Постанова № 28325247, 25.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/7873/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представників позивача - Романюк А.В., Осипенко С.О.,

представника відповідача - Коваленко Л.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів" до Сумська міжрайонна державна податкова інспекція про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322300/351/22 від 27.07.2012 року та №-0000412300/352/22 від 27.07.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» (далі по тексту - ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів») , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Сумська міжрайонна ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0000322300/351/22 та №0000412300/352/22 від 27.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» складений акт перевірки від 27.04.2012 року №48/22/00375160/42, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2012 року №0000322300/351/22 визначено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 235 966грн. та штрафними санкціями в сумі 58991грн.50коп.; податковим повідомленням-рішенням №0000412300/352/22 від 27.07.2012 року визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 294 957грн. та штрафними санкціями в сумі 73739грн.25коп. ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» не погоджується з визначеними грошовими зобов'язаннями з огляду на таке.

Позивач зазначає, що дійсність та реальність господарських операцій щодо товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними господарськими документами ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», зокрема видатковими накладними, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними, а також іншими доказами, що свідчать про використання придбаного товару (насіння соняшникового) у власній господарській діяльності.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти своїх контрагентів за угодами (правочинами, договорами) на предмет їх фактичного та адміністративного-майнового стану. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності платника податків обставин, котрі передбачені ст. 228 ЦК України - як ознак нікчемності спірних правочинів. Отже, позивач вважає, що доводи Сумської міжрайонної ДПІ про нікчемність договору є помилковими. Окрім цього, контрагент ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» - ПП «Спориш» є належним суб'єктом господарювання України, що набув правоздатності та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Під час укладання договору та в момент його виконання сторони за спірним договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, і це не заперечується податковим органом.

Поряд із цим, правочин по придбанню відповідних товарів у акті перевірки ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» визнаний безтоварним, при цьому податковим органом не враховано реальне існування товару, а також те, що здійснення угоди було належним чином відображено у бухгалтерському обліку на підставі первинних бухгалтерських документів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

До перевірки не було надано документів, на підставі яких погоджувався строк поставки, а також рахунок-фактура від 15.09.2009 року №СФ-000014, видаткова накладна від 07.09.2009 року, посвідчення про якість товару, акти приймання-передачі товару за кількістю та якістю, товарно-транспортні накладні.

Крім цього, в подорожніх листах вантажного автомобіля, виписаних позивачем, не зазначені номери прикладених товарно-транспортних накладних та відсутні відмітки про виконання завдання. У видатковій накладній від 07.09.2012 року не вказані усі необхідні реквізити, такі як: місце складання, посади осіб, відповідальних за отримання та відвантаження товару, П.І.Б. особи, яка отримала товар, та номер відповідної довіреності.

Відповідач стверджує, що наданими до суду позивачем товарно-транспортними накладними не підтверджується факт переміщення вантажу (насіння соняшникового) по території України, оскільки у них взагалі не згадується ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» та не відображені вантажно-розвантажувальні операції.

Також є помилки в оформленні довіреностей на отримання вантажу та у прибуткових ордерах, які нібито свідчать про передання товару 07.09.2009 року та 18.09.2009 року на склад позивача.

Тому, на думку представника відповідача, фактичної передачі товару не здійснювалося, а його поставка оформлювалася тільки документально шляхом виписування податкових та видаткових накладних (а.с.66-71).

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Сумською міжрайонною ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Спориш» (код за ЄДРПОУ 36274840) за період з 01.09.2009 року до 30.09.2009 року , за результатами якої складено акт від 27.04.2012 року №48/22/00375160/42 (далі - акт перевірки, а.с.14-30).

На підставі вказаного акту перевірки ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2012 року №0000322300/351/22 визначено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 235 966грн. та штрафними санкціями в сумі 58991грн.50коп., та податковим повідомленням-рішенням №0000412300/352/22 від 27.07.2012 року визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 294 957грн. та штрафними санкціями в сумі 73739грн.25коп. (а.с.46,47).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про заниження податку на прибуток за 9 місяців 2009 року в сумі 294 957грн., а також безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ по операціям з вказаним контрагентом - ПП «Спориш» за вересень 2009 року в сумі 235 966грн.

