду. Подання Органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації готувалось для тієї справи та стосувалось періоду за 2010 рік.

З червня 2011 року його син проживає разом з ним. Син залишив місце проживання матері та просив його врятувати і взяти жити до себе, на що він погодився, оскільки не міг залишити власну дитину в біді. ОСОБА_1 справляла негативний вплив на дитину, їх син систематично недоїдав, матір не піклувалась про його зовнішній вигляд та гігієну, аліменти витрачала на свої потреби. Фактично до переїзду сина його вихованням та піклуванням займалась бабуся.

Разом зі своїм батьком -ОСОБА_4 заявник підтримувала в суді позов про примусове виселення сина та визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням. 19 жовтня 2012 року в задоволенні цього позову відмовлено.

Він ніколи не чинив перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, проте вона після переїзду сина жодного разу не намагалась його побачити. Їх син ОСОБА_5 сам категорично відмовляється спілкуватися з матір'ю, а тим більше жити з нею в одній квартирі. На даний час ОСОБА_3 проходить стаціонарне денне лікування в психоневрологічному диспансері. Всі розмови про його матір, а також її телефонні дзвінки викликають у ОСОБА_3 нервові зриви, ускладнюють лікування та створюють значні труднощі в його реабілітації.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано недієздатним і встановлено над ним опіку. Опікуном призначено його батька -ОСОБА_2 (а.с. 6).

02 серпня 20012 року Солом'янським районним судом м. Києва визначено місце проживання недієздатного ОСОБА_3 разом з батьком (опікуном) - ОСОБА_2 (а.с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилається на покази свідка та письмові докази.

Так, свідок ОСОБА_6 показала суду, що знає ОСОБА_1 з дитинства, вони є подругами, з її чоловіком познайомилась у 1985 році. ОСОБА_1 розповідала їй, що син не відповідає на її дзвінки по телефону. У квартирі, де ОСОБА_1 мешкала з сином вона не бувала. Про те, що їй чиняться перешкоди в спілкуванні з сином вона ніколи не говорила.

Як на письмові докази, ОСОБА_1 надала суду свою позитивну характеристику, видану ЖБК «Будівельник-2» 07 грудня 2010 року (а.с. 10) та характеристику від 29 жовтня 2012 року (а.с. 11); довідку про те, що вона працює в ЖБК «Будівельник-2»на посаді двірника з 01 серпня 2012 року та отримує заробітку плату в розмірі 1500 гривень (а.с. 12).

Батько дитини -ОСОБА_2 проти призначення ОСОБА_1 опікуном їх сина заперечував, посилаючись на те, що це негативно вплине на психічний стан сина.

Також посилався на покази свідків та письмові докази.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що є дружиною ОСОБА_2 з 2003 року. У червні 2011 року вони з чоловіком прийняли свідоме рішення забрати його сина до себе, оскільки він неодноразово скаржився, що мати його ображає. Коли він прийшов до них, то був дуже брудний, неохайний. Під час вирішення питання про призначення опікуна, вона підтримала свого чоловіка в його прагненні бути опікуном. Дитина зараз в нормальному стані, але боїться бачити матір, також ображається і на свого діда через намагання останнього разом з матір'ю виписати його з квартири. За весь цей час ОСОБА_1 жодного разу не намагалась побачити сина, не бажала якимось чином надати йому моральну чи матеріально допомогу, утримувала в себе документи сина.

Інший свідок -ОСОБА_8 показала суду, що з 2002 року працює консьєржем в будинку, де мешкає ОСОБА_2 Будинок перебуває на балансі Верховної Ради України, тому в ньому ведеться суворий облік відвідувачів. Вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_1 приходила до сина, дані стосовної неї відсутні і в журналі реєстрації та запису відвідувачів будинку. Вона пам'ятає як одного разу до будинку прийшов ОСОБА_3 та чекав повернення батька, дитина була дуже брудна, не доглянута. З того часу ОСОБА_3 почав жити разом з сім'єю батька, де за ним добре доглядають та піклуються про нього.

Як на письмові докази, ОСОБА_2 посилається на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтримувала вимоги свого батька, який бажав визнати їх сина таким, що втратив право користування квартирою.

У цьому рішенні суду зазначено, що при розгляді справи встановлено, що в сім'ї, де мешкала ОСОБА_1, її батько та її син склалася конфліктна ситуація, в яку втягнутий і недієздатний. Відносини між ОСОБА_1 та її сином були предметом втручання міліції. Мати створювала нестерпні умови для проживання недієздатного в квартирі, провокувала його, викликала до нього психіатричну допомогу, лікарі йому робили заспокійливі уколи. Фактично доглядом за дитиною займалася бабуся, яка померла в кінці 2010 року (а.с. 30-33).

ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 щодо їх сина (а.с. 35, 53-59); батько ОСОБА_1 з цього ж приводу звертався до Органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 41-43); у серпні 2011 року до правоохоронних органів щодо неправомірних дій матері звертався і сам ОСОБА_3 (а.с. 49-50, 51-52).

У матеріалах справи містяться подання Органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном її сина ОСОБА_5, проте зазначені подання надавались 30 грудня 2010 року (а.с. 13) та 28 липня 2011 року (а.с. 86).

У судовому засіданні представник Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації Орган опіки та піклування зазначив, що у 2012 року ОСОБА_1 з такою заявою не зверталась та не надавала необхідних для цього документів.

Частиною 4 ст. 63 ЦК України визначено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Оцінивши надані докази, з урахуванням інтересів недієздатного ОСОБА_3, суд не вважає за доцільне призначити його опікуном ОСОБА_1

З огляду на наведене, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 60-64 ЦК України, статтями 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 234-241 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: