Рішення № 28322310, 24.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-70/15157-2012 24.12.12

За позовом: Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню

підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект", м.Кривий Ріг

до: Державної акціонерної компанії (Закрите акціонерне товариство)

"Українські поліметали", м.Київ

про: стягнення 120 846,16 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: Харитонова А.Г. -пред. по довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної акціонерної компанії (Закрите акціонерне товариство) "Українські поліметали" про стягнення 120 846,16 грн., з яких 93 720,00 грн. сума основного боргу за договором на виконання проектних і вишукувальних робіт №2031/11051 від 04.03.11р., 3 227,56 грн. -3 % річних, 17 338,20 грн. -пеня, 6 560,40 грн. -штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №2031/11051 від 04.03.11р., укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 93 720,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 3 227,56 грн., пеню в сумі 17 338,20 грн. та 6 560,40 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.12р. порушено провадження у справі №5011-70/15157-2012 та призначено розгляд справи на 26.11.12р.

У судове засідання 26.11.12р. з'явився представник позивача.

На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі представником позивача надано оригінали документів для огляду, серед яких акт виконаних робіт.

Представником позивача у судовому засіданні надано письмові пояснення по справі та додаткові документи для долучення до матеріли справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.12р. відкладено розгляд справи на 24.12.2012р.

17.12.12р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 110 855,36 грн., з яких 93 720,00 грн. -сума основного боргу, 7 362,80 грн. -пеня, 6 560,40 грн. -штраф, 3 212,16 грн. -3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача заява про уточнення позовних вимог прийнята Господарським судом міста Києва.

У судове засідання 24.12.12р. представник позивача з'явився. Представник відповідача в судове засідання 24.12.12р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 07.11.12р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 31.10.12р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.10.12 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.11.2012 р. надсилалися судом за адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в позовній заяві та адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається обізнаним та повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

24.12.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 24.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011р. між Державним підприємством "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (виконавець) та Державною акціонерною компанією (Закрите акціонерне товариство) "Українські поліметали" (замовник) укладено Договір на виконання проектних і вишукувальних робіт(послуг) №2031/11051 від 04.03.2011р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи (КВЕД 74.20.1): Програма ліквідації негативних екологічних та соціально-економічних наслідків від діяльності ТОВ «Закарпатполіметали»після розробки Мужиївського золото-поліметалічного родовища.

Згідно п. 2.1. Договору, за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну 93 720,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата здійснюється згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.3. Договору, замовник в 10-денний термін перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму в розмірі 93 720,00 грн. на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, оформлених у двохсторонньому порядку відповідно до п. 3.2. Договору.

Відповідно до п.3.2. Договору, замовник зобов'язаний у термін не пізніше 20 днів із дня відправлення йому (чи передачі безпосередньо) науково-технічної документації розглянути її і підтвердити приймання актом приймання передачі виконаних робіт.

Згідно п. 7.1. Договору, термін дії договору з моменту підписання і до 31.12.2011р.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором, на суму 93 720,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання проектно-вишукувальної (науково-технічної) продукції № 142 від 29.06.2011р.

Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи, відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 93 720,00 грн., а відповідачем доказів оплати виконаних позивачем робіт суду не надано, на час розгляду спору сума боргу відповідача складає 93 720,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір на виконання проектних і вишукувальних робіт(послуг) №2031/11051 від 04.03.2011р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здачі-приймання проектно-вишукувальної (науково-технічної) продукції № 142 підписано сторонами 29.06.2011р., у зв'язку з чим, з огляду на п. 2.3. Договору, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в строк до 12.07.2011р.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у термін встановлений п. 2.3. Договору, а саме в 10-денний термін на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт відповідачем не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані у роботи підтверджується вищезазначеним Актом здачі-приймання проектно-вишукувальної (науково-технічної) продукції № 142 від 29.06.2011р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 93 720,00 грн.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 362,80 грн., штраф в розмірі 6 560,40 грн. та 3 % річних в сумі 3 212,16 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 93 720,00 грн. за період з 12.07.2011р. по 31.08.2012р.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних.

З огляду на те, що відповідач з врахуванням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 12.07.2011р., позивач має право на нарахування 3 % річних з 12.07.2011р.

Таким чином, суд, здійснює перерахунок 3 % річних з суми боргу 93 720,00 грн. за період з 12.07.2011р. по 31.08.2012р.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

93 720,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* (к-ть днів за період з 12.07.2011 р. по 31.08.2012р.) = 3 212,16 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 3 212,16 грн., позивачем заявлено про стягнення 3 212,16 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Крім стягнення суми 3 процентів річних відповідач здійснив нарахування пені у розмірі 7 362,80 грн.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за весь час прострочення оплати, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вказано в п. 3 Листі Вищого господарського суду "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 р., договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України

З урахуванням вищезазначеного, у зв'язку з тим, що пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу 93 720,00 грн. за кожен день затримки платежу становить суму більшу, ніж розмір пені, обчислений, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла у період з 12.07.11 р. -11.01.12 р., суд перераховує розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла за цей період.

За перерахунком суду розмір пені за період з 12.07.11р. по 11.01.2012р. з суми боргу 93 720,00 грн. становить 7 323,00 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір пені склав 7 323,00 грн., а позивачем заявлено про стягнення 7 362,80 грн. пені, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 323,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 560,40 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в пункті 4.1. Договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань більш ніж 30 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994р., якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов'язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення про поставки продукції та пункт 57 Положення про поставки товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати.

За перерахунком суду розмір штрафу 7% з суми боргу 93 720,00 грн. становить 6 560,40 грн.

Оскільки, відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів""№ 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу.

Таким чином, доведеними є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу 93 720,00 грн., пені в розмірі 7 323,00 грн., 3 % річних в сумі 3 212,16 грн. та штрафу в сумі 6 560,40 грн., у зв'язку з чим, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 120 846,16 грн.

При зверненні до Господарського суду м. Києва з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення № 1254 від 13.09.2012 р. сплачено судовий збір у розмірі 2417,00 грн.

17.12.12р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 110 855,36 грн.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, які розглядаються господарськими судами, судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення 110 855,36 грн. становить 2217,11 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору у розмірі 199,89 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №1254 від 13.09.2012 р. підлягає поверненню позивачу.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (Закрите акціонерне товариство) (04073, м.Київ, Московський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ 25639720) на користь Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (50000, м.Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, буд.40, код ЄДРПОУ 04689369) 93 720 (дев'яносто три тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп. -основного боргу, 7 323 (сім тисяч триста двадцять три) грн. 00 коп. -пені, 3 212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 16 коп. -3 % річних, 6 560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 40 коп. -штраф та 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 31 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Державному підприємству "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (50000, м.Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, буд.40, код ЄДРПОУ 04689369) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп., сплачену на підставі платіжного доручення №1254 від 13.09.2012 р.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.12.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.