Ухвала суду № 2832459, 05.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                      Головуючий в 1 інстанції – Кошкош О.О.

                                                                                            Суддя-доповідач – Старосуд М.І.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

05 червня 2008 року                                                                          справа № 22-а-3978/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                    Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання           Чуріковій Я.О.

за участю:

представника від позивача:                Стракинару О.В.                                                      

представників від відповідача:           Глухівського О.О., Циганкової О.В.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі23 січня 2008 року

№ 2а-1469/08 ( суддя Кошкош О.О.)за позовом                                              Державного підприємства «Шахтарськантрацит»

до

Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про

визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001281542/2/Ї1586 та повідомлень від 06.06.2007 року № 105270011408815, від 08.06.2007 року №105270011409838 про розподіл пені, -

ВСТАНОВИЛА:

      ДП «Шахтарськантрацит» звернулось  до суду з позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001281542/2/Ї1586 та повідомлень від 06.06.2007 року № 105270011408815, від 08.06.2007 року №105270011409838 про розподіл пені.

      В обґрунтування позову зазначає,  що відповідач неправомірно застосував до нього штрафні санкції за несплату податку на додану вартість за червень 2007 року, оскільки він здійснив ці платежі в сумі 200000,00 грн., але відповідач безпідставно зарахував їх в рахунок сплати попередньої заборгованості та на погашення пені.

        Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року позовну заявуДержавного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001281542/2/Ї1586 та повідомлень від 06.06.2007 року № 105270011408815, від 08.06.2007 року №105270011409838 про розподіл пені – задоволено повністю.

На зазначену постанову суду, податковим органом було подано апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати з тих підстав, що судом винесене немотивоване за своїм змістомрішення, так як наявність податкового боргу передбачає погашення податкових зобов’язань у порядку черговості їх виникнення, що і визначено Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Апелянт посилається на ч.2 п.16.3.3. п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено - якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не зазначає її окремим платіжним дорученням, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду від 23 січня 2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позивних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

            Колегія суддів,  заслухавши представників сторін, перевіривши  матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду від 23 січня 2008 року, винесена законно та обґрунтовано з додержанням вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на що апеляційна скарга Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає, а постанова суду має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне.

В основу податкового повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 19.07.2007 року № 554/15/32299510 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість ДП «Шахтарськантрацит» за травень 2006 року по строку 30.06.2006 року.

 За результатами перевірки встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, фактично сума податкового зобов’язання по ПДВ за декларацією від 20.06.2006 року в сумі 123375,84 грн. сплачена з порушенням граничного строку сплати на 343 календарних дні, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001281542/2/1586 про застосування штрафних санкцій на суму 61687, 93 грн.

Висновок про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по ПДВ згідно зазначеної декларації зроблений у зв’язку зі сплатою податку на додану вартість згідно платіжних доручень:

- від 06.06.2007 року № 1842 на суму 100000,00 грн.;

- від 08.06.2007 року № 1911 на суму 100000,00грн.

Сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість по деклараціям за червень 2007 року були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача, у тому числі на погашення пені. При цьому податковий орган керувався ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі та у судовому засіданні, посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції - п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та наполягає на праві податкового органу змінювати призначення платежу та направляти суми сплачених податкових зобов’язань за конкретний податковий період в рахунок погашення несплаченого податкового боргу, посилаючись, в тому числі, на існування податкової застави у платника податку – позивача у справі.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

 На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Ні інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної                                      податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної                                      податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.082005р., ні інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 р. (Наказ Державної податкової   адміністрації України                                      18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних  розмірах.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які  не  є податковим боргом,  у порядку календарної черговості його виникнення,  а в разі одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків,відповідач змінюючи напрямок платежу діяв з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством України, необгрунтовано та неправомірно.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані позивачем докази, правомірно застосував норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                    У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року у справі № 2а-1469/08 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 року № 0001281542/2/Ї1586 та повідомлень від 06.06.2007 року № 105270011408815, від 08.06.2007 року №105270011409838 про розподіл пені – залишити без змін.

 Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді: