Постанова № 28325784, 25.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5016/1447/2012(3/78) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 941 від 26.11.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Е.І. Андрєєвої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мойсеєва І.Ю. (довіреність № 248-180 від 10.01.2012 року)

від відповідача: Лушко Т.А. (довіреність № 35 від 01.08.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства заводу „Електроважмаш"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „05" вересня 2012 року

по справі № 5016/1447/2012(3/78)

за позовом Державного підприємства заводу „Електроважмаш", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар", Миколаївська область, м.Вознесенськ

про стягнення 44 024,83 грн.

В С Т А Н О В И В :

26.07.2012 року Державне підприємство завод „Електроважмаш" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 44 024,83 грн., з яких кошти, сплачені за неякісну продукцію в розмірі 3 156,04 грн., штраф у розмірі 631,21 грн. за поставку продукції неналежної якості та збитки в розмірі 40 237,58 грн., завдані неналежним виконанням зобов'язань за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ „Сонар" на виконання умов договору № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року поставило ДПЗ „Електроважмаш" неякісну продукцію, а саме склотекстоліт СТЄФ-1 товщиною 12 мм, що підтверджується видатковими накладними №РН-0005468 та №РН-0008225. Даний матеріал використовувався позивачем для виготовлення деталей (рамок БИЛТ 741562.011), що увійшли до складу готової продукції ДПЗ „Електроважмаш" тягових генераторів ГС501АУ2, які, в свою чергу, були експортовані до м. Коломна Московської області, РФ відповідно до Контракту № 44/11 від 01.04.2011 року. Згідно направленого листа ВАТ „ХК „Коломенський завод" №87ВП-834 від 01.12.2011 року повідомлено про брак генератора ГС 501АУ2 №5469, 5483 у зв'язку з розшаруванням ізолюючих рамок склотекстолітових БИЛТ741562. Оплата за виконані роботи генераторів ГС 501АУ2 №5469, 5483 була здійснена відповідно до договору №23/210 від 29.02.2012 року, укладеного між ДПЗ „Електроважмаш" та ПАТ „Луганськтепловоз", на підставі рахунку № 210 від 27.02.2012 року згідно платіжного доручення №1746 від 17.05.2012 року. Позивач на виконання гарантійних зобов'язань був змушений провести ремонт продукції та зазнав значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ „Сонар" зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.09.2012 року по справі № 5016/1447/2012(3/78) (суддя Смородінова О.Г) в задоволенні позовних вимог ДПЗ „Електроважмаш" відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що підлягають доказуванню. Позивач не навів достатніх доказів та не з'ясував дійсні причини виникнення дефектів у рамках, що були виявлені в генераторах ГС 501АУ2 №5469, 5483. Так, господарський суд вважає, що відсутній причинний зв'язок між противоправною поведінкою відповідача, яка полягала у невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем та розміром завданих збитків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДПЗ „Електроважмаш" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:

- стягнути з ТОВ „Сонар" на користь Державного підприємства завод „Електроважмаш" штрафні санкцій за поставку неякісної продукції та відшкодування збитків завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором в загальному розмірі 44 024,83 грн.;

- стягнути з ТОВ „Сонар" на користь ДПЗ „Електроважмаш" витрати на оплату судового збору.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідачем поставлено продукцію неналежної якості, результатом якої є брак кінцевої продукції, внаслідок прихованого дефекту, який не можна виявити при здійсненні звичайного для даного виду товару вхідного контролю. Доказом того, що відповідачем було поставлено продукцію неналежної якості, яка використовувалась при виробництві позивачем кінцевої продукції (генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483) є комісійний огляд даних виробів за участю представника відповідача, складання та підписання дефектного акту від 27.02.2012 року.

За твердженням скаржника, вид та розмір збитків, завданих позивачу внаслідок поставки продукції неналежної якості відповідачем полягає в додаткових витратах на здійснення гарантійного ремонту генераторів тягових ГС501АУ2 №5469, № 5483, які вийшли з ладу з причин розшарування ізолюючих склотекстолітових рамок, що, в свою чергу, були виготовлені з поставленого відповідачем склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм. Так, позивачем було витрачено кошти на оплату робіт по демонтажу, монтажу та центровці тягових генераторів ГС501АУ2 №5469, № 5483, відповідно до договору № 23/210 від 29.02.2012 року, оплату заробітної плати за технологічні операції по ремонту генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483 робітниками позивача, а також понесено витрати, пов'язані з доставкою генераторів водієм позивача на адресу ПАТ „Луганськтепловоз" з гарантійного ремонту.

Скаржник вважає, що при складанні та підписанні дефектного акту представниками обох сторін було встановлено, що причиною того, що генератори ГС501АУ2 № 5469, № 5483 вийшли з ладу та підлягали гарантійному ремонту є використання позивачем у виробництві рамок БИЛТ 741562.011 в кількості 24 штук, що були виготовлені зі склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм, який не відповідає технічній документації.

ТОВ „Сонар" надало до суду відзив на апеляційну скаргу ДПЗ „Електроважмаш", в якому та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 11.05.2011 року між ДПЗ „Електроважмаш" (замовник) та ТОВ „Сонар" (учасник) було укладено договір поставки продукції № 238/07-226-Т (а.с.14-17), згідно з предметом якого учасник зобов'язався у 2011 році поставити замовнику, а замовник -прийняти і оплатити товари зазначені в Специфікації № 1 (а.с.18), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна договору становить 3 973 290,00 грн. (п.3.1 Договору).

Відповідно до умов п.2.1 Договору, учасник повинен поставити замовнику товар (товари), який передбачений цим договором, якість якого відповідає умовам технічної документації, державним стандартам, іншим нормативним актам, кресленням і додатково узгодженим сторонами характеристикам якості, які вказуються в специфікації.

Розділом 7 договору сторони передбачили порядок приймання товарів. Так, приймання товарів з кількості здійснюється згідно Інструкції Держарбітражу СРСР, №П-6 від 15.06.1965 року „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з кількості". Приймання товарів з якості здійснюється згідно Інструкції Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 року „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості" (п.7.1 Договору).

Товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається, такий товар: в якому хоча б один із параметрів не відповідає вимогам нормативної документації; який поступив без супровідних документів, що засвідчують якість, комплектність; на який нормативна документація з замовником не узгоджена, прострочена або скасована на момент поставки товару; результатом застосування якого, в цілях, встановлених цим договором, є брак кінцевого товару, заготівля, в результаті прихованого дефекту, який не можна визначити методами контролю, якому вказані в ДСТУ, ТУ (п.7.2 Договору).

У випадку прихованих недоліків у процесі використання у виробництві, замовник призупиняє використання у виробництві невідповідного товару та викликає представника учасника. Представник учасника зобов'язаний з'явитися не пізніше трьох робочих днів після направлення повідомлення та мати довіреність на право участі у складанні акту та прийнятті рішення по забракованому товару. Довіреність повинна бути підписана уповноваженою посадовою особою Учасника, завірена його печаткою та приєднується до акту (п.п.7.3-7.4 Договору).

Неотримання відповіді на повідомлення або, якщо представник постачальника не з'явився у вказаний строк надають замовнику право здійснити приймання за участю представника громадськості. За результатами приймання оформлюється акт про неналежну якість товару, який є достатньою підставою для повернення бракованої продукції і відшкодування її вартості. У разі постачання неякісної продукції, замовник має право вимагати її заміну на аналогічну протягом 10 днів з моменту складання відповідного акту, при цьому всі витрати пов'язані із заміною неякісного товару здійснюються за рахунок учасника (п.п.7.5-7.6 Договору).

За умовами пункту 8.3.2 Договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором.

Учасник у випадку поставки товару неналежної якості сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості і зобов'язаний поставити товар належної якості не пізніше календарного місяця з дня визначення поставленого товару неналежної якості (п.9.4 Договору).

Строк дії договору сторони встановили до 30.12.2011 року (п.13.1).

На виконання умов Договору № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року, ТОВ „Сонар" поставило, а ДПЗ „Електроважмаш" прийняло товар -СТЕФи (склотекстоліт) товщиною 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 8,0; 10,0; 12,0; 20,0; 50,0 мм на загальну суму 288 542,60 грн. за видатковими накладними (а.с.19-20):

- № РН-0008225 від 03.10.2011 року на суму 124 077,10 грн. (20 679,52 грн. -ПДВ);

- № РН-0005468 від 13.07.2011 року на суму 164 465,50 грн. (27 410,92 грн. -ПДВ).

27.02.2012 року експертною комісією (спеціалістами ДПЗ „Електроважмаш") в присутності представника ТОВ „Сонар" було складено дефектовочний акт ремонтного виробу по огляду тягових генераторів ГС501АУ2 № 5469 та № 5483 (а.с.48).

Даний акт підписаний представником ТОВ „Сонар" В.К. Сакіним без зауважень. В акті зафіксовано, що на рамках склотекстолітових БИЛТ 741562.11 котушок роторів генераторів наявні розшарування:

- на генераторі №5469, ротор №224 на 12 котушках;

- на генераторі №5483, ротор №241 на 12 котушках.

У зв'язку з цим ДПЗ „Електроважмаш" було прийнято рішення на підставі дефектного акту випустити заводське замовлення на здійснення ремонтних робіт продукції в гарантійний період. На ТОВ „Сонар" як на постачальника товару, що використовувався при виготовленні рамок склотекстолітових БИЛТ 741562.011, було покладено обов'язок провести заміну матеріалу СТЕФ-1-1с ГОСТ 12562-74 замість невідповідного ТД (технічній документації), в кількості, необхідній для виготовлення 24 рамок.

У зв'язку з тим, що, на думку ДПЗ „Електроважмаш", ТОВ „Сонар" при виконанні умов договору № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року зобов'язання були виконані неналежним чином -поставлено браковану продукцію, у зв'язку з чим ДПЗ „Електроважмаш" понесло додаткові витрати, пов'язані з усуненням недоліків продукції кінцевого виробництва, спричинених прихованими недоліками поставленої ТОВ „Сонар" продукції, 07.05.2012 року ДПЗ „Електроважмаш" направило на адресу ТОВ „Сонар" претензію про сплату штрафних санкцій та відшкодування додаткових витрат на заміну продукції в загальному розмірі 44 024,83 грн. (а.с.63-69).

Між тим, така претензія ДПЗ „Електроважмаш" залишена ТОВ „Сонар" без відповіді та задоволення.

Судова колегія повністю погоджується з позовними вимогами ДПЗ „Електроважмаш", не погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ДПЗ „Електроважмаш" та вважає, що позовна заява та апеляційна скарга ДПЗ „Електроважмаш" підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами -ДПЗ „Електроважмаш", як замовником, та ТОВ „Сонар", як учасником, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 11.05.2011 року було укладено відповідний договір поставки продукції № 238/07-226-Т.

Так, Договір поставки продукції № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ДПЗ „Електроважмаш та ТОВ „Сонар") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ТОВ „Сонар" поставило ДПЗ „Електроважмаш" неякісну продукцію.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також; витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Господарським кодексом України, а саме ч.1 ст.218 передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України та полягають у повному відшкодуванні потерпілому шкоди особою, яка її завдала.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявність збитків, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи -неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди, яка в даному випадку полягає у збитках, правова природа та визначення яких регламентуються п.1 ч.2 ст.22 ЦКУ, ст. 225 ГКУ.

в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками);

г) вину заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Відповідно до ч.1 ст.268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно із ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

У Договорі поставки продукції № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року чітко вказаний обов'язок відповідача щодо поставки продукції належної якості (розділ 2, 7 Договору).

В порушення умов Договору поставки продукції № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року та норм чинного законодавства, ТОВ „Сонар" поставлено ДПЗ „Електроважмаш" продукцію неналежної якості, результатом застосування якої є брак кінцевої продукції, внаслідок прихованого дефекту, який не можна виявити при здійсненні звичайного для даного виду товару вхідного контролю.

Доказом того, що ТОВ „Сонар" було поставлено ДПЗ „Електроважмаш" продукцію неналежної якості, яка використовувалась при виробництві позивачем кінцевої продукції (генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483) є комісійний огляд даних виробів за участю представника ТОВ „Сонар", складення та підписання Дефектного акту від 27.02.2012 року.

Вид та розмір збитків, завданих ДПЗ „Електроважмаш" внаслідок поставки ТОВ „Сонар" продукції неналежної якості полягає в додаткових витратах на здійснення гарантійного ремонту генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483, які вийшли з ладу з причин розшарування ізолюючих склотекстолітових рамок, що, в свою чергу, були виготовлені з поставленого відповідачем склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм.

Так, ДПЗ „Електроважмаш" було витрачено кошти на оплату робіт по демонтажу, монтажу та центровці тягових генераторів ГС501АУ №№ 5469, 5483, відповідно до Договору № 23/210 від 29.02.2012 року (а.с.40-45), оплату заробітної плати за технологічні операції по ремонту генераторів тягових ГС501АУ № 5469, №5483 робітникам ДПЗ „Електроважмаш", а також понесено витрати, пов'язані з доставкою генераторів водієм ДПЗ „Електроважмаш" -Суровикіним Г.М. на адресу ПАТ „Луганськтепловоз" з гарантійного ремонту (а.с.46-47, 49-62).

Наявність такої складової господарсько-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, генератори тягові ГС501АУ2 № 5469, №5483 на підставі Контракту № 44/11 від 01.04.2011 року (а.с.21-31) було експортовано до м. Коломна Московської обл., РФ, ВАТ „ХК „Коломенський завод", яким, в свою чергу, було поміщено дані генератори до дизельно-генераторних установок № 271 та № 270 відповідно (а.с.32-38). Після випробувань дизельно-генераторних установок було виявлено деформацію (розшарування) рамок.

З метою дотримання строків поставки дизельно-генераторних установок на ПАТ „Луганськ тепловоз" для запобігання зриву графіку поставки тепловозів Замовнику, а також у зв'язку з тим, що у ВАТ „ХК „Коломенський завод" не було можливості провести ремонт даних генераторів на місці, та з причин, пов'язаних з уникненням значних витрат на гарантійний ремонт вищезазначених генераторів (демонтаж генераторів з дизельно-генераторних установок, перевезення генераторів через кордон, гарантійний ремонт, експорт генераторів знову ж таки на ВАТ „ХК „Коломенський завод", установлення до ДГУ, оплата штрафних санкцій за зрив поставки ДГУ та тепловозів), ДПЗ „Електроважмаш" було запропоновано здійснити доставку генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483 у складі ДГУ з ВАТ „ХК „Коломенський завод" на ПАТ „Луганськтепловоз" та отримано на це згоду.

Отже, роботи по демонтажу, монтажу та центровці на підставі Договору №23/210 від 29.02.2012 року здійснювались на території та працівниками ПАТ „Луганськтепловоз" з метою зняття генераторів з дизельно-генераторних установок (демонтаж) та в подальшому встановлення відремонтованих генераторів до дизельно-генераторної установки -установка, збірка (монтаж) та центровка електроагрегатів на ДГУ.

Так як ДПЗ „Електроважмаш" є виробником генераторів тягових ГС501АУ2 № 5469, № 5483 та надає на них гарантію, то в силу норм чинного законодавства та умов Контракту № 44/11 від 01.04.2011, гарантійний ремонт здійснює за власний рахунок.

