Постанова № 28325207, 19.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2012р. справа № 5006/12/130/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явивсявід відповідача:ОСОБА_4 - паспорт розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід18.09.2012р.по справі№5006/12/130/2012 (Тоцький С.В.)за позовомВиконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь Донецької областідофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Маріуполь Донецької областіпростягнення заборгованості у сумі 16788,94грн. та розірвання договору № 41/1 від 20.01.2009р В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні 05.12.2012р.

оголошена перерва до 19.12.2012р. о 10 год. 15 хв.

Господарський суд Донецької області (суддя Тоцький С.В.) рішення від 18.09.2012р. задовольнив позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь Донецької області та стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у м. Маріуполь Донецької області (далі - СПД ОСОБА_4) заборгованість в сумі 16788,94грн., розстрочивши виконання судового рішення на вісім місяців рівними частками із щомісячною сплатою з жовтня 2012р. по квітень 2013р. включно по 2000,00грн. та у травні 2013р. - 2788,94грн. Суд також розірвав договір № 4/1 від 20.01.2009р., укладений між сторонами. Крім того, суд стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 2682,50грн.

Судове рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. по справі № 5006/12/130/2012 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що істотні умови спірного договору № 41/1 від 20.01.2009р. не виконані, лайтбокси не встановлені на опори вуличного освітлення, оскільки конкретне місце (опора) установки вказано в схемі "Дозвілу", а в предметі договору вказано лише орієнтир (адрес), також відсутні акти приймання-передачі місць на опорах вуличного освітлення розміщення лайтбоксов. Крім того, заявник посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги лист № 05-10 від 19.10.2010р., який підтверджує факт відсутності між сторонами договірних відносин.

На думку заявника апеляційної скарги, договір № 41/1 від 20.01.2009р. є недійсним, зокрема в частині розрахунку плати застосовано коефіцієнт 1,5 замість 0,75 для реклами з підсвічуванням.

Позивач рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. по справі № 5006/12/130/2012 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач у судовому засіданні 05.12.2012р. заявив клопотання про залучення до матеріалів справи трьох фотографій місць - опори вуличного освітлення з рекламних конструкцій за адресами: пр. Перемоги, 23, пр. Перемоги, 16, пр. Металургів, 62, як доказ надання їх у користування іншій особі.

Апеляційна інстанція зазначене клопотання відповідача не задовольняє, оскільки з цих фотографій не вбачається, де саме розташовані рекламні конструкції, та їх відношення до спірного договору.

У судове засідання 19.12.2012р. позивач свого уповноваженого представника не направив, просив суд розглянути скаргу за його відсутності.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. та розірвання договору №41/1 від 20.01.2009р., посилаючись на те, що згідно умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 16788,94грн. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не дотриманий порядок розрахунків за користування місцями розміщення зовнішньої реклами, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, у зв'язку із чим просив суд розірвати договір.

Судом першої інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" , ст. 16 Закону України "Про рекламу" та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. № 2067 обґрунтовано зазначено, що зовнішня реклама у населених пунктах розміщується на підставі Дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами Рад відповідно до Типових Правил.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 41/1 від 20.01.2009р. надано дозвіл ФОП ОСОБА_4 на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (лайтбокси розміром 1,2*1,8м. -6шт.) за адресами: пр-т Леніна (район «АМІ»), б. 50-років Жовтня, 13, 36, пр-т Перемоги, 16, 23, пр-т Металургів, 62 терміном на 5 років (а.с. 14).

Пунктом 2 зазначеного рішення відповідача зобов'язано укласти договір з виконкомом міської ради та внести протягом п'яти днів після укладення договору зазначену суму до міського бюджету, в іншому разі рішення визнати таким, що втратило чинність.

При цьому, сума, яка підлягає внесенню ФОП ОСОБА_4 в рішенні виконкому не визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання цього рішення 20.01.2009р. між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Адміністрація) та ФОП ОСОБА_4 (Розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 41/1, за умовами якого Адміністрація надає, а Розповсюджувач приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: розміщення лайтбоксів розміром 1,2*1,8м. - 6шт. за адресами: пр-т Леніна (район «АМІ»), б. 50-років Жовтня, 13, 36, пр-т Перемоги, 16, 32, пр-т Металургів, 62 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору термін цього договору становить 5 років з 20.01.2009р. до 20.01.2014р.

Згідно п. 3.1.1 договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний внести протягом 10 робочих днів, із дня отримання договору до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, а при надання розстрочки платежу, перший платіж.

При цьому, в договорі не визначено про яку плату йдеться, її розмір (в повному обсязі - як зазначено в п. 3.1.1.).

За приписами п. 4.1 договору за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Розповсюджувач протягом всього строку дії договору згідно п. 2.1., щоквартально до 20 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету м. Маріуполя - 1199,21грн.

Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача, що в п. 3.1.1. договору сторони мали на увазі плату за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, визначену в п. 4.1. розділу "Розрахунки", оскільки згідно зазначеного пункту відповідач зобов'язаний "щоквартально до 20 числа місяця поточного кварталу" сплачувати 1199,21грн., тобто сторони домовились про період оплати - квартал, та відповідну суму за цей період, яка відповідає Розрахункам, що є Додатками № № 1, 2 до договору (а.с. 11-12).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень.

Суд першої інстанції дійшов висновку стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16788,94грн. та розірвати договір № 41/1 від 20.01.2009р., укладений між сторонами, оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків за зазначеним договором по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами.

Однак, апеляційна інстанція з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. № 2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Тому, колегія суддів не може погодитись з висновком суду, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, оскільки в п. 1.1. договору визначено лише адреси: пр-т Леніна (район «АМІ»), б. 50-років Жовтня, 13, 36, пр-т Перемоги, 16, 23, пр-т Металургів, 62, що не є визначенням місця для розміщення рекламного засобу в розумінні п. 2 Типових Правил.

Позивачем на вимогу апеляційної інстанції надано Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затверджене рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 151 від 14.04.2004р., згідно якого підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку Дозвіл.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача, на обґрунтованість відмови у видачі Дозволу ФОП ОСОБА_4, з посиланням на п. 4.15 Положення (відсутність оплати), оскільки за умовами укладеного договору передача розповсюджувачу зовнішньої реклами місця розташування рекламного засобу - Дозволу, як підстави для розміщення реклами, не залежить від виконання відповідачем п. 4.1. договору, щодо оплати щоквартальних платежів.

Відповідальність за несвоєчасну оплату зазначених платежів сторони визначили в п. 4.2. у вигляді пені.

Будь-яких інших платежів (їх розмір) договір не передбачає.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги виконкому Маріупольської міської ради про стягнення боргу за договором № 41/1 від 20.01.2009р. є безпідставними, оскільки позивачем не доведено виконання ним договірних зобов'язань з передачі відповідачу в тимчасове користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Зобов'язання відповідача з оплати визначених п. 4.1. договору сум сторони передбачили саме за користування місцями розташування спеціальних конструкцій, яке було неможливим за відсутністю Дозволу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Факт відмови у видачі ФОП ОСОБА_4 Дозвілу позивачем не спростовується, крім того, Інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя здійснено перевірку щодо фактичного розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, згідно інформації наданою Фінансовим управлінням міської ради, якою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 спеціальних конструкцій зовнішньої реклами - лайтбоксів у м. Маріуполі не розміщував (а.с. 28).

Щодо позовної вимоги про розірвання договору № 4/1 від 20.01.2009р. у зв'язку із істотним порушенням договору ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено такого порушення.

Крім того, сторони в п. 2.2. договору передбачили, що він може бути достроково припинений за згодою сторін або за ініціативою однієї із сторін. У разі достроково припинення договору за ініціативою однієї із сторін, вона повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше, ніж за 1 місяць.

Тому, у разі, якщо позивач вважає доцільним припинення договірних відносин він не позбавлений права здійснити, це в порядку, визначеному у п. 2.2. договору.

Таким чином, вимога позивача про сплату ФОП ОСОБА_4 заборгованості з оплати за тимчасове користування місцями розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами в розмірі 16788,94грн. за період з 02.02.2009р. по 20.04.2012р. за умови відсутності доказів передачі відповідачу відповідних місць у користування є безпідставною, оскільки не ґрунтується на умовах договору та не відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, які визначені ст. 3 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції зазначене не було враховане, тому рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. по справі № 5006/12/130/2012 підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. по справі № 5006/12/130/2012 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 16788,94грн. та розірвання договору № 4/1 від 20.01.2009р. відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м. Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 34686694) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75грн.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Дон. обл.