Рішення № 28325672, 27.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.12 р. Справа № 5006/24/103/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України», м. Київ, ЄДРПОУ 20077720

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка, ЄДРПОУ 03337007

про стягнення 6 167 099,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. - за довір. № 14-463 від 02.10.2012р.

від відповідача: Удачина Е.А. - за довір. № 06/11224 від 05.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2618/11 від 30.09.2011р. боргу у розмірі 6 167 099,10 грн., з яких: 2 786 176,66 грн. основного боргу за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., 962 319,24 грн. - пені, 2 085 399,74 грн. - штраф 7% за прострочення понад 30 днів, 143 773,78 грн. - інфляційні та 3 % річних 189 429,68 грн. Крім того, судові витрати у розмірі 64 380,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав у копіях: договір від 30.09.2011р. № 14/2618/11 з додатковими угодами; вимогу від 09.04.2012р. № 26-2266/1.6-12 з доказами направлення відповідачу; акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р.; розрахунок позовних вимог; статутні документи підприємства.

Відповідач письмового відзиву по суті спору не надав, проти наявності боргу за спірним договором не заперечував.

Ухвалою суду від 04.12.2012р. провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» суми основного боргу у розмірі 34 846,42 грн. припинено за відсутністю предмету спору.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулось 27.12.2012р., позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишкової частини боргу та 962 319,24 грн. пені, 2 085 399,74 грн. штрафу 7% за прострочення понад 30 днів, 143 773,78 грн. інфляційних та 3 % річних у сумі 189 429,68 грн.

Відповідач повідомив суд про часткову оплату суми основного боргу та зазначив, що станом на 27.12.2012р. цей борг складає 2 370 767,68 грн. На підтвердження таких обставин надано суду платіжні доручення від 14.12.2012р. № 110 на суму 85 326,19 грн. та № 111 на суму 18 114,94 грн., від 19.12.2012р. № 14660 на суму 40 271,49 грн. та від 24.12.2012р. № 14770 на суму 236 849,94 грн.

Посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, відповідач просить зменшити нараховані позивачем санкції на 99% та стверджує, що ПАТ «Горлівськтепломережа» є основним теплопостачальним підприємством міста Горлівка; що заборгованість за спірним договором виникла у тому числі і внаслідок несвоєчасних та неповних розрахунків за отримані кінцевими споживачами послуги з теплопостачання, а вживані заходи по стягненню цих боргів зі споживачів та реструктуризація заборгованості позитивних результатів не дають; підставою для виникнення заборгованості за спожитий газ також стало і те, що державою встановлено тарифи на теплову енергію нижче ніж її собівартість з урахуванням граничного рівня рентабельності і ця різниця у тарифах до теперішнього часу відповідачу не відшкодована з бюджету; збитки підприємства від господарської діяльності за 2011 рік склали 37 529,00 тис.грн., а за 9 місяців 2012 року - 19 693,00 тис.грн., також відповідач має податковий борг з податку на прибуток станом на 01.10.2012р. у розмірі 2 340,00 тис.грн.. Отже, відповідач вважає, що стягнення з нього нарахованих позивачем санкцій призведуть до суттєвого фінансового навантаження, що в свою чергу, негативно вплине на якісне, безперебійне постачання теплової енергії споживачам міста.

На підтвердження таких доводів відповідач надав суду звіти про фінансові результати за 2010, 2011 та 2012рр., баланс підприємства на 31.12.2011р., 01.07.2012р. та на 01.10.2012р., договір про реструктуризацію податкового боргу з додатковими угодами, розрахунки про фактичну заборгованість з різниці у тарифах на теплову енергію для населення, протоколи засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, довідки підприємства щодо кількості укладених договорів на реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання та розміру заборгованості за послуги з теплопостачання в розрізі категорій споживачів.

Позивач проти клопотання відповідача заперечив, посилаючись на те, що доводи відповідача не є винятковими обставинами, які б могли стати підставою для зменшення санкцій та зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачається природний газ, який закуповується позивачем за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлено чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також штрафні санкції за їх порушення, аж до припинення постачання природного газу на територію України, а фінансовим планом позивача не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу і єдиним джерелом часткової компенсації понесених компанією втрат є стягнення з боржників пені та інших санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Горлівськтепломережа», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2618/11 (а.с.13). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За умовами п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 023,50 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. До ціни газу додається тариф на послуги транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ - 4042,76 грн.

Пунктами 3.3 та 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу оформлюється актом прийому-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільного (газотранспортного) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2011р. до договору №14/2483/11 від 30.09.2011р. сторони змінили ціну газу з 1 жовтня 2011р., а саме: ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 382,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на транспортування газу - 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4139,57 грн. (а.с.19)

Додатковою угодою № 2 від 11.10.2011р. до договору №14/2483/11 від 30.09.2011р. сторони змінили ціну газу з 11 жовтня 2011р., а саме: ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 382,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на транспортування газу - 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%. У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газовидобувних підприємств тариф на послуги з транспортування складає 262,25 грн. разом з ПДВ - 314,70 грн. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3449,64 грн. (а.с.20)

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 31.01.2012р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2483/11 встановлено, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування газу - 61,12 грн., а всього з ПДВ - 3 945,90 грн. (а.с.21).

Договір про постачання природного газу разом з додатками до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач передав, а відповідач прийняв протягом жовтня 2011р. - квітня 2012р. природний газ на загальну суму 62 420 080,85 грн., про що свідчать підписані обома сторонами відповідні акти прийому-передачі природного газу (а.с.22-28).

За поясненнями позивача, відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, перерахувавши за поставлений природний газ лише 59 633 904,19 грн., що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 786 176,66 грн. основного боргу, 962 319,24 грн. пені, 2 085 399,74 грн. штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів, 143 773,78 грн. інфляційних збитків та 3 % річних - 189 429,68 грн.

Договір № 14/2483/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд враховує, що Ухвалою від 04.12.2012р. провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» суми основного боргу у розмірі 34 846,42 грн. припинено за відсутністю предмету спору.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що станом на момент прийняття рішення сума основного боргу відповідача за спірним договором складає 2 370 767,68 грн.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі сума основного боргу частково погашена на загальну суму 380 562,56 грн., тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 370 767,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається, позивач окрім суми основного боргу просив суд стягнути з відповідача нараховані 962 319,24 грн. пені, 2 085 399,74 грн. штрафу 7% за прострочення оплати понад 30 днів, 143 773,78 грн. інфляційних збитків та 3 % річних - 189 429,68 грн.

Стосовно вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічної правової позиції притримується й Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 27.04.2012 р. № 3-24гс12.

Як вбачається, сторонами у п.7.2 Договору передбачено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок штрафу та пені (а.с.9), враховуючи всі здійснені відповідачем оплати, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та арифметично вірними, тому підлягає стягненню з відповідача розмір пені у сумі 962 319,24 грн. та 2 085 399,74 грн. штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % суд виходить з наступного.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду винятковість випадку, і тому, суд врахувавши фінансовий стан обох сторін вважає за можливе зменшити розмір пені на 20 % - до 769 855,40 грн. Судові витрати в цій частині позовних вимог покладаються на відповідача.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних на суму 143 773,78 грн. та 3 % річних на суму 189 429,68 грн. (а.с.9) суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України. Таким чином, у зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процесі, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» про стягнення боргу та штрафних санкцій за спожитий природний газ у розмірі 6 167 099,10 грн., з яких: 2 751 330,24 грн. основного боргу за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., 962 319,24 грн. - пені, 2 085 399,74 грн. - штраф 7% за прострочення понад 30 днів, 143 773,78 грн. - інфляційні та 3 % річних 189 429,68 грн., задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» основного боргу у розмірі 380 562,56 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Зменшити розмір пені на 20 % - до 769 855,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, ЄДРПОУ 03337007) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 2 370 767,68 грн. - основного боргу, 769 855,40 грн. - пені, 2 085 399,74 грн. - штраф 7% за прострочення понад 30 днів, 143 773,78 грн. - інфляційні, 3 % річних 189 429,68 грн., 64 380,00 грн. - судовий збір.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2012 р.

Суддя Величко Н.В.