Рішення № 28324662, 25.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2012Справа №5002-7/3919-2012

За позовом прокурора Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону (вул. Руська, 10, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98100) в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, місто Київ, Україна, 03168),

Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Чкалова, 134, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98100),

до відповідача - приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленко 2А, оф. 3, місто Сімферополь, АР Крим, 95006);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - військова частина А2272 (вул. Насипна, 3, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98100)

про стягнення 148 049,79 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від прокуратури - не з'явився,;

від позивача (КЕЧ) - Суворов Д.О, довіреність №2154 від 24.09.12, представник;

від позивача (МОУ)- не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: 07 листопада 2012 року прокурор Феодосійської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Артек-Союз" заборгованості за договором на використання електроенергії від 11 січня 2010 року за №1-6 у розмірі 148 049,79 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1-6 на використання електроенергії від 11 січня 2010 року в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг та обґрунтовані посиланнями на статтю 193 Господарського кодексу України та статті 509, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі. Також, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів була залучена військова частина А2272.

22 листопада 2012 року представник військової частини А2272 надіслав суду пояснення по суті позовної заяви у яких підтвердив порушення відповідачем умов спірного договору та підтримав вимоги прокурора у повному обсязі .

Також, 27 листопада 2012 року від Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району надійшли пояснення, у яких остання повідомила суд про те, що повністю підтримує позовні вимоги заявлені прокурором та підтверджує наявність у відповідача заборгованості за спірний період.

Через неявку відповідача у судове засідання ухвалою суду від 27 листопада 2012 року розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 25 грудня 2012 року, з'явився тільки представник Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району, який надав суду докази на підтвердження заборгованості, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Прокурор, представники Міністерства оборони України та військової частини А2272 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суд також не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

11 січня 2010 року на підставі договору №271/2/09/1 від 02 вересня 2009 року, укладеному між Міністерством оборони України та приватним підприємством «Артек-Союз», військова частина А2272 (за договором споживач), приватне підприємство «Артек-Союз» (за договором субспоживач) та Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина району (за договором одержувач коштів) уклали договір №1-6 на передачу і використання електроенергії.

Згідно умов вищевказаного договору, споживач одержує електричну енергію на підставі договору №271/2/09/1 від 02 вересня 2009 року і по своїх електричних мережах поставляє електричну енергію приватному підприємству «Артек-Союз» відповідно до «Розрахунку споживаної потужності» при відсутності приладів обліку електроенергії або за показниками приладів обліку по тарифах (пункт 1.1 договору).

Як встановлено пунктом 1.2 договору, оплата електроенергії за договором здійснюється субспоживачем на розрахунковий рахунок одержувача за фактично отриману електроенергію на підставі єдиного рахунку, виписаного одержувачем, на підставі довідки споживача.

Відповідно до п. п. 2.2.2 - 2.2.4 договору споживач зобов'язався щомісячно до 5 числа виписувати єдиний рахунок і в бухгалтерії Одержувача передавати його представникові Субспоживача, повідомляти Субспоживача про всі зміни тарифів на поставку електричної енергії в письменній формі не пізніше чим за три календарних дні до введення їх у дію, робити нарахування платежів за фактично спожиту електроенергію по чинних тарифах і по змінених тарифах не раніше чим через три календарних дні після фактичного повідомлення «Субспоживача», а субспоживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за фактично спожиту електроенергію, згідно п.1.1. договору, на розрахунковий рахунок Одержувача на підставі єдиного рахунку, виписаного Одержувачем; здійснювати оплату за надані послуги на підставі договору №271/2/09/1 від 02.09.2009 п. 6.5. Договору протягом 15 (десяти) банківських днів з дня одержання рахунку від Одержувача (п.2.3.1, п. 2.3.2 договору).

Для оплати за спожиті послуги приймається період з першого календарного числа розрахункового місяця до останнього календарного числа місяця.

У випадку недотримання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства, що передбачено пунктом 4.1 договору.

Разом з тим, пункт 6.4. договору передбачає, що Субспоживач здійснює 100% оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту одержання єдиного рахунку.

Звіряння стану розрахунків між Одержувачем і Субспоживачем здійснюється

щоквартально. Одержувач передає двосторонній акт представнику Субспоживача не

пізніше 10 числа місяця, наступного за минулим кварталом, той у свою чергу не пізніше 10

від дня одержання двостороннього акту, повертає його підписаним (пункт 6.5 договору).

За твердженням прокурора та позивачів, протягом дії вищевказаного договору відповідачу надавалися послуги з поставки електроенергії та виставлялись відповідні рахунки для оплати, які підприємством «Артек-Союз» були отримані, сплачувались, але не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 148 049,79 грн., що і послугувало підставою для звернення прокурора з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших та інших юридичних осіб. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор мар право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В системі Збройних Сил України таким органом виступає Міністерство оборони України, структурним підрозділом якого є Феодосійська КЕЧ району.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокурор зазначив, що Феодосійська КЕЧ району, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», є суб'єктом господарської діяльності Збройних Силах України, який утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та кодів економічної діяльності, а також окремі рахунки у банківських установах.

Фінансування Збройних Сил України відповідно до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» здійснюється за рахунок Державного бюджету. Разом з тим, як стверджує прокурор, невиконання відповідачем умов договору завдає шкоди економічним інтересам держави, так як Міністерство оборони України не може використовувати несплачені відповідачем грошові кошти, що негативно впливає на стан боєготовності.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на укладений між сторонами договір на передачу і використання електроенергії правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано зобов'язальні відносини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому суд враховує, що договір №1-б від 11 січня 2010 року на передачу і використання електроенергії не розірваний, не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому умови такого договору є обов'язковими для виконання його сторонами.

Зі змісту вказаного договору також вбачається, що він за своєю правовою природою не регулює відносини постачання електричної енергії, а встановлює лише порядок відшкодування витрат за спожиту відповідачем електроенергію на енергопостачання своїх об'єктів.

Так, споживання електроенергії відповідачем є конклюдентною дією, яка породжує обов'язок її оплати, незалежно від оформлення таких правовідносин відповідним договором.

Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23 травня 2012 року (справа № 5002-33/3613-2011).

Задовольняючи позов про стягнення суми основної заборгованості, суд також виходить з того, що позивачем, на виконання зобов'язань за договором №1-б від 11 січня 2010 року на передачу і використання електроенергії, були виставлені відповідні рахунки. Проте, до теперішнього часу приватним підприємством "Артек-Союз" умови спірного договору щодо сплати наданих послуг на суму 148 049,79 грн. в повному обсязі та у встановлений сторонами термін не виконані, що є свідченням порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку, передбаченого пунктами 1.2, 2.3.1., 2.3.2. цього договору.

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору, відповідач не розрахувався у повному обсязі за спожиту електроенергію, заборгувавши позивачу 148 049,79 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем суду надано не було, заперечень щодо споживання відповідачем електричної енергії на підставі вказаного договору надано також не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Обраний прокурором спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору №1-б від 11 січня 2010 року.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленка, 2а, оф. 3, м. Сімферополь, 95053; код ЄДРПОУ 30741489) на користь Міністерства оборони України в особі Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Чкалова, 134, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98100, код ЄДРПОУ 07894457) заборгованість в розмірі 148049,79 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленка, 2а, офіс 3, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, код ЄДРПОУ 30741489) на користь Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АРК, код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір в сумі 2 961,00 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний