Постанова № 28326461, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.11.12Справа №2а-2362/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя -Водяхін С.А.,

секретар -Самойлової М.С.,

за участю:

представників позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»- Кричун Марка Михайловича, довіреність від 30 червня 2012 року б/н, Кудінова Віталія Миколайовича, довіреність від 10 січня 2012 року б/н;

представників відповідача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби -Мачехіна Євгена Олеговича, довіреність від 26 червня 2012 року № 1838/9/10-0, Устиновської Людмили Вячеславівни, посвідчення № 090828, довіреність від 09 листопада 2012 року № 2597/9/10-0,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0001390153 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 670 грн. 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2362/12/2770.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість прийнято у порушення вимог податкового та цивільного законодавства. При цьому, у позові зазначено, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про безоплатність господарських операцій, що здійснені у лині, серпні, листопаді 2008 року та січні 2009 року.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача заперечували проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами, по завершенню строку позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами /послугами платник втрачає.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя державної податкової служби 30 серпня 2012 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 серпня 2012 року № 1804/10/15-3/23664754, в якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»пункту 102.5 статті 102 розділу ІІ, пункту 198.3 статті 98 розділу У Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 204670 грн. 00 коп., у тому числі за періодами строком більш ніж 1095 днів: за липень 2008 року на суму 8002 грн. 00 коп., за серпень 2008 року на суму 76687 грн. 00 коп., за листопад 2008 року на суму 61031 грн. 00 коп., за січень 2009 року на суму 58 950 грн. 00 коп.

13 вересня 2012 року позивачем до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя було надано заперечення на акт камеральної перевірки.

Листом від 20 вересня 2012 року за вих. № 6/10/15-3 Товариству з обмеженою відповідальністю «Севморверф»було відмовлено у задоволені заперечень до акту перевірки.

25 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001390153 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Севморверф» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 670 грн. 00 коп.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 вказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено,

Так, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено право платника податків самостійно прийняти рішення щодо зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку або щодо повернення суми бюджетного відшкодування, а саме: платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів. У свою чергу право на податковий кредит з податку на додану вартість у платника податків виникає також за першою з подій: або списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або отриманням платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Отже, право на податковий кредит пов'язано з виникненням податкового зобов'язання у постачальника товару та не залежить від здійснення оплати за товар у разі, якщо першою з подій був факт відвантаження товару. Фактична сплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) має значення у разі прийняття рішення суб'єктом господарювання про повернення суми бюджетного відшкодування. Крім того, Податковий кодексу України містить у собі вичерпний перелік підстав, що виключають факт виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку позовної давності щодо сплати за раніше придбані товари. До того ж, суд зазначає, що такого поняття, як «втрата податкового кредиту з податку на додану вартість»Податковий кодекс України у собі не містить.

З матеріалів справи вбачається, що у ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковим органом було встановлено відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»у даної декларації залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у сумі 1383452 грн. 00 коп., у тому числі по періодах строком більше ніж 1095 днів на загальну суму 204 670 грн. 00 коп., а саме: за липень 2008 року на суму 8002 грн. 00 коп., за серпень 2008 року -76687 грн. 00 коп., за листопад 2008 року на суму 61031 грн. 00 коп. та за січень 2009 року -58950 грн. 00 коп.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що позивачем суми податку на додану вартість у липні, серпні, листопаді 2008 року та січні 2009 року були включені до складу податкового кредиту за фактом першої з подій, а саме: за фактом відвантаження товарів контрагентами на підставі виданих останніми податкових накладних.

Правомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зазначені податкові періоди було перевірено податковим органом, що підтверджується актами позапланової виїзної документальної перевірки від 30 березня 2009 року № 609/10/23-123/23664754/23 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та планової виїзної перевірки від 06 червня 2011 року № 1131/10/23-123/23664754/73 за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами вказаних перевірок порушень з боку позивача щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено не було.

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»від'ємне значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 204 670 грн. 00 коп. не було заявлено до бюджетного відшкодування.

Отже, зазначене свідчить, що включення позивачем вказаних сум податку до податкового кредиту, врахування них у розрахунку суми об'єкту оподаткування та зарахування від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань повністю узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України щодо можливості подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, оскільки у зв'язку з неоплатою позивачем отриманих товарів у останнього не виникло право на бюджетне відшкодування та ним не було заявлено дану суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 вказаного кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору, згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті Кодексу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони у господарських правовідносинах вільні у визначені умов договору, у тому числі строку договору, строків поставки та сплати. При цьому, за домовленістю сторін умови договору можуть бути змінені.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто початок перебігу строку позовної давності пов'язаний з умовами договору.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі зазначеного вбачається, що висновок щодо пропущення суб'єктом господарювання строку позовної давності, наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів (послуг) можливо зробити на підставі вивчення договорів, додаткових угод до них та інших документів виключено під час проведення документальної, а не камеральної перевірки.

Аналогічний висновок зроблено Державною податковою службою України у листі від 06 квітня 2012 року за вих. № 10155/7/15-3417-03.

Разом з цим, судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що висновок про несплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»за придбані товари з пропуском строку позовної давності зроблено відповідачем за результатами камеральної, а не документальної перевірки.

При цьому, судом встановлено, що фактично первинні документи при проведені даної перевірки не перевірялись, а тому висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»вимог податкового законодавство є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представників відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0001390153 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Севморверф»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 670 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»судові витрати в сумі 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 19 листопада 2012 року.

Суддя С.А. Водяхін