Постанова № 28322574, 18.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р.Справа № 2-а-6955/10/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 20 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення рішення за № 00003536/0 від 19.04.2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2009 року в розмірі 577 566,22 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 20 грудня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан» задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19.04.2010 року №00003536/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан»на суму 577566 гривень 22 копійки.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме: неналежного позивача - Відкрите акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан»на правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан»; неналежного відповідача: Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві замінено на правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином та своєчасно про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (а.с.214-215), сторони до суду не прибули та причини неявки не повідомили.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2010 року дежподатревізорами - інспекторами відділу податкового супроводження підприємств промислового виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві було складено акт № 344/36/14307653 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ «Вадан Ярдс Океан»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви».

Висновками перевірки було встановлено порушення п.1.8 статті 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/ 97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого ВАТ «Вадан Ярдс Океан»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 577 566,22 грн.

19.04.2010 року СДПІ ВПП у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення рішення № 00003536/0, яким на підставі акту перевірки № 344/36/14307653 від 06.04.2010 року встановлено порушення п.1.8 статті 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/ 97-ВР та зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2009 року в розмірі 577 566,22 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 344/36/14307653 від 06.04.2010 податковим органом виключено з сум бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість 577 566,22 грн., на підставі того, що у результаті перевірки, підприємств по ланцюгу постачання встановлено у деяких ланцюгах постачання ознаки фіктивності підприємств.

Підставою прийняття спірного рішення стали висновки відповідача про те, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальниками ВАТ «Вадан Ярдс Океан»не перераховано відповідні суми ПДВ підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини, за наслідками яких податковою службою прийнято рішення, і, зокрема, розмір від'ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам, встановлені в акті перевірки. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про податок на додану вартість»на платника податків не покладено функцію контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг). Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII вказану функцію покладено на податкову службу, а єдиним документом, що підтверджує для покупця цих товарі сплату або намір сплатити ПДВ до бюджету, є податкова накладна. Думка ДПІ, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає механізм контролю і відповідальність покупця за сплату податку на додану вартість постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неправильне тлумачення податковою службою діючого законодавства призвело до прийняття податковою службою неправомірного рішення.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що крім вищенаведеної підстави, право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вказаний висновок слідує з поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує саме з фактом надмірної сплати цього податку до держбюджету, вказана обставина повинна бути предметом розгляду та доказування по справам такої категорії.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою було встановлено факт відсутності надмірної сплати цього податку.

Згідно вимог п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України). До того ж, відповідно до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ є сплата цього податку до Державного бюджету України.

Як було встановлено проведеною відповідачем перевіркою та не заперечувалось позивачем, у фінансово-господарських операціях (постачання послуг, робіт), за результатами яких останній сформував податковий кредит, визначив суму від'ємного значення та в подальшому заявив до відшкодування ПДВ, він виступав у якості покупця (послуг, продукції).

Сплачений позивачем його постачальникам у ціні за придбані товари (послуги) ПДВ, згідно вищенаведеної норми п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), підлягав внесенню останніми до бюджету і вказана обставина підлягає встановленню по справі. Як було встановлено в ході перевірки позивача, перші постачальники позивача не є виробниками придбаної продукції, а придбали останню у інших підприємств.

Судова колегія вважає, що ПДВ це непрямий податок, тому підприємство-посередник декларує податкові зобов'язання при продажу продукції та податковий кредит при її придбанні фактично ПДВ до бюджету сплачує з торгівельної націнки, у разі, якщо вона є. З метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту сплати відповідних сум ПДВ до бюджету за місцем реєстрації підприємств (другі постачальники), у яких постачальниками позивача (першими постачальниками) було придбано продукцію (послуги) було направлено запити на підтвердження проведення господарських операцій та відвантаження продукції на користь постачальників позивача.

Згідно отриманих відповідачем матеріалів зустрічних перевірок та відповідей на запити, постачальниками в ланцюгу постачання позивача, у відповідних періодах податкові зобов'язання з ПДВ не задекларовано, податку до бюджету не сплачено, так як підприємства звітують про відсутність діяльності, не знаходяться за юридичною адресою.

Виходячи з визначення підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, наведеного в ст.42 Господарського Кодексу України, відмова у наданні податкової вигоди (відшкодування ПДВ) є наслідком необачності позивача у виборі контрагентів, що є проявом ризиковості підприємництва в податкових правовідносинах.

На підставі викладеного судова колегія доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Також, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконанні всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ у зв'язку з тим, що зазначений висновок був зроблений судом першої інстанції без дослідження податкових накладних та інших первинних документів на підставі яких вони виписані. При цьому, колегія суддів наголошує, що позивачем до суду не надано жодного докази на підтвердження фактичності проведення операцій, а відтак і на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Крім того, аналізуючи зміст постанови суду першої інстанції судова колегія дійшла висновку, що вона не містить всіх передбачених ст. 163 КАС України складових частин. Так, в постанові суду першої інстанції взагалі відсутнє посилання на встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, що прямо передбачено вимогами п. 3 ст. 163 КАС України.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 20 грудня 2010 року - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 20 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/