Рішення № 28325656, 25.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2012

Справа №3916-2012

25 грудня 2012 року Справа №5002-7/3916-2012

За позовом спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Нестеровський, 7/9, місто Київ, Україна, 04053)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшшовистська, 33, місто Ялта, АР Крим, Україна, 98637)

про стягнення 10 523,40 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники від сторін:

не з’явились.

Суть спору: 09 листопада 2012 року спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" грошових коштів у розмірі 10 523,40 грн. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу (на умовах відстроченням платежу) «5168 від 15 грудня 2010 року, укладеним між сторонами, в частині оплати за поставлений товар по факту його надходження. Так, несплата відповідачем грошових коштів й послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання, ухвалою суду від 27 листопада 2012 року розгляд справи відкладався.

24 грудня 2012 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, у якому повідомлено про те, що відповідач погасив заборгованість у повному обсязі (10 523,40), оплати були здійснені 01 листопада 2012 року та 07 грудня 2012 року, втім, розмір судових витрат у розмірі 1 609,50 відповідачем оплачений не був.

Відповідач, у свою чергу, надіслав заперечення на позовну заяву, яке надійшло на адресу суду 24 грудня 2012 року. У вказаному запереченні відповідач повідомив суд про те, що з позовними вимогами не згоден та вважає, що вони не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, відповідач пояснив, що 01 листопада 2012 року він платіжним дорученням за №2231 сплатив відповідачу заборгованість у розмірі 830,16 грн. Разом з тим, господарським судом 12 листопада 2012 року було відкрито провадження у справі №5002-7/3916-2012, отже, на момент розгляду справи сума, зазначена позивачем як заборгованість не була актуальною.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що 06 грудня 2012 року він платіжним дорученням за №2362 перерахував позивачу суму заборгованості у розмірі 9 693,24 грн., і з врахуванням попередньої оплати, сума заборгованості є погашеною у повному обсязі.

Також, відповідач вважає, що виникнення заборгованості відбулось у зв'язку із тим, що сторони не досягли згоди щодо строків оплати за поставлений товар, а ніяк не через умисел відповідача ухилятись від його оплати.

У судове засідання, що відбулось 25 грудня 2012 року, сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» (за договором покупець), уклали договір купівлі-продажу №5168 (на умовах відстрочки платежу) (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, продавець зобов'язується продати у власність покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості, а покупець зобов'язується протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Пунктом 1.2. договору визначено, що конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума договору перед та після зміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.

Датою купівлі-продажу вважається дата прийняття товару покупцем (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору, покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 45 (сорока п'яти) діб від дати приймання товару.

У відповідності до частини 2 пункту 4.5. договору, до повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується постачальником як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні покупця.

Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені договором, в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 64 676,82 грн., що підтверджується видатковими накладними на яких міститься підпис покупця про отримання товару (а.с. 18-66).

Відповідач, у свою чергу, частково сплачував за поставлений позивачем товар на загальну суму 47 356,68 грн, що підтверджується довідкою про рух коштів, отриманої від публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк». Також, відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 6 796,74 грн., про що свідчать накладні на повернення (а.с. 67-68).

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, наполягав на тому, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання, а саме не оплатив вартість поставленого товару в повному обсязі або не здійснив його повернення та ігнорує свій обов'язок оплати згідно договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10 523,40 грн.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу вартості отриманого товару у строки встановлені умовами договору, позивач звернувся до відповідача із вимогою (вих. №35 від 11 липня 2012 року), в якій просив відповідача в семиденний термін з дня отримання претензії сплатити позивачу всю заборгованість, яка виникла у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу. Також, на адресу відповідача направлялись два екземпляри акту звіряння взаємних розрахунків з проханням повернути один екземпляр такого акту, підписаний зі сторони відповідача.

Втім, як стверджує позивач, вказана вимога відповідачем задоволена не була, жодних оплат на момент подачі позову від відповідача не надійшло.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати за поставлений товар і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення їх у примусовому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх викладену правову позицію, суд, зазначає наступне.

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений на виконання умов укладеного між сторонами договору товар, визначений у видаткових накладних.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом 07 листопада 2012 року (згідно штемпеля поштового відділення на поштовому конверті у якому надійшла позовна заява до суду) наполягає на тому, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 10 523,40 грн. та жодних оплат на момент подачі позову від відповідача не надходило.

Втім, з оригіналу платіжного доручення №2231 вбачається, що 01 листопада 2012 року (до звернення позивача до суду з позовною заявою) на поточний рахунок позивача відповідачем було перераховано 830,16 грн., з огляду на що, суд дійшов висновку про неправомірність та помилковість вимог позивача в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» 830,16 грн. за поставлений товар, оскільки сума заборгованості у розмірі 830,16 грн. у відповідача, на момент звернення позивача до суду, була відсутня. Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 830,16 грн. слід відмовити.

З врахуванням викладеного, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом непогашеною відповідачем залишилась сума у розмірі 9 693,24 грн.

Разом з тим, 24 грудня 2012 року до заперечень на позовну заяву відповідачем був доданий оригінал платіжного доручення за №2362, з якого вбачається, що відповідачем на поточний рахунок позивача 06 грудня 2012 року були перераховані грошові кошти у розмірі 9 693,24 грн. Таким чином, станом на 06 грудня 2012 року (після подання позовної заяви) сума заборгованості була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 693,24 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1482,53 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 126,97 грн. суд залишає за позивачем, оскільки у задоволенні частини позовних вимог йому було відмовлено.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити спільному українсько-німецькому підприємству "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" 830,16 грн.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" заборгованості в сумі 9 693,24 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшшовистська, 33, місто Ялта, АР Крим, Україна, 98637, код ЄДРПОУ 20728502) на користь спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Нестеровський, 7/9, місто Київ, Україна, 04053, код ЄДРПОУ 14364757) судовий збір у розмірі 1482,53 грн.

4. .Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний