Постанова № 28324036, 09.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

09 жовтня 2012 р. 10:23 Справа №2а-10023/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Маргарітова М.В., при секретарі Фурлетової Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Круїз-Кон"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та наказу

за участю:

від позивача - представник за довіреністю: Савопуло Б.М.

від відповідачів - представник за довіреністю Володькін С.А.

Обставини справи: Приватне підприємство «Круїз - Кон» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 31.07.2012р. № 516 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Круїз - кон», а також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 28.08.2012р. №0003142301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача був складений акт, в якому зроблені необґрунтовані висновки про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарської діяльності, укладення та виконання господарських договорів. Позивач вважає, що прийняте на підставі такого акту податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо протиправності оскаржуваного наказу позивач посилається на недотримання відповідачем ст.78 Податкового кодексу України та ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України в частині протиправності дій посадових осіб, недотримання порядку проведення документальної позапланової перевірки позивача по кримінальній справі.

У судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, вважає позовні вимоги необґрунтованими. На думку відповідача, при проведенні перевірки позивача та складанні акту перевірки із зазначенням в ньому висновків про встановлені порушення норм податкового законодавства, при прийнятті оскаржуваного наказу та вчинені дії з проведення перевірки ними не було допущено порушень законодавства, а тому вчинені відповідачем дії та прийняті рішення не можуть бути визнані протиправними. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.90-93).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податкової інспекцією у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 31.07.2012р. був прийнятий наказ №516 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (а.с.95).

На підставі вказаного наказу та направлення на проведення перевірки від 31.07.2012р. №000426/412 виданого ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Круіз - Кон», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки був складений акт № 1099/22-1/36101702 від 13.08.2012 року (а.с.10-32), яким встановлено порушення п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 13400грн., у т.ч. за серпень 2009р. у сумі 700грн., за вересень 2009р. у сумі 467грн., за жовтень 2009р. у сумі 1233грн., за березень 2010р. у сумі 11000грн.

На підставі податкового акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012р. №0003142301 (а.с.7), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13400грн. за основним платежем та 3350 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність прийняття наказу від 31.07.2012р. № 516 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Круїз - кон» суд зазначає наступне.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

З оскаржуваного наказу вбачається, що на час його прийняття відповідач керувався положеннями п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Приймаючи в оскаржуваному наказі рішення про призначення перевірки позивача, відповідач мотивував його тим, що ДПІ у м. Ялті АРК ДПС на адресу позивача було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. В наказі вказано, що позивач надав відповідачу копії документів не в повному обсязі та не надав пояснення щодо включення таких операцій до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях з ПДВ.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріали справи свідчать, що позивачем був отриманий запит відповідача про надання інформації та її документального підтвердження від 04.07.2012р. вих. №6295/10/22-01 (а.с.108), в якому відповідач просить протягом 10 днів надати інформацію та її документальне підтвердження, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово - господарські відносини з фірмою «Капітель Плюс».

12.07.2012р. відповідачем був отриманий лист позивача, в якому ним зазначена інформація щодо господарських відносин з фірмою «Капітель Плюс» та вказаний додаток документів, які позивач надає у підтвердження такої інформації.

Таким чином, вказані обставини свідчать, що позивач у десятиденний строк надав відповідачу на його запит пояснення та їх документальне підтвердження щодо відносин з фірмою «Капітель Плюс».

Нормами ПК України не встановлена обов'язкова форма та зміст пояснень, а також конкретний перелік документів у підтвердження таких пояснень, що повинні надаватися на запит органу державної податкової служби, з чого суд робить висновок про те, що такі пояснення можуть складатися платником податку у довільній формі, а документи, що надаються до пояснень повинні містити їх підтвердження, при цьому документальне підтвердження не ставиться законом в залежність від кількості, виду та назви поданих документів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З урахуванням вказаних норм, до документів, які повинні надаватися у підтвердження пояснень передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України можуть відноситься документи, що відповідають первинним документам.

З пояснень наданих позивачем вбачається, що ним були надані документи, які за визначенням вказаних норм вважаються первинними, а саме акти здачі - приймання робіт, податкові накладні, рахунки - фактури, а також документи про здійснення розрахунків - виписки з банку.

При вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваного наказу відповідача, суд оцінює його законність та обґрунтованість на час прийняття.

Як було вказано вище зазначений наказ містить посилання на те, що позивачем до ДПІ не в повному обсязі надані документи та не надані пояснення щодо включення операцій до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях з ПДВ.

Поряд з цим, в запиті відповідача вимагалося надання пояснень та первинних документів щодо господарських відносин з фірмою «Капітель Плюс», при цьому питання про надання пояснень щодо включення операцій до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях з ПДВ перед позивачем у запиті не ставилося.

Наказ позивача не містить обґрунтування обставин, за яких відповідач зробив висновок про ненадання позивачем документів у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем також не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що позивачем не було виконані дії з надання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пояснення відповідача про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, що, у тому числі, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов, ґрунтується на змісті оскаржуваного наказу та не містять нових і обґрунтованих даних, на підставі яких можливо встановити наявність встановлених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав для призначення проведення перевірки та обґрунтованості прийняття відповідного рішення.

Враховуючи положення частини 3 статті 2 КАС України, суд зазначає, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень повинно переслідувати забезпечення інтересів держави виключно в межах законності та верховенства права, тобто будуватись на принципах обґрунтованості, тобто через вмотивовані дії; безсторонності, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісності, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливості, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційності та адекватності; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. Тобто, іншими словами, суб'єкти владних повноважень повинні діяти лише в межах тих повноважень, що прямо передбачені законом та засновані на принципі імперативності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем наказу про призначення проведення документальної позапланової перевірки з підстав встановлених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених ПК України. При цьому такий наказ є одним із документів, за умови надання яких платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про визнанням протиправним та скасування наказу відповідача про проведення перевірки то, як наслідок, є протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки, за результатом якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке на підставі вказаних обставин, також є таким, що прийнято необґрунтовано.

Оцінюючи висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства та правомірність прийняття на їх підставі податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 13400грн., зроблений в акті в результаті встановлення перевіркою фактів неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми від операцій з фірмою «Капітель Плюс» та отриманих від цього підприємства податкових накладних.

З акту перевірки вбачається, що вказані висновки були зроблені відповідачем внаслідок встановлення перевіркою фактів укладення позивачем правочинів з ознаками фіктивності. Таки висновки ґрунтуються на даних перевірки фірми «Капітель Плюс», які надійшли до ДПІ в м. Ялті АР КДПС від ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість» (якій діяв у період, що охоплений перевіркою). З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вже було вказано вище, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою «Капітель Плюс» був укладений договір на надання послуг №9/98 від 01.02.2010р. (а.с.39-40), за предметом якого замовник (ПП «Круіз - Кон») доручає, а виконавець (фірма «Капітель Плюс») зобов'язується виконати санаторно - курортні послуги , ціна договору складає 400000грн. з ПДВ.

Між позивачем та фірмою «Капітель Плюс» був укладений договір на надання послуг №287 від 28.05.2009р. (а.с.41-42), предметом якого є надання послуг по реалізації виконавцем (фірма «Капітель Плюс») замовнику (ПП «Круіз - Кон») санаторних - курортних путівок на відпочинок, лікування в здравницях Криму, а також надання інших додаткових послуг.

У ході виконання вказаних договорів були створені такі документи: рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт та податкові накладні.

Вказане свідчить, що в результаті виконання укладених з зазначеним контрагентом договорами були отримані послуги, які використані у власній господарській діяльності.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушення при складанні вказаних первинних документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Наявність у позивача належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, у тому числі податкових накладних, є належним доказом виконання господарських операції між позивачем та контрагентом та свідчить про наявність у нього, в силу норм Закону України «Про податок на додану вартість» достатніх підстав для формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти на час укладення та виконання договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені вище обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими з наступних підстав.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання послуг контрагентом позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу послуг.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як використання послуг в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

При проведенні перевірки відповідачем не оцінений та не взятий до уваги факт використання у господарській діяльності послуг придбаних позивачем у контрагента.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів. Контрагент також був зареєстрований платником ПДВ, мав ліцензію видану Державною туристичною адміністрацією України на провадження турагентської діяльності строком дії з 25.02.2005р. по 25.02.2010р. та ліцензію Ради Міністрів АР Крим з безстроковим терміном дії на здійснення турагентсткої діяльності (а.с.43-46).

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагент на момент укладення угод був виключений з ЄДРПОУ або не був зареєстрований платником ПДВ, у зв'язку з чим був не наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю та мав права виписувати податкові накладні.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані на передачу послуг замовнику та отримання за це коштів виконавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість. За таких обставин, прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 15.10.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 31.07.2012р. № 516 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Круїз - Кон».

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 28.08.2012р. №0003142301.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Круїз - Кон» 134 грн. - судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.