Постанова № 28326418, 11.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року 11:07 Справа № 0870/9182/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймака Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю Прокуратури Заводського району м. Запоріжжя

у присутності представників:

від позивача:Калініна Ю.О., довіреність № 63 від 24.09.2012

від відповідача:Карленко Н.Т., довіреність № 4566/10/10-121 від 30.11.2012;

Демченко А.А., довіреність № 475/10/10-121

від прокуратури:Дєєв А.В., посвідчення № 004031 від 13.09.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 19.09.2012 № 0000741500.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що всупереч закону відповідачем при проведенні перевірки не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, внаслідок чого висновки акту зроблені всупереч чинному податковому законодавству України, не відповідають дійсності, а ґрунтуються виключно на припущеннях працівників ДПІ. Вказує, що в порушення вимог п.5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок в акті перевірки відповідачем зроблені узагальнені висновки щодо недійсності всіх правочинів укладених між ТОВ «Таврія Будпостач» та ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» в період з березня по грудень 2008 року без посилання на первинні документи. Також вважає, що представниками ДПІ було безпідставно встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки позивачем правомірно, на підставі наданих йому видаткових накладних та актів приймання-передачі виконаних робіт, відображено у складі валових витрат суми по господарським операціям з придбання товарів та послуг у ТОВ «Таврія Будпостач».

В додатковому нормативному обґрунтуванні позовних вимог від 26.11.2012 вх. № 50193 зазначає, що донарахування податкових зобов'язань здійснено податковим органом в супереч положенням п. 102.1 ПК України, за межами 1 095 днів. Вказує, що згідно п. п. 54.3.4 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків. Вказує, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 була закрита в попередньому судовому засіданні, тому питання про винуватість ОСОБА_4 судом не було вирішено. А відтак, у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань.

У письмових поясненнях щодо фактичних обставин справи від 26.11.2012 вх. № 50194 позивач посилається на те, що з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань перед ВАТ «Завод напівпровідників», товариство уклало договір підряду з ТОВ «Таврія Будпостач», а також придбавало у вказаного контрагента будівельні матеріали. Ввезення на будівельний майданчик матеріалів здійснювалось самим контрагентом, за попереднім погодженням ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» з ВАТ «Завод напівпровідників». Стверджує, що факт виконання будівельних робіт та придбаних ТМЦ підтверджується належно складеними первинними документами, а також неодноразовими звірками податкових органів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 11.10.2012 посилається на те, що проведеною перевіркою ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» встановлено порушення товариством п. 1.32 ст. 1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік у сумі 847 790,12 грн. Вказує, що у порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, довіреності сторони за господарськими взаємовідносинами не виписували; у сторін за угодою відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме - ТТН, дорожні листи та документи на зберігання товару. При цьому зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Відсутність таких документів у платника податку під час його перевірки, може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

В доповненнях до заперечень податковий орган обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посилання на положення п.п. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України. Вважає, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя правомірно та з дотриманням строків, визначених Податковим кодексом України, здійснено донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» по взаємовідносинам з ТОВ «Таврія Будпостач» на загальну суму 1 059 737,65 грн.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача підтримали заперечення з підстав викладених вище.

Згідно заяви від 11.12.2012 вх. № 52827 до участі у справі вступила прокуратура Заводського району м. Запоріжжя. Представник прокуратури у судовому засіданні 11.12.2012 підтримав заперечення відповідача проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 11.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу від 05.03.2012 № 116, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Таврія Будпостач» за період з 01.01.2008 по 01.01.2009, про що складено акт від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506.

Перевіркою зокрема встановлено, що ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.03.2008 по 01.01.2009 встановлено заниження податку у сумі 1 159 937,10 грн.; п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ст.. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, занижено податок на прибуток всього у сумі 1 449 921,40 грн. у т.ч. за 2008 рік - 1 449 921,40 грн.

19.09.2012, на підставі акту перевірки від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000741500, яким ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 059 737,65 грн., в т.ч. 847 790,12 грн. за основним платежем та 211 947,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2012 № 0000741500, ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

В період з жовтня 2007 по березень 2008 року між ВАТ «Завод напівпровідників» та ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» були укладені наступні договори будівельного підряду: № 65 від 31.10.2007 про здійснення хімзахисту металоконструкцій корпусу 1 цеху № 26 на суму 885 176,40 грн.; № 66 від 31.10.2007 про демонтаж і монтаж металоконструкцій корпусу 1 цеху № 26 на суму 2 600 488,80 грн.; № 21 від 30.01.2008 про захист залізобетонних конструкцій полімерними композиціями «Силор» корпусу 1 цеху № 26 на суму 3 467 114,40 грн.; № 22 від 30.01.2008 про хімзахист металоконструкцій захисним покриттям «УТК-М» КК-5 корпусу 1 цеха № 26 на суму 739 599,60 грн.; № 67 від 31.03.2008 про демонтаж трубопроводів рассолопровода, пожежного азоту сжатого повітря, пожежогасіння корпусу 1 цеха № 26 на суму 162 438,00 грн. - на загальну суму 7 854 817,20 грн.

Пунктами 5.2.2 вищевказаних договорів передбачено, що з метою виконання визначених обсягів робіт підрядник має право залучати на власний розсуд субпідрядні організації.

З метою дотримання строків виконання будівельних робіт 03.03.2008 ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» уклало договір підряду з ТОВ «Таврія Будпостач» № 23, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у відповідності із проектно-кошторисною документацією будівельно-монтажні роботи на об'єктах ВАТ «Завод напівпровідників» та здати вказані роботи в установлений договором строк.

Контрагент позивача - ТОВ «Таврія Будпостач» на момент укладання договору та виконання робіт був зареєстрований в установленому законом порядку, мав Свідоцтво платника ПДВ, а також Ліцензію Серії АВ № 406244 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) в термін з 26.12.2007 по 26.12.2012.

На виконання умов договору сторони склали акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в: № 5/3 від 31.03.2008, № 6/3 від 31.03.2008, № 7/3 від 31.03.2008, №1/4 від 25.04.2008, № 2/4 від 25.04.2008, №3/4 від 25.04.2008, № 4/4 від 25.04.2008, № 1/5 від 27.05.2008, № 3/5 від 27.05.2008, № 1/6 від 27.06.2008, № 2/6 від 27.06.2008, № 3/6 від 27.06.2008, № 4/6 від 27.06.2008, № 5/6 від 27.06.2008, № 6/6 від 27.06.2008, № 7/6 від 27.06.2008, № 1/7 від 21.07.2008, № 13/7 від 21.07.2008, № 14/7 від 21.07.2008, № 7/8 від 20.08.2008, № 8/10 від 31.10.2008, № 9/10 від 31.10.2008, № 5/11 від 28.11.2008, № 8/11 від 28.11.2008, № 6/11 від 28.11.2008, № 1/12 від 22.12.2008. Акти підписані керівниками товариств без зауважень.

На підставі рахунків-фактур ТОВ «Таврія Будпостач», позивачем було здійснено оплату за виконані роботи безготівковими коштами на розрахунковий рахунок субпідрядника, що підтверджується долученими до справи копіями Журналів-ордерів і Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Виконані субпідрядником та прийняті ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» роботи згодом були передані замовнику - ВАТ «Завод напівпровідників» за актами форми КБ-2в.

Факт виконання робіт на об'єкті ВАТ «Завод напівпровідників» робітниками субпідрядних організацій, в т.ч. ТОВ «Таврія Будпостач», підтверджується також показаннями свідків гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» здійснювало придбання ТМЦ у ТОВ «Таврія Будпостач» згідно видаткових накладних РН-00037 від 10.03.2008, РН-00043 від 18.03.2008, РН-00045 від 20.03.2008, РН-00052 від 31.03.2008, РН-00091 від 17.04.2008, РН-00098 від 25.04.2008, РН-000 від 22.05.2008, РН-000136 від 09.06.2008, РН-000151 від 27.06.2008, РН-000169 від 10.07.2008, РН-000183 від 29.07.2008, РН-000201 від 11.08.2008, РН-000381 від 28.11.2008.

Приймання товару за видатковими накладними здійснювалось безпосередньо директором позивача ОСОБА_4 на підставі довіреностей (номери та дати зазначені в самих видаткових накладних). Суду був наданий витяг з електронного журналу виданих довіреностей за 2008 рік, яким підтверджується факт виписки довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Таврія Будпостач». Вказане, в свою чергу, спростовує доводи відповідача, викладені у запереченнях.

Оприбуткування придбаних ТМЦ здійснювалось позивачем по рахунку 201 «Сировина й матеріали», що підтверджується долученими до справи Журналами-ордерами і Відомостями по рахунку. В подальшому придбанні ТМЦ були використані позивачем у будівництві, що підтверджується долученими до справи накладними на передачу матеріалів у виробництво, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами у спірний період, Журналом-ордером і Відомістю по рахунку № 23 «Виробництво» тощо.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН слід виходити з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Судом встановлено, що виконання договору № 23 з боку ТОВ «Таврія Будпостач» здійснювалось як з використанням власних ТМЦ, так і наданих ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ». При цьому, з пояснень представника позивача та свідків встановлено, що ТОВ «Таврія Будпостач» доставляло матеріали на об'єкт будівництва (ВАТ «Завод напівпровідників») автомобільним транспортом. Позивачем надані суду засвідчені копії листування між ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» та ВАТ «Завод напівпровідників» щодо погодження проїзду на територію заводу автомобілів з будівельними матеріалами.

Щодо документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ та роботи були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» на підставі накладних та актів виконаних робіт, оплачені, та в подальшому використані у будівництві, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Посилання податкового органу на висновок експерта № 159 від 30.08.2011 суд вважає безпідставним, оскільки, по-перше, експертом досліджувались підписи керівника ТОВ «Таврія Будпостач» на податкових, а не видаткових накладних та актах форми КБ-2в, на підставі яких позивачем формувались валові витрати; по-друге, згідно ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (чинного на час виписки спірних податкових накладних), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, законодавець імперативно не визначав, що підписувати податкову накладну має саме керівник підприємства, а диспозитивно говорить про особу, уповноважену платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Таким чином, суд даючи оцінку вказаному висновку виходить з того, що висновок експерта про те, що бухгалтерські документи від імені контрагента позивача підписані не тими особами, які в них зазначені не спростовує твердженням про те, що такі підписи виконані іншими уповноваженими на те посадовими особами.

З огляду на це, на позивача не може перекладатись відповідальність за те, що первинні бухгалтерські документи з боку його контрагента підписані не тією особою, що в них зазначена, оскільки це суперечить ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виходячи з того, що позивач позбавлений можливості контролювати достовірність підписів з боку свого контрагента.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, слід зауважити на наступному.

Пунктом 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення

необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи

у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення тощо.

Однак, в порушення вищевказаної норми, податковим органом акт перевірки від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506 побудований таким чином, що в ньому викладений зміст акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Таврія Будпостач», згодом наведено перелік первинних документів, якими оформлювались операції між сторонами та без будь-якого аналізу та викладення обставин зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ст.. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України.

При цьому, аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «Таврія Будпостач», в акті перевірки податковий орган говорить про неможливість здійснення останнім фінансово-господарської діяльності у зв'язку із відсутністю належним виробничих, трудових та інших ресурсів.

Такий висновок податкового органу суд вважає передчасним, оскільки ґрунтується він лише на даних податкової звітності контрагента (запити до компетентних органів та відповіді на них суду не надані), а також не враховує можливості здійснення контрагентом господарських операцій без використання власних активів.

Крім того, із змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган не зміг провести перевірку ТОВ «Таврія Будпостач», з різних причин (втрачені документи та триває робота з їх відновлення, відсутнє товариство за місцем реєстрації тощо). Однак, вказані обставини не можуть доводити того, що у 2008 році підрядні роботи товариством не виконувались.

Натомість, представником позивача за адвокатськими запитами отримані та надані суду документи (видаткові накладні, довіреності, рахунки тощо), що підтверджують фактичне придбання ТОВ «Таврія Будпостач» будівельних матеріалів у власних контрагентів: ТОВ НТЦ «Адгезив», м. Дніпропетровськ, ТОВ «Моноліт-Форт», м. Київ, ТОВ «Хімрезерв-Запоріжжя», м. Запоріжжя, ТОВ «ПЕНТАЛАК», м. Шостка, тощо.

Вказане, на думку суду також доводить факт того, що товар ТОВ «Таврія Будпостач» придбавався та був використаний для виконання підрядних робіт та для подальшої реалізації.

Крім того, суду надані листи-звірки, в яких ТОВ «Таврія Будпостач» на запит податкового органу ще у 2008 році підтверджує здійснення господарських операцій з ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» і формування податкових зобов'язань за ними (листи від 14.10.2008 № 14/10-01, № 14/10-02, № 14/10-07 тощо).

Представниками відповідача в усних поясненнях також зазначено, що у відношенні керівника ТОВ «Таврія Будпостач» ОСОБА_8 порушена кримінальна справа № 461101 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, порушення кримінальної справи не може вважатися належним доказом вини посадової особи у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, доки їх не буде доведено в обвинувальному вироку суду.

Як з'ясовано судом із усних пояснень представника відповідача, по кримінальній справі відносно ОСОБА_8 вирок не винесено.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на допущені з боку позивача порушення вимог п. п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України.

Проте, аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Із пояснень представників відповідача, наданих у судових засіданнях, судом встановлено, що перевірка ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» здійснена податковим органом згідно постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 03.02.2012.

При цьому в акті перевірки від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506 була допущена описка та замість підстави проведення перевірки п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, було зазначено п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням

суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Представники відповідача пояснили, що керуючись вимогами вказаної норми, за результатами проведення перевірки ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ», акт від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506, не було винесено податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи правомірність винесення 19.09.2012 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000741500 податковий орган посилався на положення п. 58.4 ст. 58 та п. п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: 102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду

кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2012 у справі № 0809/2535/2012 за обвинуваченням ОСОБА_4 (керівника ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ») у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, кримінальна справа припинена, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок застосування до нього Закону України «Про амністію» від 08.07.2011. Тобто, судом прийнято рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Однак, як вбачається із змісту постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2012, ОСОБА_4 обвинувачувався у скоєнні злочину, зокрема ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а саме в ухиленні від сплати податку на додану вартість та внесенні завідомо неправдивих відомостей в декларації з ПДВ.

Таким чином, у кримінальній справі фігурувало ухилення від сплати податкового зобов'язання з ПДВ, а тому донарахування податковим органом 19.09.2012 ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» податкового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставним і таким, що суперечить вимогам п. 58.4 ст. 58 та п. п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 21.03.2012 № 54/22-012/34564506, про порушення ТОВ «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» вимог п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ст.. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 19.09.2012 № 0000741500 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, за участю Прокуратури Заводського району м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 19.09.2012 № 0000741500 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 059 737,65 грн. в т.ч. 847 790,12 грн. за основним платежем та 211 947,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН СПЕЦСТРОЙ» 2 146,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко