Постанова № 28325785, 20.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа № 5015/3850/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Галичина»без номера від 19.11.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року

у справі № 5015/3850/12

за позовом: ТзОВ «Альтера Консалт», м. Київ

до відповідача: ПАТ «Галичина», м. Радехів, Львівська область

про стягнення заборгованості у сумі 540 446,28 грн.

за участю представників:

від позивача: Боднарчук А.Я. -представник

від відповідача: Квіткін Ю.М. -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року змінено склад колегії, а саме замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Гриців В.М.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року у справі № 5015/3850/12 (суддя Шпакович О.) позовні вимоги ТзОВ «Альтера Консалт»до ПАТ «Галичина»про стягнення заборгованості у сумі 540 446,28 грн. -задоволено повністю.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором № GL-2/12 про надання послуг, в частині оплати за виконані позивачем послуги, а тому на підставі норм ст. 193 ГКУ та ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 ЦКУ прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 540 446,28 грн.

Також місцевий господарський суд поклав обов'язок на ПАТ «Галичина»оплатити судовий збір у сумі -10810,00 грн. та послуги юридичної допомоги адвокатів наданих згідно з Договором № 61 від 13.08.2012 (а/с 96-98, Т. 1), у сумі 25000,00 грн. -посилаючись на ч. 1 ст. 44, ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Галичина»подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року скасувати в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 25000 грн. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, неповного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, апелянт стверджує, що розмір відшкодування витрат на послуги адвоката є завищеним. Тобто якщо розмір таких витрат явно завищений то суд з урахуванням конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи. Зазначаючи «розумно необхідно розміру суми»апелянт має на увазі ті, які підлягають сплаті за послуги адвоката, зокрема:

· встановленні нормативно-правовими актами норми видатків та службові відрядження;

· вартість економних транспортних послуг;

· час, за яких кваліфікований фахівець готує матеріали справи;

· вартість оплати відповідних наданих послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;

· наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;

· тривалість розгляду та складність справи.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Тому на думку апелянта дана справа за своїм предметом спору не відноситься до особливо складних та підготовка до двох судових засідань які були у місцевому господарському суді не потребували великих трудових затрат.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС -7805 від 20.12.12) вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року в частині стягнення витрат на оплату послуг адвокатів у сумі 25000 грн., залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Галичина»без задоволення, покликаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач, всупереч вимогам ст. 22 ГПК України, недобросовісно користується своїми процесуальними правами, не з'являється в судові засідання, затягуючи розгляд справи з метою отримання додаткової відстрочки у виконанні свого грошового зобов'язання перед Позивачем. Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України, № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»зазначив, що подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідно до п. 8 зазначеного Інформаційного листа, у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, які суд першої інстанції постановив відшкодувати за рахунок відповідача, і який, на думку останнього, є надто завищеним. Розміри витрат сторони на правову допомогу адвоката Господарським процесуальним кодексом України не визначені, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги відповідача є некоректними.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2012 року між ПАТ «Галичина»(Замовник) та ТзОВ «Альтера Консалт»(Виконавець) укладено Договір про надання послуг № GL-2/12, згідно якого (п. 1.1.) Позивач надав Відповідачу, відповідно до Адресної програми (зазначеної у Додатках до Договору), послуги з мерчандайзингу продукції (молочні та кисломолочні продукти з ТМ «Галичина») на загальну суму 1 697 582,66 грн., згідно (п. 1.2.) Виконавець може надати замовнику послуги інші ніж передбачені в п. 1.1. Договору, перелік, умови та порядок надання яких визначається в окремих додатках до цього договору, які вважаються невід'ємною частиною цього Договору -а саме Додатками № 1/2012 від 01.01.2012, № 2/2012 від 01.02.2012, № 3/2012 від 01.03.2012, № 4/2012 від 01.04.2012, № 5/2012 від 01.05.2012 та № 6/2012 від 01.06.2012 (а/с -14-39, Том 1), що підтверджується двосторонніми Актами надання послуг № 5 від 31.01.2012 року, № 14 від 29.02.2012 року, № 24 від 31.03.2012 року, № 44 від 30.04.2012 року, № 9 від 31.05.2012 року, № 12 від 07.06.2012 року.

Згідно п. 5.1. Договору за надані послуги Замовник здійснює оплату Виконавцю в розмірі, що визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, підписаному за результатами наданих послуг, згідно Додатків до цього договору.

Згідно з умовами пунктів 8.2. вищевказаних Додатків до Договору, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг у 30-денний строк з моменту підписання Актів приймання-передавання, проте, грошові зобов'язання виконав лише частково.

На день укладення Угоди № 1 від 07.06.2012 (якою Договір № GL-2/12 - розірвано) Сторонами визначено суму боргу Відповідача, що складала - 796 676, 66 грн. При цьому, Сторонами погоджено новий строк здійснення оплати: до 31.08.2012 року. Проте Відповідачем зазначене грошове зобов'язання виконано лише частково і сума боргу складає 540 446,28 грн.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у відповідності до його умовам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Гарантія Права»підтверджуються Договором № 61 про надання юридичних послуг від 13.08.2012 року (а/с 96, Т. 1), згідно умов якого Клієнт (ТзОВ «Альтера Консалт») доручає, а Адвокатська компанія (Адвокатським об'єднанням «Гарантія Права») прийняв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1.).

Згідно п. 2.7. Договору про надання юридичних послуг адвокатом для надання юридичної допомоги Клієнту, Адвокатська компанія призначає: адвоката Номінаса К.В, адвоката Боднарчука А.Я., адвоката Ільяшова Б.М.

Згідно п. 4.2. Договору вартість послуг за вказаним договором становить 25000,00 грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням № 493 від 19.09.2012 року (а/с 108, Т. 1) на суму 25225,00 грн., призначенням платежу за яким є сплата за юридичну допомогу згідно рахунку фактури від 10.09.2012 року (а/с 110, Т. 1).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»від 05.07.2012 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Як передбачено ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»від 05.07.2012 року до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Колегія суддів зазначає, що укладання договору про надання адвокатських послуг здійснено сторонами відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає безпідставними твердження апелянта стосовно завищення та необґрунтованості гонорару щодо наданих юридичних послуг адвокатів Адвокатського об'єднання «Гарантія Права».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що договір між Позивачем та Адвокатською Компанією було укладено 13.08.2012 року. 19.09.2012 року Позивачем здійснено оплату за представництво інтересів ТзОВ «Альтера Консалт»в господарському суді по зазначеній справі в розмірі 25225,00 грн.

Згідно акту про надання правової допомоги від 04.10.2012 року (а/с 109, Т. 1), підписаним між Позивачем та Адвокатською Компанією були надані послуги у встановлений строк та належної якості, зокрема:

· проведення аналізу судової практики з метою з'ясування загального обсягу заборгованості ПрАТ «Галичина»перед його постачальниками та визначення можливості виконання ПрАТ «Галичина»зобов'язань по договору № GL 2/12 від 01.01.2012 року;

· підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ПрАТ «Галичина»;

· консультація щодо можливостей та порядку відшкодування витрат на послуги адвоката у господарському процесі;

· консультація щодо можливостей стягнення з ПрАТ «Галичина»пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних за користування грошовими коштами, втрат від інфляційних процесів та можливості відшкодування за рахунок боржника збитків, спричинених простроченням виконання грошового зобов'язання;

· консультація щодо переліку необхідних документів та порядку їх підготовки у зв'язку з виконанням вимог ухвали суду про відкриття провадження по справі;

· підготовка заяви про покладення на Відповідача по справі витрат на послуги адвоката;

· підготовка пояснень по справі щодо обґрунтування суми заборгованості, яка стягується з Відповідача по справі;

· отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, необхідних для подання в судове засідання.

Таким чином, апеляційним судом встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 25000,00 грн. обсягам виконаних робіт за Договором № 61 про надання юридичних послуг від 13.08.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що за таких обставин, з урахуванням приписів ст. ст. 44, 48, 49, ГПК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми судових витрат на послуги адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року залишити без змін, aпеляційну скаргу ПАТ «Галичина» без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Хабіб М.І.