Позивачем були подані письмові заперечення на акт перевірки (а.с.31-34), які листом №3132/10/22-009 від 14.05.2012 року залишені без задоволення податковим органом (а.с.35).

Суд погоджується з висновками податкового органу та вважає їх такими, що відповідають вимогам законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» до податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2009 року включив податок на додану вартість в сумі 235 966грн. за операціями з ПП «Спориш» по придбанню товару (насіння соняшникового) загальною кількістю 602, 56 тон (а.с.184-186).

В підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем були надані податкові та видаткові накладні, розрахунки за товар проводились в безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур (а.с.103-112). Як пояснив представник позивача, товар доставлявся транспортними засобами позивача, тому належними документами щодо його транспортування є посвідчення про відрядження водіїв (а.с.113-135, 138-141), подорожні листи вантажного автомобіля (а.с.146-171), а також товарно-транспортні накладні, виписані замовником (вантажовідправником) ТОВ «Савинці» (а.с.195-220).

Проте, на переконання суду, такі доводи не можуть бути покладені в основу рішення у справі, оскільки надані суду документи містять істотні недоліки та суперечності, що свідчать про відсутність реального виконання господарської операції.

Зокрема, 04.09.2012 року між продавцем (ПП „Спориш") та покупцем (ПАТ „Сумський завод продовольчих товарів") був укладений договір купівлі-продажу №1 (далі по тексту - договір №1), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.13).

Згідно п.1.1 договору найменуванням товару є насіння соняшника. Пунктом 1.5 договору передбачений перелік документів, які продавець повинен передати покупцю, серед яких: накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, посвідчення про якість.

Відповідно до ч.2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Однак, в порушення положень п.1.5 договору №1 та ч.2 ст. 662 Цивільного кодексу України ПП „Спориш" не передало покупцю посвідчення якості товару, незважаючи на те, що необхідність наявності зазначеного документа також передбачена п.3.1 та 3.2 договору.

Також суд звертає увагу на п.9.1 та 13.1 договору, за якими договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання (повного виконання сторонами своїх зобов'язань).

Так, із п.2.2 договору вбачається, що під повним виконанням сторонами своїх зобов'язань необхідно розуміти поставку насіння соняшникового кількістю 400 тон, оскільки саме така кількість товару передбачена п.2.2 договору.

Однак, як вбачається із копій видаткових накладних від 07.09.2009 року (а.с.76) та від 18.09.2009 року (а.с.89) загальна кількість поставленого насіння соняшникового становить 602,56 тон, що значно перевищує обумовлену сторонами кількість. Тому після поставки 400 тон насіння договір мав би втратити свою силу. При цьому, додаткових угод, які б змінювали положення договору №1 між сторонами укладено не було.

Факт виписування рахунка-фактури від 03.09.2009 року суперечить п.9.1 договору №1, оскільки передання рахунку-фактури не може відбутися раніше укладання та набрання чинності договором, а саме - раніше 04.09.2009 року, тому даний рахунок-фактура не стосується договору №1.

Крім цього, рахунками-фактурами від 03.09.2009 року (а.с.103) та від 15.09.2009 року (а.с.104) передбачена оплата насіння соняшникового загальною кількістю 823 тони загальною сумою з ПДВ 1 889 740 грн., в той час, як видаткові накладні від 07.09.2009 року (а.с.76) та від 18.09.2009 року (а.с.89) виписані на товар загальною кількістю 602,56 тон. загальною сумою з ПДВ 1 415 784 грн., що свідчить про неузгодженість сторін договору щодо його істотних умов - ціни та кількості товару.

Також в матеріалах справи відсутні докази, яким чином сторони дійшли згоди з щодо строків поставки товару, а також визначили конкретний пункт його поставки (п.9.1 договору №1).

З приводу наданих представником позивача виписок з особового рахунку, які, на його думку, підтверджують факт оплати товару, суд вважає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями договору №1 (п.6.1 та 6.2) не передбачений обов'язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата). При цьому, із копій виписок по особовим рахункам вбачається, що оплата товару проводилася не тільки до його поставки та виписування видаткових накладних від 07.09.2009 року (а.с.76) та від 18.09.2009 року (а.с.89), але й до дати укладання договору як такого та набрання ним чинності.

Зокрема, із копії виписки за особовим рахунком від 03.09.2009 року (а.с.105) вбачається, що призначенням платежу є „перерахування коштів на поточний рахунок згідно договору №26003040244703 від 12.08.2009 року, дата надходження коштів - 03.09.2009 року", що не співпадає з номером та датою договору №1 від 04.09.2009 року (а.с.13). Тому даний платіж не стосується оплати поставки товару за договором №1.

У виписках за особовим рахунком від 07.09.2009 року, 08.09.2009 року, 10.09.2009 року та 14.09.2009 року (а.с.106-110) також зазначені рахунки на оплату поставки насіння соняшника від 01.09.2009 року та від 03.09.2009 року, що суперечить умовам п.9.1 договору №1 щодо набрання ним чинності, внаслідок чого факт оплати поставки товару не підтверджується належними розрахунковими документами в цій частині.

Також суд вважає доцільним зазначити, що фактична передача товару по договору купівлі-продажу №1 від 04.09.2009 року та його транспортування не здійснювалася з огляду на наступні підстави.

Надані представником позивача копії товарно-транспортних накладних (а.с.195-220) суд не може розцінювати як докази здійснення транспортування отриманого товару від ПП «Спориш» до ПАТ „Сумський завод продовольчих товарів", оскільки у них взагалі відсутнє посилання на підприємство позивача.

Крім того, пунктами навантаження та розвантаження товару згідно товарно-транспортних накладних значаться „с. Савинці Миргородського району" та „місто Суми", в той час, як місцезнаходженням ПАТ „Сумський завод продовольчих товарів" є „с. Бездрик Сумського району Сумської області", а місцезнаходженням ПП „Спориш" - м. Полтава.

Зазначені відомості суперечать відомостям, вказаних у подорожніх листах вантажного автомобіля, оскільки згідно подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с.146-149,160,164) місцем взяття вантажу вказано „с. Бездрик" замість „с. Савинці", як це передбачено товарно-транспортними накладними (а.с.195-220), а місцем доставки вантажу вказана „Полтавська область" замість „с. Бездрик".

Такі обставини свідчать про відсутність належної згоди сторін договору щодо пункту поставки товару, а відтак, і про його реальне транспортування. Тому із поданих до суду документів неможливо встановити місце навантаження та місце розвантаження насіння соняшникового.

Також, позивачем не надано ані на перевірку, ані до суду документів, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю від ПП «Спориш ».

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ПП „Спориш" закупило у ТОВ „Савинці" певну кількість насіння соняшникового, яке потім перепродало ПАТ „Сумський завод продовольчих товарів" зі складів ТОВ „Савинці", розташованих в с. Савинці Миргородського району Полтавської області.

На переконання суду, купівля насіння соняшникового через посередника ПП „Спориш" є економічно недоцільною, оскільки в тому ж населеному пункті - с. Савинці Миргородського району Полтавської області здійснює господарську діяльність ТОВ „Савинці", яке безпосередньо займається закупівлею, зберіганням та транспортуванням насіння соняшникового.

Таким чином, господарська діяльність ПП „Спориш" носить суто посередницький характер, яка за відсутності необхідних умов для її здійснення: виробничих та складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів, спрямована не на реальне досягнення ділової (економічної мети), а на штучне створення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що фактична передача товару за договором купівлі-продажу №1 від 04.09.2009 року та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ПП „Спориш".

У разі відсутності реальної поставки товару витрати позивача не підлягали б включенню до валових витрат підприємства відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару - ПП «Спориш» видаткових та податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування валових доходів певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на прибуток підприємства..

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах.

Тобто, у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з ПП «Спориш » не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин позивача із ПП «Спориш » мали місце та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року №0000322300/351/22 та №0000412300/352/22 від 27.07.2012 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322300/351/22 від 27.07.2012 року та №-0000412300/352/22 від 27.07.2012 року -відмовити у повному обсязі .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст складено та підписано 28.12.2012 року