Після того, як генератори прибули на ДПЗ „Електроважмаш", на підставі Дефектного акту від 27.02.2012 року було випущено Заводське замовлення на гарантійний ремонт тягових генераторів ГС501АУ2 № 5469, 5483. Працівниками ДПЗ „Електроважмаш" було здійснено безпосередній ремонт генераторів на території ДПЗ „Електроважмаш" в цехах 12 та 20, який полягав в розбиранні ротора, знятті підшипника, розбиранні та збиранні генератора і т.д. (демонтаж, монтаж генераторів). Повний перелік робіт, виконаних Позивачем для ремонту генераторів, наведено у нарядах на виконану роботу та додаткову операцію.

Крім того, для встановлення до дизельно-генераторної установки відремонтовані генератори необхідно було доставити до ПАТ „Луганськтепловоз", на що також було витрачено кошти.

27.02.2012 року на виконання вимог стандартів підприємства щодо здійснення гарантійного ремонту виробів, експертною комісією ДПЗ „Електроважмаш" за участю представника ТОВ „Сонар" Сакіна В.К. було складено та підписано Дефектний акт ремонтного виробу, а саме -тягових генераторів ГС501АУ2 №5469, №5483, в якому зазначили характер пошкодження виробу, об'єм відновлювальних робіт, а також причини виходу з ладу виробу.

До експертної комісії було включено представника ТОВ „Сонар", як постачальника склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм, з якого виробляються рамки, дефекти на яких було виявлено. Представником ТОВ „Сонар" було підписано даний Дефектний акт без висловлення будь-якої письмової особливої думки та взято на себе обов'язок „провести заміну матеріалу СТЕФ-1-Іс ГОСТ 12562-74 замість не відповідаючого технічній документації в кількості, необхідній для виготовлення 24 рамок".

Таким чином, в розумінні п.2 Дефектного акту уповноваженим представником ТОВ „Сонар" визнано той факт, що при виготовленні рамок, встановлених на тягових генераторах ГС501АУ2 № 5469, №5483, що прибули на гарантійний ремонт, використовувався склотекстоліт СТЕФ-1-Іс товщиною 12 мм ГОСТ 12562-74, що не відповідає вимогам технічної документації (що відповідно до п.7.2 Договору поставки продукції № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року є продукцією неналежної якості) та зобов'язався провести заміну неякісного товару.

Отже, в даному випадку, при складенні та підписанні Дефектного акту представниками обох сторін було встановлено, що причиною того, що генератори ГС501АУ2 № 5469, № 5483 вийшли з ладу та підлягали гарантійному ремонту є використання ДПЗ „Електроважмаш" у виробництві рамок склотекстолітових БИЛТ 741562.011 в кількості 24 штук, що були виготовлені зі склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм, який не відповідає технічній документації.

Поставка даного матеріалу ТОВ „Сонар" здійснювалась відповідно до видаткових накладних № РН-0008225 від 03.10.2011 року, № РН-0005468 від 13.07.2011 року та на підставі укладеного між сторонами Договору № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Чинне законодавство передбачає презумпцію вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ст.614, п.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч.2 ст.679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частиною 6 ст.269 Господарського кодексу України передбачено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Таким чином, ДПЗ „Електроважмаш" не повинно доказувати наявність вини ТОВ „Сонар" у заподіянні шкоди. Навпаки, на ТОВ „Сонар" покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, що зроблено відповідачем не було ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції.

Але відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях вини у заподіянні збитків позивачу, про що судом було зазначено в Рішенні (стор.8 абз.5).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що ДПЗ „Електроважмаш" обґрунтовано, правомірно та належним чином довело правові підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням ТОВ „Сонар" зобов'язань за договором № 238/07-226-Т від 11.05.2011 року та надано достатні докази для встановлення та підтвердження наявності складу господарсько-правового правопорушення, що є підставою для притягнення ТОВ „Сонар" до відповідальності.

Підставою для того, аби вважати, що причиною розшарування склотекстолітових рамок є використання у їх виробництві саме неякісного склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм, поставленого на адресу позивача відповідачем, є здійснення комісійного огляду тягових генераторів ГС501АУ2 №5469, №5483, складення та підписання Дефектного акту ремонтного виробу від 27.02.2012 року. Саме Дефектний акт, підписаний представником відповідача, на якого було покладено обв'язок здійснити заміну не відповідаючого технічній документації склотекстоліту, є тим документом, що засвідчує факт поставки продукції неналежної якості.

Пунктом 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 надається визначення поняття прихованих дефектів, а також регулюється порядок складення Акту про приховані дефекти.

Інструкцією П-7 та будь-яким іншим законодавчим актом не передбачено типової форми Акту про приховані дефекти, а тому твердження, відповідача, як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, про невідповідність акту, складеного позивачем, вимогам Інструкції П-7 є безпідставним.

В Дефектному акті вказано характер пошкодження виробу, об'єм відновлювальних робіт, а також причини виходу з ладу виробу. До експертної комісії було включено представника ТОВ „Сонар" як постачальника склотекстоліту СТЕФ-1 товщиною 12 мм, з якого виробляються рамки, дефекти на яких було виявлено. Представником відповідача було підписано даний Дефектний акт без висловлення будь-яких заперечень чи письмової особливої думки.

Харківським представництвом ТОВ „Сонар" повідомлено ДПЗ „Електроважмаш" наступну адресу для листування: вул. Лагерне Поле, буд.5, м.Миколаїв, 54030. Ця адреса вказана на первинних документах відповідача (видаткових накладних № РН-0005468 від 13.07.2011 року, №РН-0008225 від 03.10.2012 року). Крім того, ТОВ „Сонар" неодноразово направлялись листи на вказану вище адресу, повідомлення про вручення яких наявні у ДПЗ „Електроважмаш" та додані до апеляційної скарги.

Більше того, Конституційний суд у своєму рішенні від 9 липня 2002 року в справі № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів зазначив, що право особи (в тому числі й юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, по-перше, ДПЗ „Електроважмаш" виконало належним чином свій обов'язок щодо направлення на адресу ТОВ „Сонар" претензії, а, по-друге, направлення позивачем претензії є його правом та не може обмежувати права юридичної особи на судовий захист.

Враховуючи викладене, судова колегія цілком і повністю погоджується з позовними вимогами ДПЗ „Електроважмаш" про стягнення з ТОВ „Сонар" заборгованості в розмірі 44 024,83 грн., з яких кошти, сплачені за неякісну продукцію в розмірі 3 156,04 грн., штраф у розмірі 631,21 грн. за поставку продукції неналежної якості та збитки в розмірі 40 237,58 грн., завдані неналежним виконанням зобов'язань за договором, у зв'язку з чим такі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які відповідач посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 05.09.2012 року по справі № 5016/1447/2012(3/78) не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а позовна заява та апеляційна скарга ДПЗ „Електроважмаш" -задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства заводу „Електроважмаш" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „05" вересня 2012 року по справі № 5016/1447/2012(3/78) скасувати.

Позов Державного підприємства заводу „Електроважмаш" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар" (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова,11, р/р 26002226669001 у МРУ ПАТ КБ „Приватбанк", МФО 326610, код ЄДРПОУ 24790030) на користь Державного підприємства заводу „Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський,299, р/р 26002200400001 у ПАТ „ВіЕйБі Банк", МФО 380537, код ЄДРПОУ 00213121) кошти, сплачені за неякісну продукцію в розмірі 3 156,04 грн., штраф у розмірі 631,21 грн. за поставку продукції неналежної якості та збитки в розмірі 40 237,58 грн., завдані неналежним виконанням зобов'язань за договором та 1 609,50 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар" (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова,11, р/р 26002226669001 у МРУ ПАТ КБ „Приватбанк", МФО 326610, код ЄДРПОУ 24790030) на користь Державного підприємства заводу „Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський,299, р/р 26002200400001 у ПАТ „ВіЕйБі Банк", МФО 380537, код ЄДРПОУ 00213121) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 804,75 грн.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „28" грудня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров